Персидський вчений Авіценна: біографія, поезія, праці про медицину

Середньовічні вчені та письменники з мусульманського Сходу були відомі в Європі з коротким імен або прізвиськ. Ось і перська Авіценна не виняток. Його справжнє ім’я у скороченому варіанті можна навести як Ібн Сіна.

Дитинство

Майбутній вчений народився в 980 році, недалеко від Бухари, в Середній Азії. З самого раннього дитинства дитина відрізнявся розумом і кмітливістю. До десяти років прекрасно знав Коран. В бухарської школі він спочатку вивчав законодавство, а згодом – філософію, логіку і геометрію. Це була епоха розквіту мусульманської науки. Східні вчені опинилися на кілька кроків попереду порівняно з європейськими середньовічними ченцями. Один з них – Абу Абдаллах Натили – взявся за навчання багатообіцяючого підлітка.

Авіценна, біографія якого надалі ознаменувався численними самостійними відкриттями, швидко вийшов з-під опіки наставників і став займатися поодинці. Великий вплив на 16-річного юнака справила книга Арістотеля «Метафізика».

Філософські погляди

Багато принципи, закладені давньогрецьким філософом у його працях, стали орієнтиром для перської послідовника. У своїх дослідженнях він був не самотній. Подібні погляди поділяли Аль-Кінді, Ібн Рушд і Аль-Фарабі. Ця школа отримала назву «східного аристотелізму». Авіценна, біографія якого сповнене різними відкриттями, став її ключовим прихильником.

У його роботах простежується строгий стиль викладу, підпорядкований логіці. У мусульманському богослов’ї він отримав назву «акль». Згідно з поглядами Авіценни, Аллах був вічним двигуном ідей і форм. Також він критикував антропоморфізм. Важливим принципом східного аристотелізму була геоцентрична система світу. Відповідно до неї Земля була серцем Всесвіту, а всі інші небесні тіла оберталися навколо неї.

У Бухарі

Юний Ібн Сіна став лікарем бухарського еміра завдяки глибоким знанням в медицині. Крім того, він отримував доступ до всіх відомих тоді літературним працям на цю тематику. Молодий вчений багато спілкувався з місцевими тюркськими жителями, завдяки чому освоїв цю мову. Однак його служба закінчилася після того як тюркські племена захопили Бухару і скинули правила тоді династію Саманідів. Це трапилося в 1002 році.

В Хорезмі

Після цього Авіценна, біографія якого в якості вченого ще тільки почалася, відправився в місто Ургенч. Це був центр Хорезму – багатого і важливого регіону. Тут філософ і лікар продовжував вдосконалювати свою освіту. Він отримав важливе завдання – скласти звід законів для єдиної держави Хорезму. Йому вдалося впоратися зі своїм завданням. За молодим придворним пильно стежив везир, а також шах.

Авіценні довелося зіткнутися з відсталістю і сервильностью тутешніх начетчиков з державного ради. Вони жили згідно з Кораном і різко виступали проти будь-яких нововведень в житті Хорезму. Молодому вченому довелося вести довгі дискусії і диспути зі старійшинами, які й чути не хотіли про будь-які реформи. Тільки завдяки напору молодості і допомоги шаха Ібн Сіна зміг проштовхнути свій проект, домігшись широкого визнання не тільки в Хорезмі, але і за його межами.

Проте коли до влади в 1008 році прийшов Махмуд Газневі, Авіценна відмовився служити при його дворі. Це призвело до його вигнання і довгим поневірянням.

Останні роки

Зрештою учений прибув у перська місто Хамадан, де прожив близько 10 років. Йому вдалося вилікувати місцевого еміра, за що він одержав титул візира. З-за цього філософ часто конфліктував з різними партіями при дворі правителя і військовими. Саме в Хамадані він зайнявся політикою і став працювати на державній службі.

Найбільш плідні роки з точки зору занять наукою припали на життя Ібн Сіни в Исфаане. Місцевий емір надав йому всі умови для продуктивної діяльності. Саме тут Авіценна, біографія якого відома численними поневіряннями і подорожами, знайшов спокій і зайнявся написанням своїх основних книг. Деякі з них загинули під час навали ворожих військ. Тим не менш спадщина перської письменника дійшло до наших часів у великому обсязі. Воно складається з безлічі трактатів по медицині, хімії, астрономії, механіки.

Авіценна помер у 1037 році, після того як перехворів шлункової хворобою. Його прах був поміщений в мавзолей Ісфахана, де також знаходили останній спочинок місцеві еміри.

Медичні роботи

Біографія Авіценни найбільше відома його енциклопедичним довідником «Канон лікарської науки». За нього арабські і перські лікарі навчалися аж до XVII століття. Твір було розділено автором на п’ять книг.

Перша з них присвячена теорії медицини. Письменник розглянув поняття хвороб, а також причини їх появи. Він визначив симптоми таких страшних захворювань, як холера, чума, віспа і проказа. У наступних книгах розповідається про різних найпростіших ліках, у тому числі про рослини.

Медичні дослідження, якими сповнена біографія Авіценни, також дозволили йому написати і видати різні трактати по самому широкому колу питань. Вони стосувалися здорового способу життя, серцевих захворювань, пульсу, кровоносних судин, правильного харчування і т. д. Лікар пропагував різні фізичні вправи, які, на його думку, повинні були продовжити життя людини.

Дослідження Ібн Сіни охоплювали не тільки фізичне, але й психологічний стан людини. Лікар у своїх працях описав чотири виду характеру – гарячий, холодний, вологий і сухий. Ця класифікація багато в чому відповідає європейській, де присутня темперамент холерика, флегматика і т. д.

Також Авіценна описав складні людські натури. Згідно його теорії, характер залежав від того, яка рідина превалювала в організмі – кров, слиз або жовч.

Різнобічна діяльність вченого завжди приваблювала дослідників до такої фігури, як Авіценна. Біографія, фото його письмових праць і яскраві пригоди часто потрапляють в самі різні підручники.

Філолог і музичний теоретик

Персидскии вчений Авіценна, біографія якого відома кожному співвітчизнику, часто писав свої наукові праці та публікації у вигляді віршованих поем. Цей стиль був популярним на мусульманському Сході. Цікаво, що вчений захоплювався ще й музикою. Його перу належить кілька праць з теорії композиції. Він відносив музику до математичній науці і говорив у своїх працях про закономірності побудови музичних творів.

Відомі тоді інструменти були описані і класифіковані в одній з книг, автором якої був Авіценна. Вчений (біографія перса дозволила йому бувати на багатьох офіційних заходів, де проводилися концерти) заклав основи музичної науки. На батьківщині вона не отримала поширення, зате в Європі в Новий час переосмислили численні дослідження середньовічного дослідника. Різних теоретиків тоді цікавила біографія Авіценни. Коротко кажучи, його праці стали фундаментом для музичної теорії сучасності.