В кінці 30-х років минулого століття неподалік від Певека – самого північного порту Росії, – почали зводити аеропорт. Для будівництва та обслуговування аеропорту заснували невелике поселення Апапельгино. З часом селище почало розвиватися і в гарний час його населення доходила до 2000 чоловік.
Після розвалу Союзу Апапельгино почав згасати. Одного разу взимку на котельні “сталася” аварія і місто залишилося без тепла. Усіх евакуювали в сусідній Певек і розселили в порожньому будинку. Люди переїжджали спішно, в -30, забираючи лише найнеобхідніше. Так, в один момент зник цілий селище. Котельню, зрозуміло, лагодити не стали. Зараз в Апапельгино проживає шість чоловік, які категорично відмовляються їхати…
3. 
Багато двоповерхівок:
4. 
На передньому плані один з житлових будинків, біля входу видно собаку. Зліва від нього дрова, якими опалюють приміщення:
5. 
Величезна будівля школи – пам’ятник людському нехлюйству. Будувалося воно, що називається, “на виріст” – чотири величезних поверху. Коли почалася внутрішня обробка, хтось додумався принести дозиметр і заміряти фон в школі. Виявилося, всередині страшно фонить. Почали розбиратися і дізналися, що в цемент додавали пісок, який брали на сусідньому відвалі, а він виявився відпрацьованої радіоактивної породою з рудника. Природно, ніяких дітей пускати всередину було не можна. Так і облишили:
6. 
У дворі одного з будинків лежить корпус ІЛ-14:
7. 
Всередину можна заглянути:
8. 
Поруч, немов чудернацька композиція сучасного мистецтва, валяється літаковий двигун:
9. 
Аерофлот:
10. 
Ще Аерофлот:
11. 
І ще:
12. 
Дерев’яні короби для міських комунікацій:
13. 
Ходити по них я не зважився:
14. 
Будинок дружби народів. Під вікнами прапори Росії, України, Греції та Чукотки. Тут живе одна людина. Він спеціально прикрасив свій будинок, щоб мародери бачили, що будинок живемо і не залазили до нього. Нижні поверхи забив і перетворив будинок у фортецю:
15. 
У цього чоловіка сумна історія. Він був льотчиком, керував вертольотом, який розбився. Сам він вижив, але пасажири загинули. Досі йде кримінальну справу, яку не може вирішити, винен він чи ні. Підсудний тим часом живе під підпискою про невиїзд:
16. 
Вантажівка:
17. 
З вертольота зроблений сарай: забиті ілюмінатори і повішений замок. Російська кмітливість:
18. 
Будівля селищної спорткомплексу. Баскетбольний майданчик:
19. 
За стіною кінозал:
20. 
21. 
Класичні сільські тубзики:
22. 
Зайшли в найближчі квартири. Цікаво подивитися, як жили люди, і що після себе залишили:
23. 
Одні поїхали без нічого, залишивши що було, інші забрали все до останнього:
24. 
25. 
26. 
Горілка:
27. 
Тут, схоже, була дитяча:
28. 
Дитина, судячи з усього, був ледачий – всі мотиваційні плакати присвячені боротьбі з лінню:
29. 
30. 
Послання злодіїв і мародерів. Мені вдалося розібрати лише перші слова – може у вас вийде?
31. 
Залишки скарбу:
32. 
33. 
Дуже дивна композиція, схоже на щось пов’язане з наркотиками:
34. 
По сходах ходиш обережно, з побоюванням. Здається, може провалитися:
35. 
Види з вікна:
36. 
37. 
38. 
Будівлю старого аеровокзалу:
39. 
Пошта:
40. 
41. 
Наостанок, хочеться навести слова людини, чиє дитинство пройшло в Апапельгино:
“Місто мого дитинства. Ніби маленька була коли виїхали, але природу забути неможливо. Найяскравіші враження – похід до мису, де жили чайки, океан, тундра, полярні ночі, північне сяйво. Ягода шикша, яку можна і взимку знайти під снігом. Сильний вітер – южак, що досягає 40 м/с, в цей час заборонялося виходити на вулицю, зносив навіть шифер з дахів. Зате потім була казка: замети до другого поверху:) Що ще дітям потрібно? Жили то за нинішніми мірками бідно в гуртожитку 5 людей в одній кімнаті, але тоді здавалося дуже навіть все в порядку. Навіть під кінець отримали 3-х квартиру, але все вже потихеньку почало валитися… Залишилися тільки спогади – хороші добрі спогади:) Буде що дітям розповісти.
