5 порад, які допоможуть знайти душевну гармонію

0
813

Ніколи не пізно зупинитися, подумати про найважливіше в житті, адже це шлях до душевної гармонії. Наші поради допоможуть вам знайти душевну рівновагу.

Уникайте суперечок

«У спорі народжується істина», – ці слова приписують Сократом. Нічого подібного. Все навпаки: у суперечці народжується війна. У суперечці народжується конфлікт. У суперечці… ох, як багато лиха приносять ці вічні суперечки! «Це моя територія» – «Ні, моя!» – «Моя!» – «Ні, моя!» – «Ні, моя!» Бах! Вбили одну людину. «Ви у нас одного, ми у вас двох!» – «Ви у нас – двох, ми у вас – чотирьох!» – «Ви – чотирьох…» Війна! Страшно!

У суперечці не народжується істина. Я знаю людей, які завжди з усім не згодні і постійно сперечаються, про що б ти не говорив:

– Яка гарна погода. Сонце!

– Що? Жарко, сонце пече, неможливо йти.

– Яка погана погода. Дощ!

– Що? Дощ – добре, чудово! Думається краще, ритм відбивається. Дощик!

Що б ви не говорили, ваш співрозмовник вічно сперечається. Ой як втомлюєшся від цих суперечок! Як бути? Не сперечатися. Йдіть від спору. Інша справа – відстоювати свою думку. Продовжувати відстоювати, навіть якщо багато люди вас не розуміють. Спробувати її викласти по-іншому, більш детально, з доказами, аргументувати свої положення. Вислуховувати різні точки зору – це не суперечка, це дискусія. Це зіставлення, це пошук рішення для тієї чи іншої проблеми. Але сперечатися по дрібницях і не по дурницях – даремно витрачати час і нерви.

Вправа:

Варто чи не варто зі мною погоджуватися? Тільки не сперечайтеся, а подумайте на цю тему.

Прислухайтеся до розмов своїх колег і знайомих: скільки часу вони витрачають даремно на порожні, нікому не потрібні суперечки? Проявіть мудрість: геть спір. Хай живе вихованість! Думаємо на цю тему цілий день!

 

Не обставини повинні керувати людиною, а людина обставинами

Не обставини повинні керувати людиною, а кожен з нас повинен керувати цими обставинами.

А що робити, якщо обставини тиснуть? І одного разу людина, опускаючи руки, каже: «Я ненавиджу це життя. Мені погано. У мене нічого не виходить. Я не встигаю. У мене немає покликання ні до чого. Робота мені не подобається, будинок дратує, люди викликають у мене обурення або заздрість. У всіх все виходить, а в мене – ні. Не хочу так жити». Це страшно. Людина ніколи не повинен так себе говорити. Подумайте на цю тему. Не обставини повинні керувати людиною, а людина повинна керувати обставинами. Складіть список цих обставин. Складіть список ваших бажань. Ви керуєте обставинами, і вам потрібно приймати рішення і доводити до кінця розпочате.

Вправа:

Як же вчинити? Скласти список своїх справ. Розпланувати, навчитися говорити «ні». Не підкорятися обставинам. Не плисти за течією, а знати, що і навіщо ви робите сьогодні, через тиждень, через місяць, яким ви хочете бачити себе через рік.

І тоді обставини почнуть вам підкорятися. Ви будете керувати ними. Ви перестанете бути рабами обставин і заручниками в цьому житті. Ви відчуєте себе особистістю.

 

Життя – це рух

Життя – це рух. Як тільки народилася людина і його ударили по м’якому місцю, він одразу хоч трохи, але обов’язково починає ворушити ручками-ніжками, голівкою. У нього ще немає сил, а він кричить у все горло: «Я живий, я прийшов у цей світ!» Дитину сповивають, а він хоче розкритися та рухатися.

Коли ми стаємо дорослими, ми забуваємо про це, про те, що життя – це рух. Ми прокидаємося вранці і думаємо: «Не хочеться йти на роботу». Ліниво встаємо. Немає щоб зробити коротку зарядку! Ми починаємо бігати вранці і незабаром кидаємо, записуємося в басейн, але через тиждень-другий у нас пропадає запал. Нам лінь взимку зайвий раз пройтися пішки по засніженому парку або просто на вулиці. Ми біжимо до автобуса, замість того щоб пройти дві-три зайвих зупинки. Ми спускаємося і піднімаємося на ліфті, хоча можемо піднятися і спуститися пішки по сходах. Людина, якщо проходить в день хоча б годину пішки, проживає на рік-два більше, ніж люди, які ведуть малорухливий спосіб життя. А якщо він кожен день в середньому півгодини грає в теніс, футбол, волейбол, займається бігом, він проживе на п’ять-шість років більше. Ми мало рухаємося. Гіподинамія нас губить.

Ви хочете стати краще? Рух! Рух – це шлях вперед. Це шлях до поліпшення власного «я». Заведіть собаку, гуляйте з нею. Гуляйте у вихідні дні з дітьми. Більше ходіть пішки. На дачі грайте, бігайте, стрибайте. Натягніть сітку: навіть удвох можна грати у волейбол. Ранок починайте з руху. І, якщо є можливість, зробіть звичкою спокійну прогулянку перед сном.

Вправа:

Завдання на тиждень – перевірте, скільки часу (хвилин, годин) ви рухаєтеся, а скільки – сидите. Прагніть до показників: 50% – сидіти або лежати, але 50% – рухатися. Тоді життя стане краще. Постарайтеся так і прожити цей тиждень – і, може бути, постійно рухатися і жити активно, з інтересом, разом з родиною, з друзями, увійде у вашу звичку. І тоді ви проживете довге і цікаве життя.

 

 

Сміхотерапія

Що робити, якщо все валиться з рук? Якщо на душі і так погано, а тут ще й сніг, дощ, похмуро? Ти прийшов на роботу і зіткнувся з нерозумінням начальника: він дав тобі масу доручень додатково до вчорашнім завдань, не розуміючи, що з усім цим у призначений термін впоратися не можна. Ти повернувся додому, а там – гора невимитий посуд, пил. Коли прати, прибирати, мити посуд? Завертівся-закрутився. І так важко і самотньо, і здається, що ніхто не розуміє.

Сім років я допомагав Юрію Нікуліну писати книгу «Майже серйозно…». В ній є розповідь, як на війні під час бомбардування, коли здавалося, що смерть неминуча, хто-небудь раптом візьме та й розповість анекдот, і все засмеются. І ставало не так страшно. Іноді я дивлюся на іграшку-клоуна, якого мені подарував Юрій Володимирович.

«Все пройде, все піде», – свистить цей клоун, веселий, зворушливий. Дивлячись на нього, я думаю: а що якщо поставитися до всього що відбувається з іронією, з легкістю? Бувало ж і гірше, і, може бути, буде ще гірше. А я постараюся себе розвеселити.

Вправа:

Що робити? Зайнятися смехотерапией. Так-так – взяти збірник анекдотів чи смішну книжку, знайти і подивитися старі кінокомедії. Або згадати що-небудь смішне – з дитинства, зі шкільних та студентських років. Або почати збирати смішні, забавні, зворушливі, іронічні фрази, які вимовляють оточуючі… Посміхнешся – і світ стане кращим. І так кожен день – по 10 хвилин сміхотерапії. Весь тиждень. І вона пройде весело.

Півгодини спокійного життя

Згадайте, як ви проводите день? Встали – і понеслося! Поспішаю: біжу, не встигаю. Треба зробити одне, друге, третє, четверте, п’яте, десяте, двадцяте, соте… Одному обіцяв, іншого просив, третій дзвонить, четвертого повинен подзвонити я, кому я винен гроші, хтось повинен мені, на роботі – звіт, вдома – діти вимагають турботи. Ми потрапляємо в круговерть. До вечора ми возбуждаемся від подій дня, від музики, від телевізора і його кримінальних хронік, розстрілів, крові. А самим все хочеться і хочеться гострих відчуттів. І начебто розуміємо – не треба, заспокоїтися. А потім ми лягаємо спати і не можемо заснути.

Тому завтра… Ні, сьогодні! Починаємо півгодини спокійного життя! Краще перед сном. Сядьте, схрестіть руки, можна подивитися на себе в дзеркало – а можна і не дивитися. Прикрийте очі і подумайте: що ви зробили, що потрібно зробити, обов’язкові справи, якими ви зайняті? Чому ви хвилюєтеся, поспішайте, постійно біжите? Скажіть собі: «Спокійно, я нікуди не поспішаю. Я згадую минулий день. Я планую справи на завтра. Я даю собі півгодини спокійного життя». І заплануйте собі півгодини спокійного життя, коли ви нікуди не поспішаєте, коли ви відходите від проблем, які вас турбують і не дають заснути. Не думайте про них, думайте тільки про хороше. Нехай це будуть спогади про дитинство чи про прочитане, побачене – але обов’язково про те, що викликає у вас позитивні емоції. Півгодини спокійного життя, і день і наступний день – пройде краще.

Вправа:

Спробуйте з сьогоднішнього дня обов’язково приділяти півгодини спокійного життя. Думайте про себе, про близьких, про хороше, про те, що приносить вам задоволення і приносить радісні відчуття. Якщо ви зможете так жити протягом тижня, то побачите: те, про що ви мрієте, стане реальністю. Те, чого ви чекаєте, сам знайде вас. Немає відчайдушних ситуацій, є зневірені люди. Якщо у вас буде півгодини спокійного життя – відчай піде. А прийде відкриття. Я бажаю вам цього. Удачі і радості.

 

 

Загрузка...

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here