Добрий день, дорогі домосіди. Якщо почитати історію, то виходить, що Євросоюз іде своїми коренями в далекий 16 століття. Пізніше Наполеон, форсуючи Німан, трохи подумав, і промовив: «Хай звершиться доля Росії!» Можна назвати подію потім навалою недавнього Євросоюзу на Матінку Русь?

Як би там не було, якщо виключити Балкани, «лежали» під турецькими яничарами, всі європейські країни були втягнуті у військову кампанію. Швейцарія, Австрія і Пруссія – в якості союзників, а Іспанія, Італія та Польща були просто змушені стати «шестерінками» мілітаристської машини, бо така доля всіх васалів.

В принципі, більше і назвати-то нікого. Якщо дивитися з історичної «дзвіниці», то, мабуть, не зовсім коректно застосовувати сучасну термінологію у справи давно минулих. Але журналістам і прозаїкам дозволено те, що професорам забороняється.

Тому, навіть усвідомлюючи всю відносність даного виразу, ми все-таки ризикнемо заявити, що Наполеонівська інтервенція була нічим іншим, як вторгненням давнішнього Євросоюзу.

А згрупований Євросоюз в ті часи був не сукупним ринком капіталу і робочої сили, але талановитою людиною, який виповз з минулої революції, немов левіафан з вогню. Талантом, в якому більшість бачило Антихриста. І якщо не намісника сатани, то, як варіант, його попередника.

Зрозуміло, сучасний Євросоюз з’явився саме тоді, коли з’явився, і ні днем раніше. Сформувався він після того, як відгриміла Друга Світова війна, і базою для нього стало європейське об’єднання вугілля та сталі.

Другорядним завданням, крім, звичайно, накопичення капіталу, було зв’язування промислової верхівки країн Європи загальною вигодою. Іншими словами, набридло воювати. Вся суть – в еліті і фантастичною прибутку від промислових гігантів.

Якщо ви почуєте чергову пісеньку про середньому і малому бізнесі, про права і свободи маленьких людей, то не поспішайте танути, як рафінад у чашці чаю. Врахуйте: спершу – видобуток корисних копалин, металопрокат і все, що з цим пов’язано, а також інші принади індустрії, від яких і не пахне гламуром.

І лише потім – візажисти з перукарями, різного роду дизайнери, телевізійники і ветеринари, які лікують наших домашніх улюбленців. Це – доцільність економіки. Якщо ми будемо бачити дим заводських труб, то зможемо відвідувати супермаркет, заходити в миле серцю кафе, а наші з вами малюки будуть возитися в пісочницях дитячих садків.

Якщо не існує першого – викресліть із пам’яті друге, поряд зі сладкоголосыми обіцянками збалансованого бюджету та одами про цивільних правах і свободах. Просто забудьте.

Принагідно зауважимо, що не бонапартистський, а чинний Євросоюз подібним чином і надходить. Він виводить арії про малому і середньому бізнесі, а сам поволі душить виробництво в державах, які підпали під його вплив.

Євросоюз викуповує левову частку банківського сектора, ліквідує промисловість і розтліває населення всюдисущими кредитами, відлучаючи людей від звичної і нормальної роботи.

А не так давно він делікатно, але наполегливо став прищеплювати своїм васалам «свіжоспечену» мораль, з розряду того, про що культурна людина говорить з гадливой гримасою на обличчі. Ось такий він, Євросоюз…

Нехай навіть Бонапарт і був попередником Антихриста, але в порівнянні з цією бандою чиновників матового відтінку, з піснями про загальне щастя і рівність розчищає дорогу дияволу, Наполеон – всього лише дитина.

А тепер, якщо дорогоцінний читач не заперечує, нам хотілося б подумки повернутися у часи Наполеона і Кутузова, а набагато далі. Отже, у дворі стояв шістнадцяте століття. Більш детально – 1596 рік. У той рік відбулося подія, названа істориками Брестською унією.

Тоді жителі Європи, хвала Творцю, ще не вимагали узаконити одностатеві шлюби. Куди там! Всім, хто з цим не згоден, вони самі робили дуже і дуже боляче.

Європейці пробуджувалися вранці під дзвін дзвонів місцевого собору, прислухалися до кожного слова папських послань, і поняття не мали, як можна спати в одному ліжку і просто жити разом невінчаними.

Їх не цікавив відсоток прибутку від продажу металопродукції, тому що фабрик і заводів ще і в помині не було. Матеріальне благополуччя вимірювалося якістю і кількістю земель, а також здатністю підневільних на цій землі працювати.

Об’єктивною реальністю були і Рай, і Пекло. Жилося тоді важко, коротко і брудно, але дуже цікаво. Справжня влада в ту пору базувалася на ідеології. Ідеологія ж у благодатному шістнадцятому столітті наскрізь просочилася церковністю.

Але повернемося до горезвісної унії. У шістнадцятому столітті католицький Євросоюз з центром, розташованим у Ватикані, запропонував нашим прабатькам свого роду союз (по-латині – унію).

Без всяких розмов було сказано приблизно наступне:

Прийміть наше віросповідання, бо ми набагато вище вас. Без цього вам не врятувати своїх душ. Без нас ви так і залишитеся свинопасами і плебеями. З нами ви отримаєте справжнє гідність і отримайте можливість після смерті увійти у Царство Небесне. Підкоріться нам і прийміть наше віросповідання. Зробіть це добровільно. В іншому випадку ми застосуємо силу, і це для вашого ж блага. Ці права та привілеї ми отримали від Всевишнього.

Таким був Євросоюз шістнадцятого століття. Ні тобі вугільних шахт, ні металургійних комбінатів, ні банківських кредитів. Однак було вже знайоме нам зарозумілість колонізаторів по відношенню до племен аборигенів. Та ж велеречивість і заматерелость.

Якщо вдуматися, тоді – сатанізм, прихований під личиною християнства, нині – той же сатанізм, зморений від постійного затушевывания. Тепер його маска – ліберальний альтруїзм.

Наші з вами предки, нехай і малограмотні, все ж не були позбавлені ні далекоглядності, ні гідності, ні ясності розуму. У відповідь на пропозицію подібних «союзничков» вони, засукавши рукави, кинулися в бійку. Так було в безхмарному шістнадцятому столітті, непомітно втікача в сімнадцятому столітті, і перетащившем в нього масу незакінчених справ.

Загалом, задум унії був приречений на провал. Однак, на жаль, не скрізь і не відразу. Частина тіла, до цього вогняного (ото ж здоров’ям, все ж встигла заразитися. Вірус унії влаштувався в Західній Україні, а також фрагментарно – у західних областях Білорусії.

Саме там і був народжений феномен – східне віросповідання зі вставками західних обрядів або, навпаки, західне віросповідання з вкладишами з східних обрядів. Як в точності, вже ніхто не розбере.

За низкою століть до всякої помилку дивно звикнути, і всяке збочення прийняти. Але від цього порочність і спотвореність не змінять своєї природи. Вони лише пустять коріння у світогляді тих, хто до них вже заохотити. І нікуди не зникнуть супутні їм небезпеку і хвороби.

Що сказати про Євросоюз наостанок? Сьогодні ми зіткнулися лобом у дерево з проблем, і коріння його йдуть в кінець шістнадцятого століття. Клята унія, неодноразово рвавшая на шматки Україну і розділив Польщу, виявляється, не розгубила на такому довгому відрізку часу свого нехорошого запалу.

Поросла мохом століть історія і, тим паче, сучасність чітко дають зрозуміти, що такий Євросоюз здатний лише розколювати, озлоблювати і озброювати, а також створювати образ ворога з того, хто сотні років був кровним братом.

Слова такої унії – за європейську модель толерантності, справи її «ніч розбитих вітрин». Плетіння європейських словес – за загальну любов, справи – за націоналізм з усіма витікаючими.

Більшості людей, можливо, важкувато усвідомити, що якесь релігійне подія, що сталася більше чотирьохсот років тому, здатне сьогодні чинити більший вплив, ніж крива вартості долара і падіння цін на нафту. Тим не менш, це так. Промахи духовенства коштують дуже дорого.

Русофобська позиція нинішньої України, її неприязнь до російського православ’я виростає звідти – з нещодавньої моделі Євросоюзу, ухитрившейся влаштуватися на невеликій ділянці східнослов’янського світу.

Ще пару слів. Останні новини з світової арени принесуть читачеві або глядачеві користь лише за однієї умови: він повинен мати більш-менш глибокими знаннями в галузі історії та богослов’я. Без цього наше з вами свідомість – не більш ніж маріонетка в чиїхось умілих руках.

Євросоюз 2016 не обіцяє нічого хорошого.

Як і всі 400 років існування…

Благослови вас Господь!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here