Діти приносять у наше життя величезна кількість найрізноманітніших емоцій: захоплення, розчулення, щастя, а часом і роздратування. Але в цьому і є принадність, адже нам, батькам вдається випробувати всю гаму різноманітних почуттів!

З народженням дітей у нашій родині першим ділом став зникати порядок. Речі стали переміщатися на інші місця. Все небезпечне, б’ється прибрали високо і далеко. Слідом за цим, по мірі росту дітей, все більше і більше стало іграшок, так і вистрибують в найневдаліший місце з кошиків і ящиків. Але саме веселощі почалося тоді, коли малюки навчилися ходити, дивитися, що роблять мама або тато, і повторювати ці дії!

Тиша, якщо малюк не спить, завжди лякає будь-яку маму. Це сигнал: дитятко шкодить! Напружено вслухаючись у тишу, я пішла з дому шукати спочивав чадо… Знайшла! У кухні. Син сидів на столі, старанно чимось займаючись. Підійшовши ближче, я побачила таку картину: на плиті (благо, все було вимкнено) стояла сковорода, а в ній була якась суміш. Побачивши порожню банку з-під цукру, порожню пляшку з-під олії і порожню кружку з-під кефіру, я зрозуміла, що в сковороді черговий кулінарний шедевр моєї дитини.

Моя перша реакція, звичайно ж, обурення, але воно швидко змінився подивом: що з усім цим робити? По здоровому міркуванню, додавши того-сього, я напекла гору відмінних дріжджових булочок. Разугостили всіх, кого тільки можливо, врятували купу продуктів і на багато років зберегли спогад про кухарському досвіді мого 3-річки! А сам розповідь ще довгий час веселив наших гостей.

Черговий епізод, тільки в головній ролі вже 2-річна дочка. Та ж кухня. Знову тиша. Ні-ні, цього разу пироги не намічалися, і на стіл вона не полізла, а обмежилася табуретом, на якому стояла, мовчки дивлячись у віконце. Все б нічого, але в квіткових горщиках, що стояли на підвіконні, поверх землі була гірками насипана мука! Посміялися від душі. Моя дбайлива квіткарка!

І ще був ось такий епізод: ми вирішили випробувати себе в якості городників. Захотілося натуральних овочів, без нітратів. І нам добре, і діти спостерігають, звідки беруться огірки і помідори. Ми привчаємо дітей до праці — довіряємо шланг з водою потримати. А в саму спеку шланг клали прямо під кущі, і пересохла земля довго вбирала жадану вологу. Діти ходили, дивилися, а потім, втративши інтерес, пішли грати з іграшками. Я відволіклася ненадовго. Але коли пішла перевірити дітей, то побачила двох чучелок, з ніг до голови измазанных брудом. Виявляється, вони полізли на грядки, де текла вода. Результат — на фото.

Тепер, вже маючи певний досвід, я насамперед побігла за фотоапаратом. Нехай залишиться на пам’ять чергове веселощі наших пустунів. Ті, у кого є або були маленькі дітки, знають, що подібних епізодів просто не перелічити: це і вистрижене волосся, і розмальовані маминою помадою шафи, і вода, налита в татові черевики.

Але як же здорово, що діти такі безпосередні! Не було б у нас милих непосид — в будинках був би порядок, і речі лежали б там, де нам того хочеться, була б тиша… Гнітюча, нудна і якась трохи могильна. А так у нас вдома життя, що б’є ключем, і ще ми усвідомлюємо: як весело нам разом!

Алла Гр.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here