У соціальній системі виділяють освіти, звані сферами суспільства. Вони являють собою стійкі, значущі підсистеми, що відображають ту чи іншу сторону життя людей. Розглянемо, що таке духовна сфера суспільства, з яких структурних елементів вона складається, яка її соціальна роль.
Розкриття поняття
Духовна сфера – це один з напрямків суспільного життя, яке відображає специфіку моральних, ідеологічних, інтелектуальних відносин між людьми. Ці відносини виникають при виробництві, передачі, сприйнятті та засвоєнні цінностей духовного характеру.
Духовна сфера розглядається як цілеспрямовано організована нематеріальна життя людей. Якщо матеріальна сторона життя пов’язана із задоволенням таких відчутних потреб, як їжа, одяг, транспорт тощо, то духовна сфера спрямована на розвиток світогляду, свідомості, різноманітних моральних якостей.
Протилежні матеріальним духовні потреби не задаються біологічно. Їх формування і розвиток відбувається в процесі соціалізації, становлення особистості. Без задоволення цих потреб можна прожити, але таке існування буде подібно життя тварин.
В рамках духовної сфери здійснюється як виробляє, так і споживає діяльність. Продуктами духовного виробництва стають теорії, ідеї, художні образи, внутрішній світ людей і духовні стосунки. Під духовним споживанням розуміється задоволення духовних потреб.
Основні структурні елементи
Виділяють наступні складові духовної сфери суспільства:
- Мораль. Це встановлені і загальноприйняті норми поведінки, засновані на уявленнях про правильному і неправильному, добро і зло, допустимому і неприйнятному. Мораль існувала вже на початкових етапах розвитку людства, оскільки правила, що відображають основні цінності суспільства, є найважливішими регуляторами яких би то не було соціальних взаємозв’язків.
- Релігія. В науковому розумінні це форма сприйняття світу, заснована на вірі в надприродне. Релігійна людина відчуває зв’язок з вищим існуванням, якому притаманні системність і організованість. Для будь-якої релігії характерні певні норми і моделі поведінки, а також об’єднання людей.
- Наука. З одного боку, це сукупність знань про світ, з іншого – діяльність людини, спрямована на вироблення, аргументацію, систематизацію цих знань. Наукове пізнання відрізняється об’єктивністю, тобто відображенням різних явищ і закономірностей у тому вигляді, в якому вони існують незалежно від волі людини.
- Освіту. Цим терміном позначається процес, при якому передаються і засвоюються знання, набуваються уміння і навички. Освіта сприяє розвитку розуму і почуттів людини, формування у нього власної думки, системи цінностей, світогляду. Не маючи загальнообов’язкових знань, неможливо повноцінно спілкуватися з іншими людьми і відчувати себе досить комфортно у соціумі.
- Мистецтво. У широкому сенсі це майстерність, продукти якого доставляють естетичне задоволення. Мистецтво є способом вираження різноманітних емоцій та ідей. Лише обдаровані люди здатні представити публіці твори, що викликають відгук. Мистецтво сприяє виникненню через відчуття певних почуттів, думок, уявлень.
- Культура. Її складають духовні досягнення і цінності суспільства. На їх основі створюються культурні звичаї. Різні країни і нації відрізняються своєю культурою. Це пояснюється особливостями їх розвитку і тим, що у кожної країни або нації є своє історичне минуле.
Духовна сфера життя суспільства має своєю метою змінити в кращу сторону індивідуальна і суспільна свідомість. Особистісний і інтелектуальний зростання кожної людини, підвищення рівня моральності, наявна у людей можливість висловлювати свій творчий потенціал – все це сприяє постійному духовному збагаченню соціуму в цілому.
