Мабуть, не знайдеться людини, яка не вдавався б коли-небудь до допомоги пирамидона, анальгіну і аспірину. У чому ж секрет популярності цих ліків?

Як не дивно, але впровадження в широку медичну практику вони зобов’язані аж ніяк не своїм основним болезаспокійливого дії. У 80-х роках минулого століття панувала думка, що підвищену температуру тіла завжди необхідно «збивати» будь-якими шляхами. Тому-то хіміки наполегливо шукали речовини, здатні швидко знижувати температуру. Правда, як виявилося згодом, це подання було не зовсім вірним, бо прагнення швидше знизити температуру не дає можливості організму розвинути в повній мірі свої захисні реакції.

До нас не дійшли імена творців пирамидона, анальгіну і аспірину. Відомо лише, що пірамідон був введений в медичну практику в 1896 році, і не будучи похідними складного циклічного з’єднання – піразолу, являють собою безбарвні чи жовтуватого відтінку кристалічні порошки без запаху, злегка гіркуваті на смак.

У 1899 році практична медицина отримала ще одне жарознижуючий засіб – аспірин – білі голчасті або пластинчасті кристали трохи кислого смаку зі слабким запахом.

Всі три ліки мали чудову здатність: вони знижували температуру тіла, підвищену лише внаслідок інфекційного захворювання. Це якість ліків лікарі стали використовувати для уточнення неясного діагнозу. Так, у 1917 році була запропонована пирамидоновая проба для діагностики захворювання у людей з субфебрильною, тобто дещо підвищеною температурою. Якщо вона підвищилася не внаслідок інфекції, то і після прийому пирамидона не знижувалася; якщо ж підвищена температура – результат інфекції, це ліки надавало жарознижувальну дію.

Отже, спочатку пірамідон, анальгін і аспірин використовували лише в якості жарознижуючих. Тільки пізніше шляхом тривалих спостережень і досліджень вчені прийшли до висновку, що ці ліки мають також протизапальну і болезаспокійливу дію. Ці їх якості в основному і використовуються в наш час.

Хоча порівняно з знеболюючими речовинами групи морфію пірамідон, анальгін і аспірин володіють більш слабким дією, у них є і велика перевага: навіть тривале їх застосування не виробляє у людини пристрасті до цих ліків. Але вони володіють іншими підступними особливостями: якщо систематично, без потреби приймати пірамідон навіть у звичайних дозах, то він може зробити шкідливий вплив на органи кровотворення, а великі дози аспірину – викликати гастрит. У деяких людей спостерігається підвищена чутливість до пирамидону.

У яких випадках слід використовувати пірамідон, анальгін і аспірин? При головному, зубному, м’язової і суглобного болю. Причому самим сильним болезаспокійливою дією володіє анальгін. Для посилення ефективності ці ліки часто комбінують один з одним, а також з кофеїном або зі снодійними засобами.

 

Так як пірамідон, анальгін і аспірин володіють протизапальними властивостями, їх призначають для лікування страждають гострими нападами ревматизму і подагри.

В наші дні деякі старі ліки отримали нові, міжнародні назви. Тому не дивуйтеся, коли в аптеці на ваше прохання дати аспірин вам вручать ацетилсаліцилову кислоту, а замість пирамидона – амідопірин.

Хочеться нагадати відому істину: правильно дозований і використовується ліки – один здоров’я, але необґрунтоване і безконтрольне застосування може перетворити його на небезпечного ворога. Ця істина повною мірою відноситься і до нашим старим добрим знайомим – пирамидону, анальгіну і аспірину.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here