Добрий день, дорогі домосіди. Цікава у нас сьогодні тема для міркування вимальовується. Хочеш бути добрим? Даремно! Бажання бути добрим, світлим і добрим знаходиться в кожній людині. Хтось намагається бути добрими, а хтось вже досяг у цьому якихось висот.

Зазвичай, якщо якийсь індивід зробив добро чи безкорисливу допомогу, то в нього підвищується самоповага. Він, по-простому кажучи, починає вважати себе хорошим. А даремно. Чому? Відповідь можна отримати як раз з цієї статті.

Хочеш бути добрим – погане рішення!

Отже, чому намір бути добрим можна вважати безглуздим? Вся справа в тому, що доброти-то насправді не існує. Звучить, звичайно, абсурдно. Мовляв, «Як це не існує? Ще існує!».

І дійсно, доброта начебто існує, але лише як оціночної категорії відносно простих понять типу «добре» і «погано». А будь-яка оценочность мало того що є суб’єктивною (тобто, понимаема усіма людьми неоднаково), так вона ще і змінюється з плином часу.

Тобто, в доброті немає стабільності. Раніше критерії доброї людини були не такими, як зараз. А в майбутньому щодо доброти все зміниться до невпізнання (якщо, звичайно, людство не знищить саме себе в ядерній війні).

Але помилка доброти полягає зовсім не в існуванні ярликів типу «добрий». Помилка доброти полягає в наступному: поки у людини є гординя (або его), то всі його добрі дії будуть не такими вже й добрими.

Адже задумайтеся: багато хто робить добро не з метою допомоги іншій людині, а з іншим наміром – задовольнити спрагу схвалення, а потім відчути себе хорошим. А навіть якщо людина допомагає іншому безкорисливо, то в цьому, як не дивно, теж є своя користь у вигляді задоволення, яке людина отримає через усвідомлення своєї корисності для конкретної людини.

Якщо подивитися на доброту як на діяльність, яка передбачає відсутність будь-якого емоційного і матеріальної вигоди, то виходить, що бути добрим з точки зору гіпотетичної об’єктивності неможливо. Принаймні, в даний час.

Тут начебто варто зупинитися, так як все ніби ясно. Але ж є ще одна ілюзія у людей, які роблять добрі дії. Ця ілюзія виражається в тому, що вони думають, ніби добро відбувається конкретно ними. Це брехня. Зараз дізнаємося чому.

Спочатку подумаємо, у зв’язку з чим будь-якої індивідуум буде чинити добро. Стимулюючих факторів буде предостатньо. Є навіть такий варіант, коли людина, роблячи добро, сподівається на те, що доля принесе в його життя якісь радісні моменти. Мовляв, «Я зробив добро, а тому заслужив нагороду».

Але спонукаючі фактори, які схиляють людину до реалізації добрих намірів – їх людина в собі не створює. Запитайте доброго людини, чому він допомагає людям. Він відповість: «Тому що я такий, який є».

Однак, якщо такій людині поставити запитання, які конкретно дії він зробив для того, щоб сформуватися таким, яким він зараз є, відповідь навряд чи піде. Адже людину формує не він сам, як думають багато людей, а навколишні події або, простіше кажучи, реальність.

Якби людина вміла «сам кувати своє щастя», то тоді це передбачало наявність якогось секретного вміння з чіткою методологією. Але в наш час фраза «індивідуум сам будує свою долю» має під собою хіба що розмиті метафізичні уявлення без будь-якої доказової бази.

У той же час, в противагу людській вірі в відсутність можливості будувати свою долю, існує концепція відсутності діяча. Вона доводить, що людина не є автором жодної своєї дії і жодної своєї думки.

Адже якщо б людина мала свободу мислити як завгодно і робити що хочеться, тоді незрозуміло, чому тоді взагалі займався людина і як жив. Ні, це не означає, що все людство перетворилося б на мільярдерів. Скоро зрозумієте чому.

Мало того, що фінансова структура нашого часу не розрахована на багатомільйонна кількість олігархів. Так справа ж ще в тій самій означеної вище волі. Свобода жити як хочеться передбачає не вузькоспеціалізовану вільність у вигляді виконання будь-яких бажань.

Справа в тому, що свобода – це всеосяжна категорія. І тому той чоловік, який би мав можливість гіпотетично бути виконавцем своїх бажань, був тоді незалежний і від бажань, а внаслідок цього не хотів нічого зайвого, крім того, що у нього вже є.

Але в цій статті розглядається все-таки доброта. Хочеш бути добрим? Даремно! Адже якщо всі дії у всесвіті відбуваються у відповідь на якісь стимули ззовні, то добра людина не може бути добрим, так само як злочинець не може бути поганим.

Уявіть, що ви штовхнули людини з обриву, і він впав вниз, отримавши перелом і забиття. Буде потерпілий вважати себе творцем падіння? Звичайно, немає. Адже падіння виникло внаслідок поштовху. Без нього не сталося б інциденту.

Так само і з добротою. Доброчесної людини до добра хтось штовхає: або люди, або навколишні події – не має значення. Тому можна сказати, що людина робить доброту, але не є її автором. Хочеш бути добрим? Даремно!

© 2015,

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here