У мене було щасливе дитинство. Я проводила його в селі у бабусь і дідусів. Всі онуки виросли у них.
Мої дідусі та бабусі ростили дітей у воєнний і повоєнний час. Вони ніколи ні на що не скаржилися. Вміли жити економно і правильно. Завжди були і залишаються для нас прикладом.
Моєму дідусеві зараз 96 років. Звуть його Прокіп Васильович Чурін. Він — ветеран Великої Вітчизняної війни, воював з японцями. Його фотографія знаходиться у філії Краєзнавчого музею с. Іванівка Амурської області. Ось тільки дідусь дуже слабенький. Не бачить, не чує, плутає імена праправнуків… Все життя дідусь працював: був учителем, головою колгоспу… У сім’ї у дідуся було 4 брата і 4 сестри. Дідусь з бабусею разом прожили понад 50 років, виховали 3 дітей, 6 онуків. На світ з’явилися у них ще 16 правнуків та 5 праправнуків.
Ми пишаємося нашим дідусем і Новий 2016-й рік бажаємо йому самого головного — здоров’я. Помоліться, будь ласка, про нашому дідусеві. Ми його дуже любимо!
