Перші симптоми проблем з жовчним міхуром, які не варто ігнорувати

Поділіться статтею:

Жовчний міхур і жовчовивідні протоки – це органи травного тракту, що виконують функції транспортування та збору жовчі з печінки і подальше її виведення в дванадцятипалу кишку. Інакше цю частину шлунково-кишкового тракту називають біліарної системою. Вона складається з:

  • жовчного міхура;
  • системи жовчних протоків: протоки, печінкового і загального жовчного протоку;
  • системи сфінктерів (регуляторів струму жовчі).

Міхурову протоку з’єднується з печінковим, і з них утворюється загальна жовчна протока, що впадає в дванадцятипалу кишку і забезпечує надходження жовчі з біліарної системи в кишечник. Завдяки жовчі стає можливим: виведення солей важких металів та інших шкідливих речовин з організму, подальше перетравлення жирів (вона емульгує їх до більш дрібних крапель), всмоктування вітамінів А, Е, К, D, активація травних ферментів і рухової активності кишечника.

Збої в роботі цієї частини травної системи спостерігаються досить часто, і по своїй частоті патології жовчного міхура і жовчних проток займають ІІІ місце серед усіх захворювань шлунково-кишкового тракту. Згідно з даними статистики, вони частіше спостерігаються серед жінок старше 45-50 років, і в останні десятиліття відзначається їх часте розвиток серед більш молодих людей і підлітків.

Причиною появи патології біліарної системи можуть стати найрізноманітніші чинники:

  • інфекції, що викликають запалення стінок жовчовидільної системи (холецистити, холангіти);
  • генетичні аномалії (наприклад, перегини жовчного міхура), що призводять до зміни форми і порушення функцій органів жовчовидільної системи;
  • генні мутації клітин слизової жовчного міхура, що провокують формування доброякісних і злоякісних пухлин;
  • порушення інервації жовчевидільних органів при неврологічних або нейроендокринних патології, що призводять до порушення нормального відтоку жовчі;
  • зміни складу жовчі, викликані різними патологіями і призводять до розвитку жовчнокам’яної хвороби та холестерозу (накопиченню холестерину на стінках жовчного міхура);
  • глистні інвазії;
  • нераціональне харчування;
  • інтоксикації;
  • прийом алкоголю і куріння;
  • прийом деяких лікарських засобів.

Зазначені причини призводять до розвитку патології біліарної системи, які супроводжуються різними симптомами захворювань цих органів. Вони можуть бути місцевими і загальними, різноманітними за своїм характером і комбінаторної, не завжди характерні тільки для проблем з жовчним міхуром і часто доповнюються ознаками патології інших органів травного тракту (наприклад, симптомами гастриту або панкреатиту). Але в більшості випадків їх комбінація дозволяє запідозрити поява проблем у біліарній системі, і хворий може вчасно вжити заходів щодо усунення цих захворювань.

У нашій статті ми ознайомимо вас з основними симптомами проблем з жовчним міхуром і жовчовивідних проток. Ця інформація буде корисна для вас, і ви не зможете пропустити тривожні сигнали багатьох недуг біліарної системи.

7 симптомів проблем з жовчним міхуром, що потребують звернення до лікаря

Симптоми захворювань жовчного міхура та жовчовидільної системи багато в чому схожі і, в той же час, кожне з них має свої особливості. Встановити остаточний діагноз в таких випадках може тільки лікар, який проведе ряд діагностичних досліджень і проаналізує всі отримані результати обстеження пацієнта.

Приводом для звернення до гастроентеролога або гепатологу можуть стати такі тривожні симптоми:

  • Біль у правому підребер’ї. Хворобливі відчуття при патології біліарної системи можуть бути різного ступеня інтенсивності (наприклад, вони більш виражені при жовчнокам’яній хворобі і менше – при холециститі або перегині жовчного міхура). Біль часто провокується прийомом їжі або смажених, гострих, жирних або копчених страв, фізичними діями (труська їзда, біг, стрибки, піднімання тягарів тощо) або стресовими ситуаціями. Больові відчуття можуть бути гострими, тупими або ниючими і виникати у вигляді раптових нападів або носити більш стабільний (іноді постійний) характер із періодами загострення. Неприємні відчуття у правому підребер’ї можуть посилюватися при промацуванні.

    Біль у правому підребер’ї — небезпечний симптом

  • Інтенсивні, гострі і раптові болі найбільш характерні для печінкової кольки і, в більшості випадків, викликаються рухом каменів при сечокам’яній хворобі. Як правило, вони мають точковий характер, і хворий може точно вказати на місце локалізації болісних відчуттів. Такі болі часто супроводжуються нудотою, блювотою, появою гіркого присмаку у роті або жовтяницею. Температура піднімається до 38 °C або залишається в межах норми.

    При інших захворюваннях жовчного міхура болю в правому підребер’ї менш інтенсивні, частіше виникають періодично або проявляються постійно (можливо з явними короткочасними періодами загострення). Вони можуть доповнюватися іншими симптомами, характер і вираженість яких залежить від виду захворювання жовчного міхура. Болі при гострих холециститах, як правило, доповнюються підвищенням температури і ознаками інтоксикації, а хворобливі відчуття при хронічному запаленні жовчного міхура носять менш інтенсивний характер і тривалий час можуть бути єдиним проявом недуги.

    Доброякісні та злоякісні новоутворення жовчного міхура і жовчних проток тривалий час можуть не викликати сильних болів або взагалі не провокують хворобливих відчуттів. Спочатку у хворого з’являється часто з’являється або постійний біль в області правого підребер’я, яка може посилюватися у міру росту новоутворення. Вона погано піддається лікуванню за допомогою прийому звичайних знеболюючих засобів і завжди супроводжується іншими симптомами розладу травлення та/або ознаками загальної інтоксикації. Іноді, при великих розмірах пухлини хворі можуть промацати в області появи хворобливих відчуттів горбисте, щільне і майже безболісне ущільнення.

  • Ознаки порушення травлення

    Погіршення апетиту

    (погіршення апетиту, нудота, блювання, метеоризм, відрижка повітрям або з гіркотою, діарея або запори). Більшість захворювань жовчного міхура і жовчовивідних проток супроводжується порушеннями відділення жовчі і її складу. Ці зміни провокують диспепсичні розлади, оскільки їжа не може нормально перетравлюватися і створює додаткове навантаження на інші органи. Ознаки порушення травлення можуть викликатися як захворюваннями біліарної системи, так і бути наслідками цих патологій (тобто симптомами інших захворювань органів шлунково-кишкового тракту).

  • Жовтий наліт на язиці. Дискінезії жовчовивідних шляхів, пухлинні процеси і жовчнокам’яна хвороба часто призводять до забросу жовчі в стравохід і ротову порожнину. В результаті мова покривається жовтим нальотом (його інтенсивність може бути різної – від злегка жовтого до жовто-зеленого).
  • Гіркота у роті. Цей симптом характерний для багатьох патології біліарної системи. Він викликається закидом жовчі в стравохід і ротову порожнину. Гіркота у роті може ставати ознакою холециститів, дискінезій жовчовивідних проток, жовчнокам’яну хворобу і пухлинних новоутворень.
  • Жовтяничність слизових оболонок і шкірних покривів. Цей симптом може спостерігатися як при патологіях печінки, так і при захворюваннях біліарної системи. Він провокується попаданням жовчних кислот у кров (саме вони і фарбують шкіру і слизові оболонки). Жовтяниця може спостерігатися при дискінезіях жовчовивідних проток, жовчокам’яній хворобі, хронічних холециститах та пухлинних процесах, що супроводжуються порушенням відтоку жовчі.
  • Знебарвлений кал. При дискінезіях жовчовивідних шляхів, холециститах, жовчнокам’яній хворобі, новоутвореннях і перегини жовчного міхура у хворого може спостерігатися знебарвлення калових мас. Як правило, цей симптом супроводжується болями в правому підребер’ї, жовтяницею та іншими ознаками ураження біліарної системи. Цей симптом характерний не тільки для патології жовчовивідної системи і може вказувати на наявність захворювань печінки та інших органів, різні погрішності в дієті або прийом деяких лікарських засобів.
  • Темна сеча. Цей симптом спостерігається при підвищенні рівня білірубіну в крові, яке може спостерігатися при дискінезіях жовчовивідних шляхів, холециститах, жовчнокам’яній хворобі, пухлинах і перегини жовчного міхура. Такий ознака ураження біліарної системи може бути присутнім не тільки при перерахованих вище захворюваннях і вимагає уважного вивчення анамнезу хворого та проведення диференціальної діагностики з іншими захворюваннями і станами (наприклад, прийом деяких медикаментів або продуктів харчування, зневоднення та ін).
  • Ці сім базових симптомів захворювань жовчовивідних проток і жовчного міхура повинні ставати приводом для звертання до лікаря, але для уточнення діагнозу хворому завжди призначаються додаткові лабораторні та інструментальні дослідження. У план обстеження можуть входити такі процедури:

    • клінічний і біохімічний аналіз крові;
    • УЗД органів черевної порожнини;
    • контрастна рентгенографія;
    • КТ;
    • МРТ;
    • тонкоголкова біопсія під контролем УЗД).

    Після оцінки всіх даних діагностики лікар призначить лікування хворому, яке може полягати з етіотропної, патогенетичної і симптоматичної терапії. При деяких захворюваннях – жовчокам’яна хвороба, новоутворення жовчного міхура або його проток, калькульозний холецистит – пацієнту може рекомендуватися хірургічне лікування. Всім хворим з патологією біліарної системи обов’язково рекомендується дотримання дієти і перегляд своїх смакових переваг у майбутньому.

    Більшість захворювань біліарної системи при своєчасному зверненні до лікаря добре піддаються лікуванню і можуть протікати без ускладнень. Саме тому перші ознаки проблем жовчного міхура і жовчовивідних шляхів завжди повинні ставати приводом для звернення до гастроентеролога або гепатологу.

    Невчасний візит до лікаря завжди веде до прогресування хвороби, розвитку супутніх патологій травного тракту і може ставати причиною розвитку таких важких ускладнень, як непрохідність кишечнику, флегмона жовчного міхура, перитоніт, сепсис, ракові пухлини та ін Пам’ятайте про це і будьте здорові!

    До якого лікаря звернутися

    При появі будь-якого з ознак, перерахованих у статті, необхідно звернутися до терапевта або сімейного лікаря. Ці лікарі проведуть первинну діагностику захворювання. Після цього пацієнта направляють до гастроентеролога. Надалі, після остаточного формулювання діагнозу, в його лікуванні можуть брати участь хірург, інфекціоніст, лікар-онколог.

     

     

    Related posts

     
     

    Leave a Reply

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

    http://poradumo.com.ua/325931-p-651/