Традиція колядувати прийшла до нас з сивої давнини. Вона пов’язана з язичницьким святом зимового сонцестояння, або Коляди.
Багато часто плутають, коли треба колядувати, а коли – щедрувати. Колядують лише 6 січня, а щедрують – 13 січня. Також деякі думають, що колядувати можна й на Різдво, але це не так. Вранці 7 січня рождествуют – співають різдвяні пісні і вітають всіх з Різдвом Христовим.
У різних регіонах колядують по-своєму. Десь починають колядувати у Святий вечір, десь близько полудня. У старовину колядувати повинні були чоловіки або хлопчики.
Колядувати ходили групами. Головою колядників був звіздар, чоловік, який ішов першим і ніс у руках зірку. На цю роль вибирали людини, який знав більше за всіх колядок. Також у гурті колядників був дзвонар. Цей чоловік ніс великий дзвіночок і сповіщав дзвоном про те, що йдуть колядники.
Важлива роль відводилася й мехоноше – людині, який ніс мішок, в який колядникам складали частування.
Щоб максимально наблизити процес колядування до традиційного, діти теж можуть ходити колядувати із зіркою (її можна зробити з картону і “посадити“ на палицю), дзвіночком і мішком для солодощів.
Перед тим, як почати читати колядки, обов’язково потрібно було запитати у господарів будинку дозволу. Звичайно, не можна відмовляти, так і в старовину відмова вважалася гріхом. Після отримання дозволу починали читати колядки і при цьому неодмінно кланятися господарям будинку.
http://ivona.bigmir.net/
