Лімфогранулематоз є онкологічним захворюванням лімфоїдної тканини. Вперше його описав ще в 1832 році англійський лікар Томас Ходжкін, спостерігав сімох осіб з збільшенням лімфатичних вузлів.
Захворювання лімфогранулематоз, або хвороба Ходжкіна найчастіше діагностується у людей європеоїдної раси. Хвороба може розвиватися в будь-якому віці. При цьому фахівці говорять про два піки захворюваності – у віці від 20 до 29 років і старше 50 років. Хвороба Ходжкіна спостерігається у жінок і у чоловіків з приблизно однаковою частотою.
Причини лімфогранулематозу
Причини, що викликають захворювання лімфогранулематоз, досі неясні. Проте вчені мають всі підстави вважати, що в якості основної причини утворення пухлини виступає вірус Епштейна-Барра. Результати медичних спостережень свідчать про те, що при дослідженні біопсій 20-60% випадків виявляється ген вірусу Епштейна-Барра. Прийнято вважати, що він викликає численні мутації в лімфоцитах, які потім перероджуються в пухлинні.
До числа інших факторів, що викликають захворювання, відносяться генетична схильність і вплив ряду хімічних речовин.
Симптоми лімфогранулематозу
Хвороба Ходжкіна проявляється, насамперед, збільшенням лімфатичних вузлів в пахвових западинах, на шиї, в паховій області. Найчастіше виявляються збільшені лімфовузли безболісними, бувають щільними і легко рухливими.
При лімфогранулематозі, на відміну від інфекційних хвороб, лімфатичні вузли після прийому антибіотиків не зменшуються. Крім того, хвороба Ходжкіна може супроводжуватися ураженням лімфатичної тканини в грудній клітці, що викликає труднощі дихання і сильний кашель.
Захворювання може мати і інші прояви:
• пітливість;
• підвищення температури тіла;
• слабкість;
• підвищена стомлюваність;
• швидка втрата ваги (понад 10% маси тіла протягом кількох місяців);
• поява травних розладів.
Діагностика захворювання
При наявності підозри на хворобу Ходжкіна фахівці проводять наступні дослідження:
• огляд хворого;
• загальний і біохімічний аналізи крові;
• біопсія лімфатичного вузла, імунологічні та морфологічні дослідження.
Основним методом є мікроскопічне дослідження зразка пухлинної тканини лімфатичного вузла. Саме воно дозволяє підтверджувати або спростовувати діагноз.
Індикатори хвороби – гігантські клітини Березовського-Штернберга-Ріда. Їх наявність говорить про злоякісної пухлини лімфоїдної тканини.
Крім того, при підозрі на лімфогранулематоз проводять:
• імуногістохімічні дослідження для визначення імунологічних параметрів ракових клітин;
• рентгенографію;
• магнітно-резонансну і комп’ютерну томографію, які допомагають встановити стадію хвороби.
Для того щоб визначити поширеність пухлинного процесу, хворим призначають ще ряд досліджень, в залежності від вогнища ураження, наприклад, рентгенографію грудної клітини, сканування селезінки і печінки, біопсію кісткового мозку. Іноді в цілях діагностики вдаються до лапаротомії – розтину черевної порожнини, що необхідно для оцінки стану лімфатичних вузлів черевної порожнини та заочеревинного простору.
Лікування захворювання
На початкових стадіях хвороба Ходжкіна (1 і 2 стадії) найчастіше лікування полягає у променевій терапії, яка дозволяє в 85% випадків добитися довготривалої ремісії. Для даного методу лікування використовують спеціальні апарати, за допомогою яких опромінюються певні лімфовузли. Захист інших органів від опромінення забезпечують спеціальні свинцеві фільтри.
Крім того, для лікування лімфогранулематозу застосовують хіміотерапію з використанням доксорубіцину, блеоміцином, винбиастина і дакарбазина. Тривалість кожного курсу хіміотерапії зазвичай становить 28 днів. Тривалість курсу лікування – 6 місяців.
В даний час найбільш ефективним способом лікування лімфогранулематозу вважається комбінація хіміотерапії і променевої терапії. Завдяки комбінованого лікування у 90% випадків вдається домогтися довгострокової ремісії на 10-20 років.
