Еміграції з Росії і сімейне життя в Італії
Більшість росіян ніколи не були за кордоном, а якщо й траплялися, то виключно в туристичних поїздках. Туристи бачать часто найкращу сторону життя, завдяки чому складається думка, ніби скрізь добре, тільки не в Росії.
Тому, багато дівчат мріють всіма шляхами виїхати в Європу, щоб влаштувати життя найкращим чином. Милитта хоче поділитися враженнями про життя в Італії, і розкрити основні плюси і мінуси.
Італія породила поняття, що відоме у всьому світі як dolce vita. Основні штрихи цього стилю життя прагнуть вловити туристи, яких приваблює багата культурна спадщина, м’який субтропічний клімат, чудові пляжі, і намагаються перейняти іноземці, які приїжджають сюди в пошуках кращої долі.
Здається, що на тлі всесвітньо відомих архітектурних пам’яток, в оточенні яскравих пейзажів, в Італії і життя протікає як-то по-особливому – насичено, динамічно, бурхливо – словом, як у кіно. Закономірно, що dolce vita – це суто італійське поняття.
Ця тема звучить і в докладному розповіді про життя-буття у сонячній Італії уродженки Бєлгорода, а в даний час – мешканки невеликого курортного містечка Pineto (регіон Абруццо, провінція Терамо) на узбережжі Адріатичного моря і дружини корінного італійця. Тепер Ольга – домогосподарка. На моє прохання розповіла про те, як зсередини виглядає життя італійської сім’ї.
Про домашньої бухгалтерії
Найбільш суттєва стаття витрат у сімейному бюджеті – комунальні платежі. До речі, квитанції за комунальні послуги оплачуються в основному раз в два місяці, за водопостачання та водовідведення – раз в три місяці.
Майже половину зарплати чоловіка з’їдає оплата «комуналки», покупка бензину для двох авто (у кожного з нас – свій) і ліків (вони досить дорогі).
У яку копієчку влітає «комуналка»? Наша сім’я використовує газ в середньому на 1000 євро в рік. За воду ми платимо близько двох сотень євро щорічно, за стаціонарний телефон з інтернетом – 390 євро. Оплата електроенергії обходиться в близько 540 євро на рік, вивіз сміття – в 250 євро. Багато це чи мало? Судіть самі: дохід нашої сім’ї – 2200 євро щомісяця.
Щодо електропостачання, газопостачання, телефон з інтернетом, то в Італії абоненти самі вибирають компанію, яка надає ці послуги, на відповідних ринках панує конкуренція.
Різні тарифні пропозиції. Скажімо, ще місяць тому ми користувалися послугами організації, що пропонує споживачам більш дешевий тариф на електропостачання у вечірній та нічний час і більш дорогої – денне. Потім вирішили змінити энергопоставляющую компанію, оскільки такий тариф спонукав до того, що велика частина домашньої роботи переносилася на ніч.
В якийсь момент я вирішила, що це обтяжливо і з мене досить. Тому ми з чоловіком обрали тариф від іншої організації. Тепер платимо однаково за споживання електроенергії і вдень, і вночі.
В Італії досить дорогі продукти харчування. Зате широкий асортимент, і можна вибрати їжу на будь-який смак. Великий плюс в тому, що всі продукти якісні і у покупців не виникає навіть сумніву.
За дотриманням санітарних норм тут дуже жорсткий контроль. Немає шансів натрапити на прострочені продукти в супермаркеті або їжу, яка зберігалася або транспортувалася з порушеннями.
Більшість жителів Pineto отоварюється в супермаркетах, а також у невеликих спеціалізованих магазинах. Скажімо, м’ясо і сир, я часто купую в одному і тому ж магазині. Ринку, який працював би у всі дні, Pineto немає.
Наш ринок працює лише в суботу. В сусідніх містах – в інші дні тижня. На ринках зазвичай продаються овочі і фрукти. Є також речові ринки, де можна придбати одяг та взуття.
Про родинні зв’язки
Напевно, для вас не новина, що в Італії дуже міцні сімейні зв’язки, особливо, якщо порівнювати з іншими країнами Європи або США. Італійці тісно спілкуються з членами свого сімейного «клану». В Італії – це численні родичі, близькі і не дуже – тітки, дядьки, кузени й кузини, які збираються на свята – весілля, ювілеї.
Всі члени родини зустрічаються на Різдво. Заведено також запрошувати когось з рідні на обід у неділю або свята. Але обід – це обід, а не «гулька», яку влаштовують в Росії.
На званому обіді італійська господиня подає два-три гарячих страви власного приготування, кави з десертом і фрукти. Але сім’я в Італії не тільки, щоб влаштовувати посиденьки за накритим столом.
Якщо хтось потрапить в лікарню – родичі його відвідують, чергують біля хворого, хоча за пацієнтом постійно доглядає уважний медперсонал, а в лікарні забезпечується повноцінне харчування, і немає необхідності носити їжу з дому.
Сім’я прийде на допомогу також у разі, коли хтось із родичів потрапить у халепу. Це можуть бути фінансові труднощі, судова тяганина. Зазвичай в складних життєвих ситуаціях італійці, в першу чергу, розраховують на підтримку свого «клану», а не друзів.
Про виховання дітей
В італійських сім’ях дітей прийнято балувати. Примхи дитини зазвичай задовольняються. Скажімо, в деяких сім’ях підлітків з п’ятнадцятирічного віку батьки дозволяють ходити на дискотеку. На дискотеках всілякі, м’яко кажучи, непотрібні для молоді спокуси, яким вони з-за відсутності достатнього життєвого досвіду можуть піддатися.
Шкільна програма в Італії складна. Без допомоги когось із батьків, чи бабусь і дідусів далеко не кожен учень може впоратися з домашніми завданнями.
Тому коли дитина починає ходити в школу (з шестирічного віку), перед багатьма працюють мамами постає вибір: продовжувати працювати і найняти гувернантку для дитини або звільнятися і приділяти максимум часу навчанню та вихованню своєї дитини.
Такого поняття, як «продленка», в Італії немає. В першому класі діти, можна сказати, звикають до навчання в школі. Домашні завдання першокласника полягають у розфарбовуванні спеціальних зошитів.
Початкова школа – це п’ять класів. Неповна середня освіта – плюс ще три класи, а потім ще п’ять років навчання в ліцеї. І тільки після ліцею – вища освіта.
В університетах навчаються від трьох до п’яти років, після чого ще два роки триває спеціалізація. Ліцеї різні. Науковий і класичний ліцеї дають найякіснішу освіту. Їх вибирають юнаки і дівчата, які планують отримувати вищу освіту. Можна вибрати професійний ліцей. Це аналог російських технікумів та профтехучилищ.
Діти дошкільного віку зазвичай ходять в садок. Це може бути або державний садочок, або приватний. Діти в садочку не сплять, що незручно. О 16.00 в дитсадках вихованців вже немає. Якщо малюк не обідає, то може перебувати в саду тільки до дванадцяти годин.
Сина ми віддали в садок у трирічному віці. Біля нас державного садка немає, тому перші два місяці, щоб малюк звик до колективу, я возила його у приватний. Він там перебував дві години п’ять разів на тиждень. За це ми платили 80 євро щомісяця. Так само виключно платними є заняття дитини в спортивних секціях. Наприклад, відвідування тренувань з плавання коштує 40 євро в місяць.
Про відпочинок
На вихідні у італійців не прийнято сидіти вдома біля телевізора. Подружжя, самі або з дітьми, ходять в кінотеатри, кафе, піцерію. Щодо ресторанів, то там досить високі ціни, однак італійці від такого задоволення не відмовляються: якщо дозволяє сімейний бюджет, то чому б раз в тиждень не пообідати або повечеряти в ресторані.
Але такого, як показують у телесеріалах, коли господиня не захотіла возитися з обідом – сім’я відправилася в ресторан і так щодня, – звичайно, немає.
У курортному Pineto чисті зручні піщані пляжі, де є прокат оснастки для водних видів спорту, все для пляжного волейболу, всіляких розваг на воді… Туристи приїжджають в Pineto відпочити на узбережжі Адріатики (вода тут кришталево чиста). Найбільше німців та жителів північної частини Європи.
Городяни теж не нехтують можливістю поніжитися на пляжах. У місті предостатньо ресторанів, піцерій, барів, сувенірних магазинів. Все це на будь-який смак і гаманець.
В Італії для прихильників відпочинку на природі спеціально відведені місця. Зазвичай на пікніках готують барбекю, а не шашлик. Італійцеві навіть не спаде на думку влаштувати пікнік десь у лісі, у недозволеному місці. Штраф за це буде дуже істотним. Грибникам теж не дозволено ходити на «тихе полювання» без спеціальної ліцензії на збір грибів.
Любителям відпочивати в багатолюдному місці під супровід гучної музики доведеться виїхати за місто – дискотеки розташовані на пристойній відстані від міст. Всі дискотеки від Pineto – двадцять кілометрів. Вони відкриваються в дванадцятій ночі і працюють до ранку. Таким чином, влада захищає спокій городян від гучної музики і яскравого освітлення розважальних закладів.
Про італійської кухні
Досить часто доводилося чути фразу: «Ну що ви в Італії готуєте? Одні макарони». Це помилкове уявлення. Звичайно, італійська кухня славиться виробами з борошна. Це і паста, лазанья, і равіолі, тортелліні і (італійські пельмені з сиром, м’ясом або овочами), і звичайно, піца.
Всі ці страви присутні у великій кількості різновидів. Вони смачні, цілком доступні за ціною, безпечні, тому італійські господині завжди можуть вибрати – готувати якусь страву самої або скористатися напівфабрикатом.
Потрібно пояснити, що напівфабрикати є різного ступеня готовності: одні досить розігріти в мікрохвильовці, а інші лише служать частиною страви, яке жінки готують вдома. Це дуже зручно, але більшість моїх знайомих все ж готують самі.
Взагалі в Італії домашня їжа надзвичайно цінується. Якщо я пригостила когось своїм стравою, то це – «вау!». Магазинні, навіть смачні, такої поваги не заслуговують.
Щоб вдосконалювати свої кулінарні навички, тут є все необхідне. Всі харчові продукти якісні, завжди свіжі. Можна купити будь-які делікатеси найвищого ґатунку. Не секрет, що італійці люблять смачно і ситно поїсти, тому їжа – це задоволення.
Про почуття прекрасного
Не відкрию таємниці, якщо скажу, що переважна більшість італійців – естети. У них все має бути красивим. Починаючи від дому і двору і закінчуючи загальним виглядом міст. І влада турбуються, щоб ніхто не зіпсував картинку міського пейзажу.
Наприклад, в Італії ви не побачите жодного багатоповерхового будинку, в якому одні балкони засклені, а інші – ні. Чи всі засклені, або жоден. А справа в тому, що власники квартир це вирішують на зборах більшістю голосів: чи засклені балкони. Якщо більшість прийняла якесь рішення, то незгодним нічого не залишається, як підкоритися волі більшості. Інакше – штраф. І немаленький.
У містах – чисто. Побутові відходи вивозять в залежності від сезону. Pineto, як я вже зазначила вище, курортне місто, тому, коли влітку кількість людей в місті зростає, мало не вдвічі, сміття вивозять частіше. До речі, в Італії роздільний збір сміття: окремо вивозяться органічні відходи, окремо папір і окремо пластик. Поділ відходів проводить кожна людина сам.
Любов до комфорту і акуратність виявляються ще й у тому, що домашню птицю і худобу італійці тримають виключно в заміських будинках. У містах це офіційно заборонено. Така жорстка вимога, втім, не поширюється на домашніх улюбленців: собак, кішок.
Чотирилапі «мешканці» є, мало не в кожному будинку. Причому італійці здебільшого вибирають не породистих домашніх улюбленців. Часто можна побачити, як на вулиці вигулюють на приводах безпородних собак.
Про культ молодості і доглянутості
Італійці дуже дбають про свій зовнішній вигляд. Це стосується, в тому числі, і вміння підбирати одяг в залежності від місця події і часу доби. Простіше кажучи, вдень ви не побачите на вулиці людей, одягнених у вечірній наряд, а на урочисту подію нікому не прийде на думку піти одягненому в стилі «Casual».
Зазвичай італійки одягнені в наряди італійських брендів з натуральних тканин. Безпрограшний варіант в денну пору для жінок – темно-сині джинси і біла сорочка. Якщо італійці десь зустрінуть до обіду жінку з яскравим вечірнім макіяжем в ошатному сукні, та ще й у взутті на шпильках», то вирішать, що сеньйора не ночувала вдома і повертається з вечірки.
У Pineto чимало пляжів, а на них багато відпочиваючих, але ввечері на набережній, в міських кафе і піцеріях ви не побачите людей в пляжних капцях, в шортах і майках, у яких в денну пору вони були на пляжі.
Якщо дівчини в шортах і шльопанцях, то це шорти «на вихід» – відповідного крою і з дорогої тканини, а шльопанці – жіночі, можуть бути прикрашені стразами. До речі, для італійок міні-спідниця і шорти у віці за 40 – табу. Навіть якщо фігура дозволяє.
Доводилося чути, що в Італії сеньйори дуже люблять шуби. Причому хваляться ними навіть у відносно теплу погоду. Не помічала. Принаймні, в Pineto в шубах з дорогого хутра я бачила жінок похилого віку на Різдво. А ось вбрання зі шкіри популярні.
Щодо ювелірних прикрас, то тут в них розбираються. Модно біле золото з діамантами, смарагдами, рубінами, сапфірами, перлами, словом, – дорогими ювелірними каменями. Віддають перевагу витонченим, не масивним виробів. Ще важливо, щоб ювелірний виріб від відомого бренду.
Кожна італійка стежить, щоб з «ювеліркою» не вийшов перебір. Тут жінки знають – можна перестаратися і стати схожою на різдвяну ялинку. В Італії це не демонстрація багатства, а несмак. Для повноти картини потрібно сказати, що італійці, і не тільки жінки, але і чоловіки, теж ретельно доглядають за собою.
Для жінок відвідування салонів краси – буденна справа. Роблять всілякі косметологічні процедури: пілінг, маски, анти вікові процедури, воскову епіляцію. Я вже не кажу про манікюр-педикюр. Манікюр з нанесенням лаку коштує від десяти євро, «французький» – близько 20, а розпис на нігтях – набагато дорожче.
Чоловіки користуються кремами для обличчя. Ніхто це не вважає «не чоловічою справою». В цілому виглядати молодше свого віку піклуватися про своє здоров’я – гідна мета для всіх італійців середнього віку.
Наприкінці бесіди я поцікавилася у своєї приятельки, що ж таке, на її думку знаменита dolce vita. Ольга, замислившись, відповів по-філософськи: це розуміння того, що життя быстротекучая і потрібно насолоджуватися тими задоволеннями, які вона дає, тут і зараз.
І додала, усміхаючись: «На мою думку, для італійців dolce vita – це більше своєрідний туристичний бренд, який залучає любителів подорожей. А що в цьому поганого? Італія заслуговує такої уваги».
