В цьому році ми з чоловіком і дітьми хотіли полетіти на відпочинок до Туреччини, готелі переглядали з самої весни. Але у зв’язку з нинішнім курсом долара зрозуміли, що таку поїздку ми не потягнемо. І я залишила цю ідею. Чоловік на роботі закінчував об’єкт, і коли конкретно настане наш відпустку, ми не знали. Тому вирішили, що коли він закінчить, поїдемо куди-небудь на наше узбережжя.
І ось одного разу чоловік приїжджає з роботи і радісно повідомляє, що роботу він доробив, і завтра ми можемо вирушати на відпочинок! Ми з дітьми, звичайно ж, зраділи такій новині, і за вечерею стали разом підбирати місце для відпочинку на нашому узбережжі. Вибирали між Геленджик, Сочі і Абхазією. Скрізь там ми вже були не по одному разу.
І ось сидимо вже з чоловіком удвох, п’ємо чай і паралельно в інтернеті переглядаємо різні варіанти готелів. І в цей момент лунає телефонний дзвінок — бачу, що дзвонять з турагентства. Дивно, подумала я, що їм знадобилося в 8 годин вечора?
Я підняла трубку, і турагент квапливо почала розповідати про одне дуже вигідну пропозицію. Готель дуже гарний, каже, все включено, а ціна — приблизно 50% від звичайної вартості туру. Вирішуйтеся! Пропозиція дійсно дуже приваблива, але є одне «але»: виліт завтра в 11 ранку з Краснодару… А нам тільки до Краснодара їхати 2 години, а ще збирати валізи, оформляти тур!
Загалом, каже вона, даю вам одну хвилину подумати. Передзвоніть, скажіть мені відповідь. Я чоловікові переказую всю ситуацію, і сидимо з ним дивимося один на одного, намагаючись це все «переварити». Ну, ми — народ дуже спонтанний (одного разу в 12 годин ночі покидали речі в машину і поїхали на море) і вирішили, що полетимо. Попереду ще ніч, тому встигнемо!
Чоловік терміново поїхав оформляти тур, а у мене почалися неймовірні збори. Якщо раніше, готуючись до поїздки, я заздалегідь писала список (що взяти з собою, що купити), то тут все робилося на ходу! Коли наші збори закінчилися, діти вже давно спали, була глибока ніч.
Благо, виліт виявився не 11, а в 13 годин. Нам потрібно було заздалегідь потрапити на реєстрацію, провести 2 години в дорозі до аеропорту, придумати, де залишити машину, а ще заїхати в турагентство і дочекатися підтвердження від туроператора!
І ось валізи лежать в багажнику, ми сидимо в машині, а наш тато в турагенції чекає, коли надішлють підтвердження. Хвилини тягнуться, як годинник, нерви вже починають загострюватися, але треба просто сидіти і чекати! А ще розумієш, що можна просто не встигнути на літак.
Нарешті, після 30 хвилин очікування приходить підтвердження. Перевіряємо наявність паспортів, квитків і ваучерів і рушаємо в путь. Чоловік вивантажив мене з дітьми і валізами в аеропорту, сказав, щоб ішли на реєстрацію, а сам поїхав паркуватися. Ми одними з останніх пройшли реєстрацію, а чоловіка все немає! Старший син питає: «А раптом тато не встигне?». А дійсно, подумала я, що, якщо не встигне? Але тут діти побачили тата, і незабаром оголосили посадку на літак. Ми встигли, ура!
Для дітей це був перший політ, все нове і незвичайне. Через 1 годину 45 хвилин приземлились в аеропорту Анталії. Їхали до готелю досить довго, більше двох годин, так як на шляху розвозили багато людей в інші готелі. Коли нарешті доїхали до нашого, справа вже була до вечора.
Ми отримали номер і, залишивши там речі, відразу пішли на вечерю. Дітям дуже сподобалися прозорі ліфти усередині готелю — вони готові були кататися і кататися! І тільки після вечері, коли вже остаточно стемніло, ми пішли на море. Сидимо на березі, і не віриться, що ми в іншій країні. Настільки це все вийшло спонтанно і несподівано, що ми толком нічого не встигли зрозуміти! Позаду була вся суєта, гонка і поспіх, а попереду нас чекали 7 днів справжнього відпочинку.
Коли турагент пропонувала нам декілька готелів на вибір, нас в першу чергу цікавили розваги для дітей. Своїм вибором ми залишилися дуже задоволені! Адже для дітей там був: спеціальний маленький басейн з водними гірками, дитячий майданчик, міні-містечко, міні-клуб та вечірня анімація для дітей. А в їдальні (для малюків) стояли гарні дитячі стільчики для годування. Від такого достатку розваг наші хлопці були просто в захваті.
Нудьгувати і нам не доводилося. Дуже сподобався басейн з чотирма гірками, крім інших розваг. Їжа була хороша, фруктів завжди було багато. День за днем проходили непомітно.
Їздили на джипах, пацани аж пищали від захвату, а мені, навпаки, було трохи страшнувато. Але воно того варте! З’їздили на оглядову екскурсію по Аланії. Дуже цікаво подивитися чуже місто в чужій країні. Особливо, коли нас підняли на найвищу точку міста — вид був просто приголомшливий! Відвідали старий порт і стародавню фортецю, побували на пляжі Клеопатри — це просто казкове місце. Таке відчуття, що ти не на пляжі Туреччини, а на пляжі Майамі! Якщо ще будемо брати тур в Туреччину, то обов’язково приїдемо туди знову.
Більше ніяких екскурсій брати не стали, щоб не стомлювати дітей. Вдосталь накупатися в морі та басейні, накаталися на аквагорках. Недалеко від готелю знаходився досить великий ринок, який працював до ночі. Тому після денної спеки і після вечері ми кілька разів ходили туди погуляти. Накупили додому багато цікавих штучок, дещо з одягу і, звичайно ж, знаменитий рахат-лукум, гордість Туреччини!
Коли нам залишалося провести в готелі останній день, діти вже стали проситися додому. Для нас з чоловіком це було несподіванкою… Але будинок є будинок! Дітки занудьгували за своїм ліжечок, за своїм іграшкам і друзям. Тому останній день ми провели дуже спокійно, без клопоту і турбот. Купатися вже не хотілося, тому ми ще вдень почали збирати валізи. Сміливо можна сказати, що відпочинок пройшов чудово!
