Адольф Гітлер – рейхсканцлер Німеччини з 1933 по 1945 рік, керівник НСНРП, головнокомандувач військовими силами націонал-соціалістичної Німеччини у Другій світовій війні. Сьогодні, мабуть, не зустрінеш людини, яка не знала би цього імені. Адольф Гітлер, коротка біографія якого буде викладена далі, вважається самим тираничним і одіозним правителем ХХ століття.
Історія роду
Адольф Гітлер не любив говорити про свою сім’ю і походження, незважаючи на те, що від своїх підлеглих завжди вимагав обширного опису їх родоводу. Єдиною людиною, яка часто згадувався Гітлером, була його мати Клара.
Предки рейхсканцлера були простими австрійськими селянами, тільки його батькові вдалося стати державним чиновником.
Батько Адольфа, Алоїс Гітлер, біографія якого не так відома, був позашлюбним сином Марії Анни Шикльгрубер. Згодом вона вийшла заміж за бідного мельника Йоганна Гідлера, і Алоісу дали його прізвище. Проте при реєстрації була допущена помилка, і букву «д» у прізвищі замінили на «т».
Сучасні історики знайшли докази того, що справжнім батьком Алоїса був брат Йоганна Гідлера – Йоганн Непомук. Тому часто в сучасній науці обговорюється інцухт, що мав місце в сім’ї Гітлерів. Адже дружиною Алоїса стала внучка Іоганна Непомука – Клара Пельцль.
В шлюбі Алоїса і Клари 20 квітня 1889 року, після кількох невдалих спроб завести дитину, народився син. Йому дали ім’я Адольф Гітлер. Біографія, короткий зміст якої не вміститься і на десяток листів, почалася в селі Рансхофен, на кордоні Австро-Угорщини та Німеччини.
Дитинство
До трьох років Адольф разом з матір’ю, батьком, єдинокровними братом Алоізом і сестрою Ангелою жили в містечку Браунау-на-Інні.
Після підвищення батька сім’ї Гітлерів довелося переїхати спочатку до міста Пассау, потім в Лінц. Після виходу Алоїса на пенсію за станом здоров’я родина осіла в містечку Гафельд, недалеко від Ламбаха-на-Трауні, де в 1895 році вони купили будинок.
Адольф Гітлер, біографія якого вказує на неграмотність більшої частини його рідні, добре вчився в початковій школі і радував батьків хорошими оцінками.
Він відвідував школу при католицькому монастирі, полягав у хорі хлопчиків і допомагав священику під час меси.
У 1898 році Гітлери переїхали в село Леондинг, де Адольф закінчив народну школу. Саме в цей час Алоїс справив великий вплив на сина своїм постійним тиском, моралями і антицерковними висловлюваннями.
Коли Адольфу виповнилося одинадцять років, він поступив на навчання в реальну школу в Лінці. Як раз тут почали зароджуватися звички майбутнього диктатора. Юний Адольф був непокірним, нетерпимим і відмовлявся відвідувати деякі предмети, віддаючи весь свій час історії, географії та малювання.
Юність
Після несподіваної смерті батька в 1903 році Адольф переїхав у Лінц і жив у гуртожитку. Він досить часто не відвідував заняття, так як для себе вирішив, що не піде по стопах батька і не стане чиновником. Адольф Гітлер – художник! Ось якою була мрія хлопчика.
Через неодноразові прогулів і конфронтації з викладачами Гітлер перевівся в реальну школу міста Штейре. Іспити за четвертий клас з деяких предметів здати Адольфу так і не вдалося.
У 1907 році Гітлер робить спробу вступити у Віденську загальну художню школу, однак провалює вступні іспити у другому турі. Приймальна комісія рекомендує йому спробувати свої сили в архітектурі, так як бачить схильність до цього.
У тому ж році помирає мати Адольфа від наслідків важкої хвороби. Гітлер повертається до Відня, де знову намагається вступити художню школу.
Люди з оточення Адольфа Гітлера тих років свідчать, що він був нетерпимий, норовливим, запальний і завжди знаходився у пошуку того, на кого можна вилити свою злість.
Незважаючи на деякі психосоматичні розлади, заспокоєння у мистецтві знаходив Гітлер. Біографія коротко описує його захоплення операми Вагнера, германською міфологією, книгами Карла Мая, а також театром, кінематографом.
Першою роботою для Адольфа Гітлера стала посада академічного художника. Він малював рекламні плакати, робив копії гравюр і листівок з визначними пам’ятками Відня.
Адольф Гітлер, картини якого стали приносити йому відчутний дохід, відмовився від сирітської пенсії, призначеної йому. Трохи пізніше йому дісталося спадщину покійної тітки Йоганни Пельцль.
У віці двадцяти чотирьох років Гітлер переїжджає в Мюнхен з метою уникнути служби в австрійській армії. Йому до вподоби думка стояти поряд з чехами та євреями. У цей період зароджується і починає бурхливо розвиватися його нетерпимість до інших націй.
Участь у Першій світовій війні
Початок Першої світової війни призвело Гітлера в захват. Він негайно вступив у німецьку армію в якості добровольця. 8 жовтня 1914 року майбутній диктатор дав присягу вірності королю Баварії, а також імператору Францу Йосифу.
Вже в кінці жовтня у складі шістнадцятого резервного Баварського полку Адольф був відправлений на Східний фронт. Гітлер, біографія якого незабаром запестрит участю в різних боях, отримав звання єфрейтора після битв на Ізере і під Іпром.
На початку листопада Гітлера перевели в штаб армії в якості зв’язкового. Незабаром його нагородили Залізним хрестом другого ступеня. Аж до березня Адольф брав участь у позиційних боях у французькій Фландрії.
Своє перше поранення Гітлер отримав у битві на Соммі. Осколкове поранення стегна продержало його в госпіталі до березня 1917 року. Після одужання він брав участь у боях у Верхньому Ельзасі, в Артуа, у Фландрії, за що був нагороджений Хрестом 3-го ступеня (за бойові заслуги).
За свідченням товаришів по службі та командирів, Гітлер був відмінним солдатом – самовідданим, сміливим і безстрашним. За всю Першу світову війну Адольф Гітлер зібрав цілу колекцію нагород і медалей. Однак зустріти поразки Німеччини на полі бою йому не вдалося. Адольф опинився в госпіталі в результаті хімічного вибуху снаряда, на деякий час він навіть був позбавлений зору.
Капітуляцію Німеччини і повалення кайзера Гітлер сприйняв як зраду і був глибоко вражений результатом війни.
Створення нацистської партії
Новий 1919 рік почався для майбутнього фюрера з роботи охоронцем у таборі для військовополонених солдатів. Однак незабаром французи і росіяни, що містяться в таборі, були амністовані, а в Мюнхен повернувся натхненний Адольф Гітлер. Біографія коротко вказує на цей період його життя.
Перший час він перебував у казармі Баварського піхотного полку. Зі своєю подальшою діяльністю він поки не визначився. В цей смутний час крім архітектури його почала захоплювати і політика. Хоча займатися творчістю він не перестав. Адольф Гітлер, картини якого високо оцінив знаменитий художник Макс Цепер, перебував на роздоріжжі.
Визначитися в житті допомогла Гітлеру відправка його армійським керівництвом на курси агітаторів. Там він справив сильне враження своїми антисемітськими висловлюваннями і відкрив у собі талант оратора. Керівник відділу агітації призначив Гітлера офіцером освіти. Адольф Гітлер-художник, картини якого могли б зайняти місця в знаменитих музеях, поступився місцем Адольфу-політику, якому судилося стати деспотом і вбивцею.
Саме в цей час остаточно починає позиціонувати себе затятим антисемітом Гітлер. В 1919 році він вступає в Німецьку робочу партію і очолює відділ пропаганди.
Перший публічний виступ Гітлера від особи нацистської партії відбулося 24 лютого 1920 року. Тоді ним був представлений список з 25 пунктів, що символізують канони наці. У їх число увійшли, крім іншого, антисемітизм, ідея єдності німецької нації, сильна центральна влада. За його ж ініціативою партії дали нову назву – Німецька націонал-соціалістична робітнича партія. Після великого конфлікту з іншими представниками партії Гітлер став беззаперечним лідером і ідеологом.
Пивний путч
Епізод, який призвів Гітлера на тюремні нари, в історії Німеччини прозвали Пивним Путчем. Дивно, але всі партії Баварії проводили свої публічні заходи та дискусії саме в пивних.
Соціал-демократичний уряд Німеччини піддано жорсткій критиці з боку консерваторів, комуністів і нацистів у зв’язку з французькою окупацією і тяжкою економічною кризою. У Баварії, де керував своєю партією Гітлер, у влади були консерванти-сепаратисти. Вони хотіли відновлення монархії, коли нацисти ратували за створення Рейху. Уряд в Берліні відчувало насувається загрозу і наказало Густову фон Кару, голові правої партії, розпустити НСДАП (партію нацистів). Однак той не пішов на цей крок, але й вступати у відкриту конфронтацію з владою теж не хотів. Гітлер, дізнавшись про це, вирішив діяти.
8 листопада 1923 року Адольф Гітлер на чолі загону штурмовиків увірвався в пивну, де проходило зібрання Баварського правління. Р. Фон Кару і його сподвижникам вдалося втекти, і 9 листопада при спробі захоплення Міністерства оборони Гітлер був схоплений, а його партія зазнала великих втрат убитими і пораненими.
Суд над Адольфом Гітлером відбувся вже в 1924 році. Як організатора путчу і зрадника законної влади, його засудили на п’ять років, з яких він відсидів лише дев’ять місяців.
Адольф Гітлер «Моя боротьба» («Майн кампф»)
Не без підстави історики і дослідники життя Гітлера називають його перебування у в’язниці санаторієм. Адже до нього безперешкодно пускали гостей, він міг писати і отримувати листи. Але головною справою всього його перебування в ув’язненні стала книга з політичною програмою, написанням і редактурою якою займався Адольф Гітлер. «Моя боротьба» – так назвав книгу автор.
В ній була проголошена головна ідея Гітлера – антисемітизм. Автор звинувачував бідних євреїв у всьому. У якогось німця продірявився черевик – винен єврей, комусь не вистачає на хліб з маслом – винен єврей. А Німеччина повинна була стати панівною державою.
Адольф Гітлер, «Майн кампф» (книга) якого розійшлася величезним тиражем, досяг своєї головної мети: йому вдалося «пустити» антисемітизм в маси.
Крім того, у цій праці знайшли відображення і ті самі пункти програми партії, які були зачитані автором ще в 1920 році.
Дорога до влади
Після виходу з в’язниці Гітлер вирішив почати зміну світу зі своєї партії. Головним його завданням було зміцнення своєї диктаторської влади, поступове відсторонення від справ найближчих сподвижників Штрассера і Рема, а також зміцнення армії штурмовиків.
27 лютого 1924 року у пивниці «Бюргербройкеллер» Адольф Гітлер, біографія якого включає в себе не один вдалий виступ, виголошує промову про те, що він єдиний і непереможний лідер нацистського руху.
В 1927 році був проведений перший з’їзд партії в Нюрнберзі. Головним предметом обговорення стали вибори та отримання голосів виборців. З 1928 року керувати відділом пропаганди партії став Йозеф Геббельс. Проте жодного разу за всі вибори нацистам не вдалося перемогти. На перших місцях стояли робочі партії. Гітлеру ж для призначення його канцлером була потрібна хоча б видимість підтримки широких верств населення.
Адольф Гітлер – рейхсканцлер Німеччини
У підсумку він домігся свого, і в 1933 році був призначений рейхсканцлером Німеччини. На перших же засіданнях уряду Адольф Гітлер голосно заявив, що мета всієї країни – це боротьба з комунізмом.
Внутрішня політика
Внутрішня політика Німеччини в ці роки повністю підкорилася боротьбі з комуністичною партією. Був розпущений рейхстаг, були заборонені мітинги і демонстрації всіх партій, крім нацистської. Президент Гінденбург випустив наказ з забороною будь-якої критики щодо нацистської партії та її дій. По суті, відбулася швидка і беззастережна перемога Гітлера над противниками та опонентами.
Практично щотижня випускалися нові укази з заборонами. Соціал-демократи також були позбавлені своїх прав, Гітлер ввів страту через повішення, а перша згадка концтаборів відноситься до 21 березня 1933 року. У квітні під санкції уряду офіційно потрапляють євреї, їх масово звільняють з державних установ. Вільний в’їзд і виїзд з країни тепер під забороною. 26 квітня 1933 року було створено гестапо.
В травні були опубліковані так звані чорні списки письменників, яких вважали не німецькими. Їх книги масово спалювалися на площах міст та в університетах.
По суті, Німеччина правової держави перетворилася в країну беззаконня і тотального контролю. Сподвижники Гітлера проникли в усі галузі життя країни і дозволяли вести постійні перевірки щодо прихильності політиці партії.
Адольф Гітлер, біографія якого сповнена таємниць і загадок, довгий час приховував від своїх соратників військові плани, однак розумів, що для їх реалізації необхідно озброїти Німеччину. Тому був розроблений Чотирирічний план Герінга, згідно з яким вся економіка починала працювати на військову справу.
Влітку 1934 року Гітлер остаточно позбувся Рема і його сподвижників, які вимагали посилення їх ролі в армії і радикальних соціальних реформ.
Зовнішня політика
Зовнішня політика Гітлера була тонкою і дотепною. Він уклав безліч військових договорів із зарубіжними країнами, завдяки яким міг практично у відкриту нарощувати свою військову міць.
Перед початком військової операції Адольф Гітлер, біографія якого вказує на його недовірливий характер, в черговий раз зробив чистку рядів своїх найближчих підлеглих.
У 1938 році, на початку березня, багатотисячна армія нацистської Німеччини вступила в Австрію.
Друга світова війна
Уряд Австрії здалася без боротьби. Навесні 1939 року була захоплена Чехословаччина. Справа навіть не в тому, що Гітлер був великим стратегом. Допомогло йому невтручання західних країн, які були деморалізовані його брехливими обіцянками і заявами.
У 1939 році між Німеччиною і Радянським Союзом було укладено пакт про ненапад. Через тиждень після цього армія фюрера вторглася в Польщу. Звідси й бере відлік Друга світова війна. Оскільки союзники Польщі – Англія і Франція оголосили війну Німеччині.
За лічені місяці були захоплені країни Скандинавії, Данія, Бельгія, Франція, розбитий морський корпус Британії. Підписавши перемир’я з капитулировавшими ворогами, окрилений був своєю перемогою Адольф Гітлер. Біографія, короткий зміст якої не зможе включити в себе всі подробиці, вказує, що ейфорія охопила фюрера, і він вирішив рухатись на схід – на завоювання Радянського Союзу. Були створені План Барбаросса і План Ост.
Боротьба за світове панування повністю поглинула Гітлера. І 22 червня 1941 року без оголошення війни Німеччина почала наступ на СРСР.
Перша поразка нацистів під Москвою похитнуло самовпевненість Гітлера, однак не збило його з наміченої мети. Остаточно переконатися в нераціональності цієї війни і неминуче ураженні фюрера змусила Сталінградська битва. Незважаючи на це, Адольф Гітлер, «Майн кампф» якого закликав до боротьби, і сам бився з останніх сил, щоб підтримати оптимістичні настрої в Німеччині і армії.
З 1943 року він майже весь час перебував у себе в ставці. Публічні виступи стали рідкістю. До них він втратив інтерес.
Остаточно стало зрозуміло, що перемоги не буде, після висадки англо-американських військ в Нормандії. З сходу з жахливою швидкістю і самовідданою героїзмом наступали радянські війська.
Бажаючи продемонструвати, що у Німеччині ще є міць і сили для ведення війни, Гітлер вирішив перекинути більшу частину сил на західні кордони. Він вважав, що європейські держави будуть побоюватися окупації німецьких територій радянськими військами, і віддадуть перевагу нацистській Німеччині,ніж комуністичному суспільству в центрі Європи. Однак план Гітлера провалився, союзники СРСР не пішли на компроміс.
Побоюючись розправи над собою за всі вчинені ним злочини проти людства, Гітлер замкнувся в своєму бункері в Берліні і 30 квітня 1945 року покінчив життя самогубством. Разом з ним відправилася на той світ і його дружина Єва Браун.
Адольф Гітлер, біографія, фото якого рясніють самовпевненістю і безстрашністю, покинув цей світ боягузливо і шкода, не відповівши за ріки крові, які він пролив.
