Цитомегаловірусна інфекція підступна і непередбачувана, адже вона може ніяк не виявляти себе в організмі носія, але при цьому негативно вплинути на розвиток плода при його зараження.
Цитомегаловірусна інфекція, так само як і токсоплазмоз або герпес, може перебувати у людському організмі протягом усього життя, ніяк не проявляючись. Але активація вірусу може наступити в самий невідповідний час, наприклад, у період вагітності. Ніяких незручностей організму матері цитомегаловірусна інфекція може не завдати, а от нашкодити майбутньому маляті вона здатна. Цитомегаловірусна інфекція у період вагітності може викликати серйозні множинні патології плоду.
Однак непередбачуваною ця інфекція, на щастя, є рідко. Дані медичної статистики свідчать про те, що лише у 0,1% жінок в період вагітності спостерігається активізація цитомегаловірусу, який атакує плід. Набагато більшу небезпеку несе інфікування цитомегаловірусом на ранніх термінах вагітності (до 16 тижнів), оскільки в такому випадку ризик інфікування плоду зростає до 10%.
Шляху внутрішньоутробного інфікування
Інфікування плода цитомегаловірусом в період вагітності може відбуватися:
• при зачатті, так як вірус містять сперматозоїди;
• під час вагітності при проникненні вірусу через плаценту;
• при попаданні вірусу в організм плоду з матки через плідні оболонки;
• під час пологів, при проходженні дитини через родові шляхи;
• через материнське молоко, якщо жінка заражається вже після пологів.
Як розвиваються події після інфікування?
Після зараження дитини події можуть розвиватися за різними сценаріями, і передбачити їх неможливо.
Найбільш сприятливий сценарій полягає в безсимптомному розвитку інфекції, яка не відображається на здоров’ї малюка. Він стає пасивним носієм інфекції, нормально розвивається і спокійно живе, навіть не здогадуючись про присутність інфекції в його організмі.
Менш сприятливо розвиток подій, коли дитина не має явних відхилень у фізичному і розумовому розвитку, але все ж незначне відставання від однолітків за деякими показниками існує.
Можливий і такий варіант, коли цитомегаловірусна інфекція спричиняє внутрішньоутробну загибель плоду. Найчастіше це відбувається на ранньому терміні вагітності, до 12 тижнів.
Нарешті, інфікування цитомегаловірусом може призвести до того, що вижив у плода вродженої цитомегаловірусної інфекції виникнуть множинні вади розвитку, наприклад, ураження головного мозку і центральної нервової системи, гепатит, патології шлунково-кишкового тракту і т. д.
Цитомегаловірусна інфекція підступна ще й тому, що її вплив на організм дитини може проявитися не відразу, не під час вагітності, а до 2-4 років життя малюка. Це може привести до появи психомоторних порушень, відставання в розумовому і мовному розвитку, сліпоти та глухоти.
Як уберегтися від цитомегаловірусної інфекції?
Існує так багато способів зараження цитомегаловірусом, що абсолютний захист від нього гарантувати неможливо. Зараження може відбуватися не тільки статевим, але і побутовим шляхом. Наприклад, для вагітних жінок підвищену небезпеку становлять діти у віці до 5 років із вродженою цитомегаловірусною інфекцією, оскільки вони активно виділяють у зовнішнє середовище цей вірус.
Іноді в організмі жінки відбувається загострення цитомегаловірусної інфекції із-за ослаблення імунного захисту під час вагітності або на тлі прийому препаратів, що пригнічують імунітет. Таким чином, майбутнім мамам рекомендується мінімізувати соціальні контакти і зміцнювати імунітет.
Крім того, необхідно знати про те, що в даний час не існує вакцини для запобігання інфікування або реактивації вірусу.
Одна з його особливостей полягає в тому, що він виявляє себе деякими непрямими ознаками, наприклад, нездужанням, головним болем, невеликим підвищенням температури тіла. Однак у більшості випадків цитомегаловірусна інфекція протікає без яких-небудь симптомів.
Діагностика цитомегаловірусу та лікування
Діагностувати цитомегаловирусную інфекцію можна за допомогою певних лабораторних аналізів. Вони не є обов’язковими для всіх майбутніх мам, тому жінки повинні самостійно приймати рішення про необхідність їх проведення.
Якщо в організмі вагітної жінки виявляється цитомегаловірус, ситуація відстежується в динаміці: лабораторні дослідження проводять через кожні 2-3 тижні, роблять ультразвукове дослідження плода, зміцнюють імунітет.
Медикаментозне лікування найчастіше полягає у внутрішньовенному введенні імуноглобуліну. Це допомагає знизити рис розвитку вад у плода. Але при реактивації таке лікування навряд чи захистить. Його завдання, перш за все, полягає в запобіганні активації вірусу. Це лише загальні заходи, у всіх конкретних випадках лікування призначається індивідуально.
