Як і обіцяла, продовжую розповідь про експерименти, які ми провели за допомогою наборів для дослідів MEL Chemistry. Назви захоплюючі: «Хімічний ластик», «Кольорова хімія» та «Сольова батарейка». Ці три набори передплатник програми (у роздріб вони не продаються) отримує в листопаді.
Вирішили почати з «Кольоровий хімії». У наборі два експерименту, в процесі яких рідина повинна змінити свій колір. З розчином марганцівки все вдалося — він дійсно за кілька хвилин на наших очах з фіолетового став темно-зеленим, а потім — оранжево-бурим. Кольори «Хамелеона» (так називається досвід), звичайно, в реальності не такі, як на картці експерименту, а ось з тими, що на відео, збігаються.
А ось заманює видом різнокольорових стаканчиків експеримент «Чарівна рідина» у нас пройшов не так, як було задумано. Ми знову (за наполяганням дітей) керувалися тільки карткою експерименту, відео не дивилися, інструкцію на сайті не читали («Так цікавіше!»). Тому воду для розведення та фарбування речовин в 5 стаканчиках налили звичайну, з-під крана (а треба було бутильовану). І вона стала синьою, а помаранчевої! Як я зрозуміла з опису, це означає, що наша водопровідна вода чимось схожа за властивостями з розчином лимонної кислоти…
Вирішили діяти з отриманим кольором. Як не дивно, червоний, помаранчевий і жовтий він перетворився, зеленого не вийшло, а в останньому стаканчику несподівано виник той самий синій, колір індикатора. Тобто та кислота, що ми ненароком виявили у водопровідній у воді, прореагувала з карбонатом натрію і вийшов нейтральний розчин, так чи що?
Якщо хочете, щоб вийшло красиво, читайте інструкцію на сайті і дивіться відео — буде менше неточностей і помилок.
Якщо «Кольорова хімія» — експерименти видовищні, веселі і технічно нескладні, то досвід «Сольова батарейка» вимагає неабиякої спритності рук. Минулого разу я писала про вік дітей, на яких розраховані досліди, — так от з скрупульозними роботами в цьому експерименті впорається не кожен дорослий, і дитина 12+ тут дуже бажаний! В тоненьку трубочку по черзі насипається графітовий порошок з оксидом марганцю, вставляється графітовий стрижень, заталкивается вата, насипається цинковий порошок, і все це закривається кульками з фольги… І таких елементів живлення треба зробити два! Виглядає як листковий десерт, а не батарейка, але електричний струм йде, і лампочка горить!
Практичне зауваження до багатьох дослідів. Часто потрібно насипати якийсь порошок з пухирця в пробірку. Так от, просто перевернути флакон — не завжди правильний шлях: іноді вміст застряє на його «плечах». Може бути, це така спеціальна конструкція, не знаю. У нас найкраще виходило пересипати, нахиливши пухирець приблизно під 45 градусів і легко постукуючи по ньому.
Пояснення цього експерименту здалося мені найбільш ясним, дуже до місця розказана історія винаходу сольових батарейок, і багато практичної інформації щодо їх використання — це сподобалося дітям. Найприємніше, що й через кілька годин, коли демонстрували батарейку прийшов з роботи тата, вона працювала!
Два моменти залишилися для нас незрозумілими. Перший: навіщо трубочку перед перетворенням її в батарейку занурювати в суміш графіту і оксиду марганцю? І другий: як передбачається кріпити «вусики» світлодіода і кінці проводів, що йдуть від батарейок? Ми вирішили нічого не прикручувати, просто наклали контакти один на одного. Самим вражаючим виявився блакитний світлодіод.
В наборі для дослідів «Хімічний ластик» нас чекало три експерименту — власне «ластик» (який виявився рідким!), «Зникаючий йод» і «Дифузія йоду».
Увага, в інструкції до досвіду з гумкою на сайті втрачено важливий момент: після нанесення обесцвечивающего розчину на слід, залишений кульковою ручкою, треба почекати 15 хвилин (п. 8, на картці експерименту це відображено). В процесі досвіду створюється оцтова кислота — не лякайтеся відповідного запаху, просто провітріть кімнату!
Досвід дійсно вражає — від малюнка ручкою не залишилося і сліду. Звичайно, для виправлення оцінок у шкільному щоденнику виглядає грубувато, але сам факт! Коли будете «замазувати» напис, не переборщіть з рідиною: буквально одну-дві краплі можна носиком бульбашки акуратно «розмазати» по сліду від ручки.
Досвід, в якому йод проникає у стінки баночки, а потім навіть з допомогою розчинника не бажає «йти» звідти — видовищний, але довгий: доведеться чекати цілий день! Зате пояснення докладне і зрозуміле (навіть про будову полімерів), а приклад з поширенням запаху від мандарина вище всяких похвал! Ще за підсумками цього досвіду можна поговорити з дитиною про виникнення різних плям (на одязі, меблів, шпалери), до яких він причетний, — і про те, чому вивести їх не вдається. Дифузія!
Ну, з «Зникаючим йодом» все просто — справді зникає. Діти згадали, що читали про виведення плям йоду сирою картоплею — от тільки яка реакція там відбувається, ми, звичайно, не знаємо.
І кілька слів про програму MEL Chemistry в цілому — якою ми її встигли побачити. Щоб дитина не просто пасивно пересипав-переливав, а розумів сенс того, що відбувається, батьку-нехимику до експериментів доведеться серйозно готуватися. Опис дослідів («Що сталося») зроблено весело і докладно, але мені, наприклад, для розуміння та подальшого пояснення дитині не вистачає базових знань — за моїми спогадами, хімію в школі нам підносили трохи інакше. Дуже був би до речі на сайті MEL Chemistry словничок з основними поняттями — іон, оксид, валентність і т. п., в ідеалі — щоб посилання на нього вели прямо зі слів-термінів в описі експерименту. Поки доводиться лазити в довідники в Інтернеті.
У міру занурення в досліди поступово спливають уривки шкільних знань з хімії — але все це фрагменти, а без повної картини, руху від загального до приватного мені особисто важко. Хоча підозрюю, що діти сприймають це по-іншому — саме як окремий сюжет, і потім з цих сюжетів складеться вся картина хімічних взаємозв’язків.
Ось ще чому важливий вік 12+ — якщо і батьки «не бум-бум», і дитина маленька, здібностей обох вистачить тільки на те, щоб влаштувати видовище (що, звичайно, теж непогано в сенсі спільного дозвілля). А ось чоловік 12+ при бажанні і деякій інтерес до хімії (інакше не варто все це затівати) зможе розібратися в описах, а поступово і формули навчиться читати. Загалом, стояча справа для захоплених!
