Сучасний будівельний ринок не відчуває дефіциту в фасадних оздоблювальних матеріалах.
Це вініловий і металевий сайдинг, цегла, керамограніт, всілякі штукатурні системи і інші рішення. Проте в цьому ряду декоративні термопанелі стоять осібно, адже крім суто декоративній функції вони виконують і роль ефективного утеплювача.
Вперше теплові панелі для фасаду почали використовувати в Західній Європі в 70-ті роки минулого століття. Вибухнула тоді паливна криза змусив фахівців шукати ефективні способи економії теплової енергії.
Термопанель складається з двох шарів – утеплювального і зовнішнього декоративного. В якості утеплювача зазвичай використовують пінополістирол (ППС) або пінополіуретан (ППУ), лицьова частина може бути виготовлена з клінкерної плитки, пластику, металу та інших матеріалів.
Популярність теплозберігаючих панелей обумовлюється рядом вельми корисних властивостей – низькою теплопровідністю, хорошою звукоізоляцією, естетичним зовнішнім виглядом. Крім того, панелі мають відносно невелику вагу, а нескладна технологія їх монтажу дозволяє швидко облицювати фасад навіть дуже великого будинку.
Технічні характеристики термопанелей
Один з яскравих представників сімейства термопанелей – система «Изоклинкер», що включає стінові конструкції, кутові та добірні елементи. Тильна сторона панелі – з поліуретану, зовнішня – з якісної клінкерної плитки, що імітує цегляну кладку. Товщина панелей – від 35 до 100 мм, вага – 25 кг/м2. Основні розміри: 138,5 * 69,9 і 138,5 * 74,5 див.
Декоративний шар може бути виконаний в різних відтінків рішення в залежності від колірної концепції фасаду. Панелі «Изоклинкер» не поглинають воду, стійкі до температурних перепадів та інших чинників негативного впливу навколишнього середовища: не дають висолів, не вигорають на сонце. Панелі легко кріпити за допомогою дюбелів на будь-яку, навіть не дуже рівну поверхню. Підставою для нижніх плит служить спеціальна алюмінієва шина.
Ще одна широко застосовувана теплоізоляційна система – набір теплових панелей «Європа». Для їх виробництва використовується та ж німецька клінкерна плитка, але підставою для неї служить пінополістирол високої щільності (М40). Втім є і модифікації з ППУ.
Система «Європа» також складається з рядових, добірних і кутових конструкцій.
Панелі стикуються між собою за принципом ” гребінь – паз, що підвищує герметичність облицювання і скорочує час монтажу. Це легкий матеріал – маса самої об’ємної плити не перевищує 16 кг. На фасаді їх кріплять за допомогою дюбель-цвяхів по напрямних пластиковим гільзам, що не є конструктивною частиною панелі. Монтувати можна в будь-який час року, незалежно від погодних умов.
Більшість термопанелей, представлених на вітчизняному ринку, оснащуються декоративним шаром з кераміки (клінкеру), однак існують і інші варіанти зовнішнього оформлення. Наприклад, іркутська компанія «Байс» виробляє теплоізоляційні плити на основі пінополістиролу з акрилового полімеру фірми Basf. Таке покриття добре витримує температурні перепади, не пропускає вологу, не горить, відрізняється хорошими характеристиками міцності. Зовнішній вигляд цього декору традиційно імітує цегляну кладку. Розміри стандартної плити– 1 000 * 500 х 50 мм. Пластик -більш легкий матеріал, ніж кераміка, тому теплові панелі з полімерним шаром важать значно менше, ніж утеплювачі з клінкером, і, відповідно, працювати з ними трохи простіше. На фасаді утворюють рівну поверхню без видимих стикувальних швів.
Не менш цікаве рішення пропонує група компаній «Стімекс» з Красноярська. Фірма-виробник надає замовнику можливість самостійно вибрати оформлення декоративного шару з широкого ряду різних матеріалів. Це може бути теракотова або керамогранітна плитка, натуральний камінь або навіть металеве, текстурно-фарбоване покриття. Утеплювачем в даному випадку виступає спінений поліуретан, товщину якого підбирають залежно від наявних огороджувальних конструкцій будівлі.
Готові вироби монтують за допомогою сталевих куточків, попередньо закріплених на стіні анкерами. На термопанель наносять спеціальний клейовий склад, після чого вона фіксується на поверхні фасаду болтами. Потім міжпанельні шви закладають герметиком.
Перевага методу – в різноманітності варіантів зовнішнього дизайну заміського будинку без шкоди для теплоізоляційних властивостей термопанелей. Вартість таких плит визначається підібраним декоративним матеріалом.
Термопанелі з пінополістиролу або пінополіуретану
Вибір між різними видами термопанелей нерідко зводиться до переваг на користь одного з складових елементів виробу, а саме – утеплювача з ППС або ППУ. Питання про те, що ж все-таки краще, досить часто стає предметом жвавих дискусій на форумах спеціалізованих порталів в Інтернеті.
Звернемося до технічних характеристик обох матеріалів. Одна з основних завдань термопанелей – збереження тепла в будинку. Теплопровідність пінополістиролу щільністю 40 кг/м3 визначається як 0,038 Вт/(м-К). Цей же показник у поліуретану такої ж щільності дорівнює 0,029 Вт/(м-К). Розбіжність у 0,009 Вт/(м-К) навряд чи можна вважати істотним. Значення паропроникності однаково для обох утеплювачів-0,05 мг/(м год Па).
А ось в плані пожежної безпеки відмінності помітні. ППС відноситься до четвертого класу вогнестійкості (сильногорючий), а ППУ – до першого (слабогорючий, важкозаймистий). Тому пінополістирол не рекомендується застосовувати для обробки дерев’яних будівель. При підвищеній температурі матеріал починає виділяти шкідливі речовини, зокрема, стирол. При використанні ж поліуретану токсичних виділень не виявлено.
З-за крихкості та недостатньої міцності після 10-12 років експлуатації пінополістирол втрачає велику частину своїх корисних якостей. Так, при стисканні під навантаженням він ущільнюється і коефіцієнт його теплопровідності значно збільшується. Більш міцний поліуретан зберігає всі свої технічні показники протягом 40-50 років.
Не складно зробити висновок, що використання термопанелей на основі ППЗ може бути виправдано лише його невисокою вартістю і наявністю відповідних умов експлуатації.
