Стильні прикраси своїми руками
Оксана Рогальська: мені завжди хотілося створити щось красиве своїми руками
У стильної дівчини повинні бути стильні прикраси. Адже всі ми знаємо, що диявол криється в деталях. Прикраси можуть бути різними – від відомих брендів і ручної роботи, переданими у спадок і купленими на розпродажі. Різні матеріали, з яких зроблені наші кільця, сережки, браслети і намиста. Це можуть бути золоті і срібні прикраси, прикраси з дорогоцінним камінням або ж вироби з бісеру та повсті.
Про вельми незвичайних прикрас, виготовлених з фарфору та кераміки, читачам журналу Милитта розповість Оксана Рогальська (бренд «Pektorals»). Справжній майстер своєї справи Оксана розповість нам про те, яким же чином лист металу та шматок порцеляни перетворюється в витончена прикраса, які саме прикраси вона створює і в чому їх особливості, а також про те, чи варто майбутнім художникам вчитися в Чехії.
Оксана, чи мріяли ви в дитинстві створювати прикраси?
З дитинства я мріяла реалізувати себе у творчій професії, до чого почала прагнути приблизно з 5-го класу. Те, що це буде конкретно виготовлення прикрас, я, звичайно, не передбачала і про це не мріяла – просто мені завжди хотілося створити щось красиве своїми руками.
Створенням прикрас я вирішила зайнятися під час навчання в Чехії. В процесі навчання я реалізовувала свої ідеї у вигляді прикрас з різних матеріалів і зрозуміла, що це моє, що я хотіла б займатися цим і далі. На мій погляд, прикраси – це саме та сфера, де можна фантазувати нескінченно (принаймні для мене), придумуючи і поєднуючи різноманітні форми, кольору, текстури і матеріали.
Ви робите прикраси з вельми непростих матеріалів (метал, фарфор). Чому ви вибрали саме такі матеріали? Де ви купуєте сировину для виготовлення прикрас?
Мені дуже подобається контрастне поєднання ніжного білого фарфору і темного зістареного металу, тому я часто поєдную ці матеріали у своїх прикрасах. На мій погляд, це дуже вдале колірне і фактурне поєднання.
Сировину для своїх прикрас я купую в Білорусі: фарфор можна знайти в художніх магазинах у вигляді невеликих брикетів, з металом складніше – доводиться замовляти відразу великий аркуш, а деякі види металів можна знайти в невеликих кількостях на «Поле чудес» в Ждановичах. Взагалі на такого роду барахолках можна знайти безліч різних матеріалів для творчості (посміхається).
Набагато важче знайти в Білорусі професійний інструмент для роботи з металом – доводиться замовляти з Росії або Європи.
Які прикраси вам подобається робити більше всього, з якого саме матеріалу, може якийсь певний вид прикрас – сережки, приміром, або кільця?
Найбільше мені подобається працювати з різними видами металу: мідь, мельхіор, латунь. Подобається грати з текстурами, поєднуючи їх між собою. Також подобається працювати і з оргсклом, і, звичайно ж, з порцеляною. Що ж стосується виду прикрас, то мені цікавіше створювати кольє і брошки.
Сережки я не дуже люблю робити тому, що потрібно робити два однакових предмета. Саме тому я і не люблю тиражувати свої вироби, не люблю робити одну і ту ж роботу по кілька разів. Для мене набагато цікавіше і приємніше придумувати нові прикраси.
Розкажіть трохи про технологію. Як, приміром, відбувається процес перетворення шматка порцеляни або металу в кольє або брошка?
Процес створення прикраси з порцеляни досить довгий: потрібно зліпити модель майбутнього вироби з пластиліну, потім зняти з цієї моделі форму з гіпсу, доопрацювати її, далі потрібно підготувати фарфоровий шлікер (іншими словами – рідкий фарфор): сухий фарфор розчинити у воді до потрібної консистенції, процідити від грудок.
Коли і форма і порцелянова маса готові, приступаємо до отлитию вироби: наливаємо фарфоровий шлікер у форму і чекаємо поки гіпс вбере в себе певну кількість вологи, при цьому потрібно періодично доливати шлікер у форму. Коли утворилася потрібна нам товщина виробу, виливаємо залишки шлікеру з форми, а виріб залишаємо підсохнути.
Далі дістаємо напівм’яке виріб з форми і допрацьовуємо його спеціальними інструментами (стеками). Після повного висихання виріб потрібно обпалити. Після випалу виріб поміщається в будь-яку металеву оправу.
З металом все набагато швидше, хоча і важче фізично: вирізаємо потрібну нам форму з листа металу лобзиком, обробляємо її напилками і нождачной папером, можна надати будь-яку фактуру або покрити патиною. І вже в самому кінці з’єднуємо готовий виріб із застібками, швензами, ланцюжками.
Як би ви охарактеризували стиль своїх прикрас? Для кого вони? Яким характером повинен володіти людина, якій сподобаються ваші прикраси?
Не можу сказати, що всі мої прикраси виконані в якомусь одному певному стилі, хоча останнім часом дотримуюся геометричного мінімалізму.
Мої прикраси подобаються різними віковими категоріями: від 20 до 60 років, часто чую захоплення і від представників сильної статі. Мої вироби набувають в основному сміливі креативні люди, що само по собі добре, але хотілося б, щоб таких людей ставало більше в нашій країні.
У прикрасах ви використовуєте певний декор – орнамент, малюнки, сполучення кольорів? Чи є якась символіка у ваших прикрас? Якийсь певний сенс, який вони несуть?
У своїх виробах я використовую різні колірні поєднання, а також поєднання текстур і фактур різних матеріалів, намагаюся підбирати гармонійні і лаконічні поєднання, щоб готове прикраса виглядав цілісно, будучи ненав’язливим акцентом будь-якого образу.
Орнаменти у своїх виробах я не використовую, я швидше складаю певну композицію з металу і оргскла наприклад, намагаючись об’єднати всі елементи в єдине гармонійне прикраса. Якоїсь конкретної символіки або прихованого сенсу в моїх роботах немає, це скоріше приємні для ока речі, якими можна урізноманітнити або доповнити той чи інший образ.
Джерелом натхнення для майбутніх прикрас може послужити якийсь стиль у мистецтві, чи творчість конкретного художника, або яке-небудь природне явище, та взагалі що завгодно.
Де можна придбати ваші прикраси? Готові сьогодні люди платити за ручну роботу? Чи є у вас постійні клієнти?
Я періодично беру участь у Модних маркетах у Мінську, а також здаю свої вироби в магазини, які реалізують вироби білоруських дизайнерів: «Ў», DODO, «Ручний ексклюзив». Також всі мої вироби можна переглянути в соціальних мережах, замовити сподобалося і придбати при особистій зустрічі або отримати поштою.
Люди готові платити за ручну роботу, але далеко не всі, хоча мені здається, що поступово таких людей стає все більше, і це радує. Постійних клієнтів у мене поки немає, але хочеться вірити, що все попереду (посміхається).
Ви вчилися в Чехії. У чому особливості підготовки художників в Чехії? Навчання у Чехії вплинуло на ваш світогляд? Що привнесло в вашу творчість?
Навчання в Чехії досить сильно вплинула на моє сприйняття мистецтва – змусила поглянути на те, що я роблю (на свої ідеї та вироби) з іншого боку, навчила ретельно обдумувати свої дії при створенні тієї або іншої роботи, розкріпачила мене у творчості.
Під час навчання в Чехії я робила в основному концептуальні вироби, що дуже благотворно позначається на моїх сьогоднішніх виробах. Я б сказала, що в цілому навчання в Чехії навчила мене мислити глибше, вільніше і більш абстрактними.
Ви б рекомендували художникам вчитися в Чехії? І чому?
Якщо говорити про мистецьких навчальних закладах, то – так, я б рекомендувала вчитися в Чехії. Але я б рекомендувала вчитися і в Білорусі, тому що у нас сильна класична школа, у Чехії ж з цим проблема (принаймні, в тому Вузі, де я вчилася). Для чехів головне концепція, для наших – техніка виконання. Але, на мій погляд, чудово, коли у виробах поєднується і те, і інше.
Я б взагалі рекомендувала вчитися – це розвиває мізки (посміхається). Особисто я вчилася і в Академії Мистецтв (Білорусь) і в Чеському Університеті, про що анітрохи не шкодую, тому що і там і там я багато чого навчилася і дуже рада, що спочатку отримала академічну базу, а потім вже ці базові знання вчилася з’єднувати з концептуальними ідеями.
Після навчання в Чехії ви повернулися в Білорусь. Були плани залишитися в Чехії? А якщо ні, то чому?
На початку навчання було бажання залишитися в Чехії – все навколо було ново і цікаво, але поступово це бажання згасало. Так, у життя в Чехії є свої плюси, але є і мінуси.
У якийсь момент мінусів виявилося більше, і я вирішила, що після закінчення навчання повернуся додому. І от на сьогоднішній день я займаюся улюбленою справою, присвячуючи йому більшу частину свого часу і поступово набираючи обертів. І коли я чую в свою адресу вдячні слова і бачу захоплені погляди моїх покупців, то розумію, що все це не дарма.
