У цій статті ми згадаємо, який внесок у розвиток географії внесли дослідники Африки. І їх відкриття повністю змінили уявлення про Чорний континент.
Перші дослідження Африки
Перша відома подорож навколо Африканського континенту була здійснена ще в 600 році до н.е. дослідниками Стародавнього Єгипту за наказом фараона Нехо. Першопрохідці Африки обігнули континент і відкрили невідомі до цього землі.
А в епоху середньовіччя ця частина світу почала викликати серйозний інтерес у Європи, яка вела активну торгівлю з турками, які перепродували з величезною ціною китайські та індійські товари. Це спонукало європейських мореплавців спробувати знайти власний шлях до Індії і Китаю для того, щоб виключити посередництво турків.
З’явилися дослідники Африки, і їх відкриття значно вплинули на світову історію. Першу експедицію організував португальський принц Генрі. В ході перших плавань моряки виявили мис Боядор, який розташований на західному узбережжі Африки. Дослідники вирішили, що це і є південна точка материка. Сучасні вчені вважають, що португальці просто злякалися темношкірих аборигенів. Європейці вважали, що сонце висить так низько над новою землею, що місцеві жителі обгорають до чорноти.
Португальський король Хуан II спорядив нову експедицію, яку очолив Бартоломео Діас, і в 1487 році був відкритий мис Доброї Надії – справжня південна точка материка. Це відкриття допомогло європейцям прокласти шлях до східних країн. У 1497-1499 Васко Да Гама перший досяг Індії і повернувся до Португалії.
Систематизувати отримані знання допоможе таблиця “Дослідники Африки”, що розташована нижче.
Після цього відкриття європейці хлинули в Африку. У 16 столітті почалася работоргівля, а до 17-го більшість територій чорного континенту було захоплено і колонізовано. Свободу зберегли тільки Ліберія та Ефіопія. У 19 столітті почалося активне дослідження Африки.
Девід Лівінгстон
Шотландський дослідник Африки Девід Лівінгстон став першим європейським вченим, якому вдалося з півдня на північ перетнути пустелю Калахарі. Він описав ландшафт пустелі, місцеве населення – осілих прибульців-тсвана і кочових бушменів. На півночі Калахарі він виявив галерейні ліси, які ростуть по берегах річок, і задумав досліджувати великі ріки Африки.
Також вчений дослідив озеро Нгами, річку Замбезі, описав племена бушменів, бакалахарі і макололо, а також виявив озеро Ділоло, західний стік якого живить Конго, а східний – Замбезі. У 1855 році був відкритий величезний водоспад, який названий в честь британської королеви Вікторії. Лівінгстон сильно захворів і зник на деякий час. Його виявив мандрівник Генрі Мортон Стенлі, і разом вони досліджували озеро Танганьїка.
Більшу частину життя дослідник присвятив Африці, був місіонером і гуманістом, намагався припинити работоргівлю. Помер учений під час однієї з експедицій.
Мунго Парк
Мунго Парк здійснив дві експедиції на Чорний континент. Метою його було дослідження західної Африки, головним чином її внутрішньої частини, витоків річок Гамбія і Сінегал. Також бажаною метою стало встановлення точного місцезнаходження міста Тімбукту, про яке європейці до цього моменту тільки чули від місцевих жителів.
Спонсорувати експедицію взявся Джозеф Бенкс, який брав участь у першій подорожі Джеймса Кука. Бюджет був досить скромним – всього 200 фунтів.
Перша експедиція була здійснена в 1795 році. Вона почалася з гирла Гамбії, де тоді вже були англійські поселення. З одного з них дослідник з трьома помічниками відправився вгору по Гамбії. У Пізанії він був змушений зупинитися на 2 місяці, так як захворів малярією.
Пізніше він відправився далі вгору по Гамбії та за її припливу Неріко, уздовж південної межі Сахари, де потрапив у полон. Через кілька місяців вченому вдалося втекти і досягти річки Нігер. Тут він зробив відкриття – Нігер не є джерелом Гамбії та Сенегалу, хоча до цього європейці вважали, що він розділяється. Деякий час дослідник подорожує по Нігеру, але знову захворює і повертається до гирла Гамбії.
Друга експедиція була споряджена краще, в ній брало участь 40 осіб. Метою було дослідження річки Нігер. Однак подорож виявилася невдалою. Через хвороби і сутички з місцевими жителями до Бамако змогли дістатися живими лише 11 осіб. Парк продовжив експедицію, але перед відплиттям відправив з помічником всі свої записи. Не завжди дослідники Африки можуть повернутися додому з небезпечних місць. Парк загинув біля міста Буса, рятуючись від місцевих жителів.
Генрі Мортон Стенлі
Англійський дослідник Африки Генрі Мортон Стенлі – знаменитий мандрівник і журналіст. Він відправився на пошуки зниклого Лівінгстона в супроводі загону тубільців і знайшов його важко хворим в Уджіджі. Стенлі приніс з собою медикаменти, і скоро Лівінгстон пішов на поправку. Разом вони досліджували північний берег Танганьїки. 1872 році він повернувся в Занзібар і написав відому книгу «Як я знайшов Лівінгстона». 1875 року у супроводі великої групи вчений досяг озера Укереве.
У 1876 році з загоном в 2000 осіб, яких спорядив цар Уганди, Генрі Мортон Стенлі здійснив велику подорож, виправив карту озера Танганьїка, відкрив озеро Альбер-Едуард, досяг Ньангве, досліджував річку Луалабе і закінчив експедицію в гирлі річки Конго. Таким чином, він перетнув материк зі сходу на захід. Подорож вчений описав у книзі «Через Чорний континент».
Василь Юнкер
Російські дослідники Африки внесли великий вклад у вивчення Чорного континенту. Василь Юнкер вважається одним з найбільших дослідників Верхнього Нілу і північної частини басейну Конго. Свою подорож він почав в Тунісі, де вивчав арабську мову. Об’єктом дослідження вчений обрав екваторіальну і східну Африку. Подорожував по Лівійській пустелі, річках Барака, Собат, Роль, Джут, Тонжі. Відвідав країни Мітта, Каліка.
Юнкер не тільки зібрав рідкісну колекцію представників флори і фауни. Його картографічні дослідження були точні, він склав першу карту верхів’я Нілу, також вчений описав флору і фауну, особливо докладно людиноподібних мавп, відкрив невідому тварину – шестокрила. Цінні та етнографічні дані, які були зібрані Юнкером. Він склав словники негритянських племен, зібрав багату етнографічну колекцію.
