Як правильно розвивати дитину? Чого і як слід навчати малюка в дитячому садку? Яка підготовка до школи потрібна майбутнім першокласникам? Як допомогти дитині з задоволенням вчитися в початковій школі? Діти ростуть, і нові батьки дошкільнят стикаються з цими питаннями. Про те, як найкраще збудувати розвиток дитини до школи, розповідає психолог дитячого садка НОУ ЦО «Школа Співробітництва» Раїса Миколаївна Драбович.
За результатами численних опитувань, проведених психологами і педагогами, більшість сучасних батьків ставлять на перше місце інтелектуальний розвиток дітей. Зараз дуже модно раннє навчання і розвиток, популярні різні методики, спеціалізовані дитячі центри, величезний вибір розвиваючих іграшок. Однак багато дітей продовжують зазнавати труднощів навчання в школі або дитячому саду. Чому так відбувається?
Справа в тому, що однобокий розвиток якої-небудь функції на шкоду іншій може ускладнити навчання дитини. Наприклад, батьки велику увагу приділяють розвитку мовлення, а розвитку великої моторики, якого потребує дитина, не відбувається.
Ще одна часта проблема: соціальні вимоги та існуючі методи навчання просто не відповідають можливостям сучасних дітей. Найчастіше з раннього віку діти надані самі собі: батьки менше з ними розмовляють, менше проводять час у спільних заняттях. Комп’ютеризація забрала більшу частину часу від спільного спілкування.
Якими ж в таких умовах повинні бути дошкільна освіта і підготовка до школи? Чому навчати і як навчати?
Концепція відомого психолога Льва Виготського допомагає знайти відповіді на ці питання. Головна ідея Виготського: розвиток дитини відбувається насамперед через контакт з дорослими. Саме батьки, вихователі, старші брати і сестри вчать його спілкуватися, ознайомлюють з культурними цінностями та правилами поведінки.
Діти ростуть дуже швидко: те, що сьогодні потребувала допомоги, завтра буде виконуватися самостійно. Завдання дорослого — привернути увагу дитини до нової діяльності і зробити її з ним спільно. Після багаторазових повторень дитина навчиться робити це самостійно. Наприклад, найменші діти вчаться тримати ложку завдяки підтримки й допомоги дорослих.
Такий алгоритм лежить в основі навчання дитини чим завгодно, будь то катання на ковзанах, малювання або гра в шахи. Однак навряд чи вийде навчити трирічну дитину грати в шахи, тому що ця діяльність поки знаходиться поза його можливостей або, використовуючи терміни Виготського, поза зоною найближчого розвитку.
У всіх дітей різна «величина» зони найближчого розвитку, а значить, і різні можливості навчання. Цим вони відрізняються один від одного, і саме тому кожній дитині потрібен індивідуальний підхід.
Навчання в зоні найближчого розвитку виявляє сильні і слабкі сторони дитини. Через добре продумане навчання можна сформувати нові здібності і вміння. Важливо визначити, яка допомога мотивує дитину, і застосовувати її у відповідності з потребами. Одного підходить допомогу стимулююча («Молодець!»), іншому — організуюча («Я тобі допоможу!»), комусь- навчальна («Я тебе навчу!») або контролююча («Покажи, як ти це робиш…»).
Завдання дорослого — створити умови, в яких дитина буде працювати, долати труднощі, прикладати зусилля. Батьки і педагоги не повинні робити за дитину те, що можна зробити з ним разом, — доведено, що це призводить до зниження мотивації та пізнавального інтересу.
Тільки навчання дитини у відповідності з її можливостями виявиться розвиваючим. Занадто легкі і дуже складні завдання не нададуть плідного впливу на розвиток дитини. Незалежно від обраної методики або програми навчання важливо пам’ятати про потенційні можливості зони найближчого розвитку.
