1) Злість. Якщо не отримуєш того, чого хочеш, несвідомо (інстинктивно) можеш викликати в собі почуття злості, щоб змусити іншу людину підкоритися тобі. Значить, злість допомагає тобі брати контроль над ситуацією. Злість допомагає взяти верх у суперечці, вирівняти рахунок, помститися за свої невдачі. Злість можна також використовувати для захисту своїх прав. З допомогою гніву даємо зрозуміти противнику, що він повинен відступити. Злість на себе може бути способом змусити себе щось зробити, взятися за справу або за роботу, якої боїмося. Злість буває також пусковим механізмом для початку дій (сісти на дієту, наприклад). Або способом покарати себе за невдачі.
2) Смуток, туга. Це наш спосіб висловити невдоволення собою, своїми досягненнями. А також спосіб відреагувати своє розчарування іншими людьми або ситуацією. Може бути також формою прояву співчуття. Співчуваєш, що з ким-то сталася неприємність, і сумом виражаєш своє ставлення, свою реакцію.
3) Роздратування. Це слабка форма злості. З’являється тоді, коли чиясь поведінка провокує і змушує понервувати. Служить демонстрації невдоволення, зупинці чогось, що нам заважає. Допомагає нам припинити стагнацію і спонукати себе до дії. У всіх випадках за роздратуванням криється бажання взяти ситуацію під свій контроль. Тобто ми дратуємося, коли все робиться не так, як ми сказали.
4) Почуття провини. Це форма покарання себе. Іноді допомагає нам уникнути відповідальності за свої промахи. Так, відчуваю почуття провини, каюсь, і більше нічого не потрібно робити. Іноді почуття провини є формою прояву переваги: я настільки високорозвинений, що навіть страждаю з приводу своїх хибних вчинків. Почуття провини дуже руйнівна емоція, вона сигналізує, що необхідно щось змінити в собі. Потрібно розібратися, звідки воно прийшло: нав’язано нам вихованням і, отже, безпричинно, чи дійсно ми зробили щось непривабливе. Тоді потрібно проаналізувати причину вчинку, щиро пробачити себе і пообіцяти, що таке більше не повториться. Буде добре, якщо ми компенсуємо збитки або вибачимося перед тими, кого образили.
5) Розчарування. Призначено для прояви невдоволення в тих ситуаціях, коли не одержуємо того, чого хочемо.
6) Страх або занепокоєння. Ці емоції пов’язані з інстинктом самозбереження. Їх завдання – захистити нас, запобігти небезпечні ситуації. Страх «малює» картини неприємних сюрпризів і перешкод, нашого провалу, банкрутства. Але його завдання – не заважати вам, а допомогти: попередити про небезпеку, показати реальну ситуацію, вказати, де можуть бути підводні камені, щоб ми були готові до труднощів. Тому нерозумно ігнорувати страх і йти напролом. А неспокій може бути передчуттям. Варто знайти раціональне зерно в цих емоціях. Тоді вони змінюють полярність, заряджають нас енергією і спонукають до дії.
7) Відчай. З’являється тоді, коли багаторазові спроби й зусилля домогтися чого-небудь не принесли бажаних результатів. Відчай – це глибоку зневіру, яке «дає нам право відмовитися від подальших спроб.
8) Апатія. Це делікатна слабка форма бунту проти чого-небудь. Виявляють, як правило, ті, хто не має сили або можливості бунтувати відкрито. Пасивна демонстрація сили і незгоди.
9) Депресія. Також є формою прийняття контролю. Отстраняешься від справ, випадаєш з потоку життя. Навколишні нічого не можуть від тебе добитися, і змушені взяти на себе твої обов’язки. Іноді депресія є пасивною формою виразу люті. Стає знаряддям витонченою маніпуляції оточуючими, і чудово спрацьовує, викликаючи почуття провини у людини, якій вона адресована.
10) Смуток. Означає, що ви зобов’язані дозволити собі зробити перерву в діяльності. Чи є наполеглива внутрішня потреба відмовитися від чогось. Можливо, ви просто втомилися.
