/ 18 Грудня 2015 у 16:17
Рубрика: Руйнуємо міфи
Добрий день, дорогі домосіди. Одна легенда вказує на вас, інша – на оточуючих. Чи потребуємо ми особистісної легендою? По всій видимості, насамперед, варто поклопотатися про власну казці – такої, яка здатна створити добротний фундамент для вашого становлення.
Іноді це називають віруваннями, в деяких випадках – особистісною ідентичністю. Які б прізвиська не рознеслися по світу, ясно одне – поміркувати над цим буде зовсім не зайвим.
Пригадується одна з учасниць тренінгу з розвитку особистості. Звали її Ольгою. Старанно займаючись вправами з курсу «Вплив і статус», вона то й справа пригальмовувала, немов щось заганяла її в якісь рамки.
Але одного разу… Це був самий звичайний понеділок, який потім плавно потонув у вівторок. Ольга прийшла, ніби перевоплощенная: плавні і м’які жести, постава титулованої особи, пластичні інтонації, але владні… Що сталося? Як їй це вдалося?
Ось що вона розповіла:
Все моє дитинство пройшло в біганині з хлопчаками по дахах, дворів, гаражів і звалищах. На дорослих і першокласно «упакованих» людей ми завжди витріщалися, як на щось чуже. Пси з найближчого смітника були для нас ближче.
Пройшли роки, я виросла і поміняла оточення, але десь глибоко всередині я продовжувала відчувати себе якийсь дворнягою, а повірити в те, що я розкішна і розташовує до себе жінка – куди там…
Прийнявши рішення щось перевернути, я, закривши очі, стала придумувати для себе інше – незвичне дитинство. До мене раптом дійшло, що я – графиня Яблоновська, і цей самий образ-легенду я і стала для себе створювати.
І незабаром я немов навіч розглядала нашу садибу – велику й прекрасну, з п’янким запахом лугових трав, величезним садом і широченною сходами, сходинки якої ніби підштовхували мене назустріч мамєнькі з папінькою.
В пам’яті моїй спливли наші трапези за довжелезним столом, заставленим свічками і дзеркало в два моїх зростання, якому я отвешивала поклони і корчила гримаси, збираючись на перший у житті бал-маскарад…
Ніколи не пізно «випити чашу» свого дитинства, але вже з більш приємним вмістом…
Особистісна легенда впливає на образ людини
Ті чи інші легенди щосили використовуються суспільно націленими людьми, які створюють для себе жаданий образ. Коли жерці Древнього Єгипту проголосили Олександра Македонського сином не кого-небудь, а Великого Бога Ра, грецький полководець був зовсім не проти такого споріднення.
В нинішній час цілі команди технологів від політики давно відомими способами виготовляють для чергового політикана найбільш сприятливий образ. Ви можете лопатися від злості або танути від захвату, але це – життєві реалії: творяться легенди, легенди застосовуються і, звичайно ж, спрацьовують.
На крок попереду колоритною особистості завжди простує міф про неї. Людина ще не з’явився, а народ вже перешіптується, і дами з придихом витягуються навшпиньки: через хвилину-іншу нагряне Він – саме той, який…
На жаль, безглузда особистісна легенда здатна викликати таке ж прискорене серцебиття, як і доблесна.
Якщо ви, приміром, актор, бізнесмен чи політичний діяч, але легенда про вас з якоїсь невідомої причини ще не розійшлася по містах і селах, то саме час звернутися до професіоналів. Ці хлопці легенду швиденько «приготують» і рознесуть не гірше циганської пошти.
Літописи про ваші пригоди будуть сформовані, все, що потрібно, ви завчіть напам’ять, і легенда, змахнувши крилами, усміхнеться настільки звабно, що ви залюбки у неї повірите. Втім, як і натовп.
Але от питання: вам-то що до всього цього, якщо ви чоловік простий і маленький, принаймні, поки що? Про яку таку легенду можна тлумачити? Для початку – про крихітній.
Думається, ваше життя не обійшлася без історій, здатних викликати у знайомих невеликий напад заздрості. Освіжіть їх в пам’яті і, розповідаючи про ті чи інші події, навчитеся робити це барвисто і цікаво.
Хай живе ваша неповторна особистісна легенда, що відкриває нові горизонти і можливості!
© 2015,
