Слух відіграє дуже важливу роль у нашому житті. Завдяки органу слуху людина здатна сприймати звуки, які супроводжують майже будь-яке явище у зовнішньому середовищі.

Слух дозволяє не тільки розрізняти звуки, але й розпізнавати їх характер, а також місцезнаходження джерел звуків і визначати відстань від них. У нашому організмі немає яких-небудь пристосувань, що захищають від звуків, подібно до того, як повіки оберігають очі від світла. Тому слух завжди «стоїть на варті», в будь-який час неспання людини, а певною мірою і уві сні.

 І ще одна дуже істотна особливість слуху: без неї людина ніколи не зміг би опанувати промовою. Як відомо, діти, які народилися глухими або втратили слух у ранньому віці, залишаються німими.

Наш орган слуху сприймає і дуже слабкі й дуже сильні звуки. Джерелом їх може бути будь-яке тіло, здатне коливатися, викликаючи при цьому рух молекул навколишнього середовища. Число коливань джерела звуку визначає частоту згущень і разрежений повітря або звукових хвиль.

Природа надійно запрятала у товщі скроневої кістки внутрішнє вухо – мініатюрний, дуже тонкий орган, що сприймає звуки. Він знаходиться у кістковому лабіринті, за формою нагадує раковину равлика.

Порожнину внутрішнього вуха заповнена рідиною, і в ній плаває перетинчаста частина, що повторює конфігурацію кісткових стінок равлики. У просвіт перетинчастого каналу виступає основна мембрана, що складається з величезного числа (до 25 тисяч) волокон різної довжини. На цих волокнах розташовані особливі клітини з волосками (волоскові), які торкаються покривної мембраною. Цей складний апарат, у якому закінчується рух звукової хвилі, називається кортиевым органом.

Звукова хвиля через систему слухових кісточок починає коливатися рідина внутрішнього вуха. Потім коливання передаються волокон основної мембрани і волосковым клітинам. Торкаючись покривної мембрани, вони викликають подразнення закладених у ній нервових закінчень. При цьому виникають нервові імпульси, які по волокнам слухового нерву передаються в кору скроневої частки головного мозку. По дорозі до головного мозку нервові волокна перехрещуються, і, таким чином, кожен слуховий центр кори – правий і лівий – пов’язаний з обома кортиевыми органами.

 

Існує й інший, додатковий шлях – безпосередньо через кістки черепа, по якому звук може досягти кортиева органу, минаючи зовнішнє і середнє вухо. Значення кісткової звукопровідності у здорової людини невелика. Але при деяких захворюваннях вуха, наприклад, при отосклерозі, вона виявляється вкрай важливою і дозволяє при необхідності підбирати слухові протези.

Більшість сучасних вчених стверджує, що звук, дратуючи слухові волоскові клітини, що викликає збудження волокон слухового нерва. Волокна цього нерва, а їх налічується приблизно 30 тисяч, підходять до всіх відділах равлики. Звуки в залежності від їх сили, частоти і тривалості, дратуючи різні слухові клітини, можуть викликати електричні імпульси в певних нервових волокнах. При цьому чим сильніше звук, тим більше число клітин кортиева органу посилає в мозок нервові сигнали. В результаті кожен звук дає характерний саме для нього потік нервових імпульсів за одиницю часу.

Орган слуху може служити надійно і довго, якщо ми будемо з ним дбайливо звертатися. Розлад слуху, різке ослаблення його, як правило, негативно позначаються на працездатності, настрої людини. Тому до лікаря обов’язково слід звертатися навіть при невеликому зниженні слуху, шум у вусі чи інших відхиленнях.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here