Що таке гірський похід? Це довгий і, найчастіше, нелегкий шлях по ущелинах, з нависаючими скелями, і темному таежному лісі. Коли не бачиш нічого навколо, крім що змикаються над головою стін ущелини. А якщо рюкзак на спині непідйомний — то нічого, крім своїх черевиків, і краплі поту, падаючих з вашого носа на землю. І тільки в кінці шляху вас чекає мальовниче місце, гірське озеро, або видова точка. Ну і традиційне правило: взяти їжі більше, унести по-далі і там з’їсти ))

У парку Лос-Гласьярес, до якого ставляться дві неймовірно красиві вершини — Сьерро-Торре і Фітц-Рой, треки абсолютно інші. Так, там теж пару годин треба дертися в гору, правда з дуже мальовничому лісі. Та й підйом такий, що його проходять усі європейські туристо-бабусі й дідусі. І китайці з вагоном фотоапаратури. Але варто вийти з лісу, як починається казка. Неймовірні пейзажі, з чарівними видами.

15 фото

Фотографії та текст Антона Петруся

1. За фактом, у цьому парку є два основних, «баянистых» треку. Обидва починаються в містечку Ель Чальтен. У візит-центрі вам видадуть карту з усіма треками, де позначені кемпінги і навіть оглядові майданчики. Також, на карті вказано приблизний час від початку треку і до найважливіших його частин. Дуже зручно планувати день, так і весь вихід в гори. Перший трек йде до вершини Сьерро-Торре, другий — до Фітц Рою. Рекомендую відразу відправлятися до останньої, провести там кілька днів, і потім йти до Сьерро-Торре, там є стежка з’єднує обидва треку.

Отже, з ранку, виспавшись після світанку, ми неспішно упаковались і вийшли в бік табору Пойнсенот, останнього на нашому шляху.

2. Коли я збирався у Патагонію, природно переглядав тонни фотографій, щоб спланувати свою зйомку. Найважливішим для мене кадром повинен був стати сюжет з водоспадом. Це досить заїжджений кадр, але мені дуууже його хотілося. Але от біда, він ніде не вказано на картах. Довелося методом розвідки шукати його. Переглянувши карту, я вирахував місця, де стежка наближається до річки. А там вже по дорозі ми просто помітили, де від стежки йдуть натоптані стежки. Але! Перегороджені хмизом, щоб за ним не ходили. Водоспад цей замаскований, правда його можна почути з стежки. Якщо будете там, то від покажчика «5 км» повертаєте праворуч і йдете вниз по схилу.

3. Зробивши карб повернутися до водоспаду ввечері, ми знову навантажили спини рюкзаками і пішли по стежці. Які краєвиди! Просто дух захоплює! По суті, в Аргентині у жовтні-листопаді йде розпал весни. Листя на деревах мало, все тільки починає розпускатися. Було дуже тепло, але варто було подути вітру, як продувало моментально.

4. Не втомлюся повторювати про те, як круто упорядкована стежка. Містки, стоки для дощової води, дренаж, кілометрові покажчики — та ні песо за вхід.

5. По дорозі до кемпінгу проходимо красиві види, фотогенічний ліс.

6. А цей вид вже в двох кроках від намету. Все хотів щось зняти цікаве з цим деревом, так і не придумав )

7. Ще один вид від намету. Ви собі уявити не можете того кайфу, коли в руках тарілка з чимось смачним, рисом з тунцем, наприклад, у казанку заварюється чай, а перед очима така краса… І як добре ніжиться на теплому весняному сонці! Але варто світила сховатися за схил — помітно холодає, та так, що хочеться все на себе натягнути. Бажано спальник, а потім намет )

8. Збираємося на захід. До водоспаду треба пройти 3 кілометри у зворотний бік. З зупинками проходимо їх за 40 хвилин. Хмари моторошно підозрілі — знаходяться на висоті нижче вершин. Тобто в будь-який момент можуть прикрити гори.

9. Практично вся рослинність на відкритому місці нахилена в один бік, з-за постійних вітрів.

10. Підлі хмари таки зачепилися за вершини. Але нічого. надія ще є )

11. Головне западло цього виїзду — те, що вся краса відбувалася в протилежній від потрібної стороні. Тобто, якщо були красиві хмари, то вони були рівно в інший від гір стороні. Так і працював закон підлості — хмар було або надто, або зовсім не було )

12. Але в цей вечір вдалося зробити хороший кадр. Вітер гнав хмари з дикою швидкістю. Я використовував нейтрально-сірий фільтр змінної щільності, щоб розмити це рух. вийшов такий хмарний флер.

13. А трохи пізніше хмари повністю закрили вершину Фітц Роя.

14. Зате в протилежній стороні творився колірної хмарний хаос! Хмари горіли просто нереально! Але знімати там особливо було нічого (

15. Захід догорав, і ми потихеньку збиралися висуватися у бік табору. На наступний ранок був чудовий світанок. Але про це іншим разом )

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here