Порцеляновий посуд, в тому числі і тарілки, вже не одне століття є ознакою заможності господарів і їх відмінного смаку. Варто лише один раз спробувати такі вироби у справі, як вся інша посуд стане здаватися нудною, незручною, недостатньо вишуканою.
Асортимент порцелянових тарілок великий. Це і глибокі, і дрібні, і десертні порцелянові тарілки. Не кажучи вже про способи прикраси, завдяки чому часом ці вироби скоріше нагадують твір мистецтва. Втім, не менш благородно виглядають і білі порцелянові тарілки зі скромними золотими вензелями.
Особливо цікаві старовинні, антикварні порцелянові тарілки, збереглися до наших днів в музеях і у колекціонерів. Зразки такого посуду воістину прекрасні і безцінні.
Як відрізнити справжній фарфор?
У магазині ми не зможемо оцінити склад посуду на зламі і властивості матеріалу. Так як же відрізнити справжній порцеляни від фаянсу та кераміки?
Перш за все, подивіться на тарілку, направивши її на світло. Фарфор просвічує, а фаянс – ні. Також потрібно придивитися до дна тарілки – на обідку не повинно бути глазурі, оскільки подвійний випал порцеляни припускає, що другий раз це роблять вже з нанесеної глазур’ю. І якщо глазур в цей час буде на денці, вона розплавиться, і тарілка прилипне до поверхні. Перед другим випалюванням глазур з дна фарфорових виробів (тарілок і статуеток) прибирають.
Звичайно, прагнучи підробити фаянс, виробник може зчистити шар глазурі з обідка під тарілкою звичайної наждачкою. Але є й інші вірні способи визначити справжність виробу. Потрібно послухати фарфор: при постукуванні і навіть легкому дотику у нього ясний і високий тон, тоді як у фаянсу, навіть у самого тонкого – глухий і низький.
З часом навіть самий якісний фаянс покривається мережею дрібних тріщинок – це не вважається дефектом, оскільки є природним процесом. Але порцелянова тарілка ніколи не вкриється такою «павутинкою». Для неї тріщини неприпустимі.
