Навіть чудова відеокарта ASUS з її обсягом пам’яті 4096 Мб з часом може перестати тішити завзятого геймера. Адже вихід кожної нової комп’ютерної гри – це ціла подія, позбутися якого для геймера просто немислимо. Але що робити, якщо наявна ігрова відеокарта більше не дозволяє насолоджуватися деталізованої плавною графіки? Взагалі-то, виходів із ситуації кілька:
– зайти на сайт http://elmir.ua/ і вибрати більш потужну ігрову дискретну відеокарту і поставити її замість колишньої;
– зайти на той же сайт і вибрати відеокарту середнього класу або навіть бюджетний варіант і встановити її «по сусідству» зі старої на одну материнську плату. При цьому бажано, щоб обидва пристрої були від одного виробника. Наприклад, якщо в розпорядженні вже є відеокарта асус, то і друга повинна бути цього ж виробника. Таким чином буде забезпечено максимальна сумісність;
– можна спробувати «розігнати» відеокарту. Але процес цей нетривіальний і, мабуть, якщо немає твердої впевненості в своїх силах, краще відмовитися від затії щоб уникнути можливого виходу з ладу інших компонентів системи або навіть загоряння;
– можна збільшити продуктивність, виділивши додатковий обсяг пам’яті відеокарти за рахунок оперативної;
– нарешті, можна підключити зовнішню відеокарту. Особливо цей варіант підійде власникам інтегрованих відеокарт в ноутбуках.
Підключення другої відеокарти
Звичайно, підключити другу і навіть третю відеокарту до системи можна. При цьому потрібно врахувати ряд моментів:
– відеокарта підключається до материнської плати через спеціалізований роз’єм. Сьогодні практично скрізь це інтерфейс PCI-E. Однак у деяких системних платах досі використовуються застарілі роз’єм AGP. Перед покупкою потрібно переконатися, що сама відеокарта підійде під потрібний роз’єм;
– інтегрована відеокарта отримує харчування безпосередньо від роз’єму материнської плати, а дискретна, як правило, – має свій власний роз’єм для підключення блоку живлення. У будь-якому випадку, потрібно переконатися, що і сам блок живлення має всі потрібні роз’єми для підключення другої відеокарти. Також потрібно пам’ятати, що додаткова картка обов’язково зажадає додаткового живлення. Так що придбання більш потужного блоку, мабуть, не уникнути;
– потрібно запастися додатковими планками ОЗП, а також переконатися, що потужності процесора вистачить для обслуговування другої відеокарти. Інакше всі зусилля виявляться марними;
– самі відеокарти і материнська повинні підтримувати технологію взаємодії в парі SLI.
Можна, звичайно, примусово розподілити між картами виконувані завдання або змусити їх виконувати одну і ту ж задачу одночасно, однак результат може виявитися далеким від очікуваного.
