У кожного читача є своя «біблія». Булгаков М. А. подарував людям кілька творів, які можуть претендувати на таке високе звання. В першу чергу читачеві приходить на розум роман «Майстер і Маргарита».
Самотність як повітря, яким дихають герої
Самотність – найперша реальність людського існування. Люди народжуються в самоті, смерть також – справа самотня. І якщо вже говорити зовсім відверто, то й життя людина не може по-справжньому з кимось розділити. Можна вдало одружитися або вийти заміж, народити купу дітей, але в глибині душі залишатися абсолютно самотнім.
Здається, саме це і висловив М. А. Булгаков у своєму нетлінному романі. Більшість його головних героїв незмінно самотні: Воланд, Пилат, Ієшуа, Іван Бездомний, Майстер, Маргарита. Самотність для них настільки природно, що вони його навіть не помічають.
Щоб проілюструвати, як розкривається проблема самотності у романі «Майстер і Маргарита», ми будемо рухатися в нашому аналізі від одного героя до іншого.
Воланд
Хіба у Сатани можуть бути компаньйони чи партнери? А може бути, друзі? Звичайно, немає. Він приречений бути один. На самому початку роману М. А. Берліоз питає у «Консультанта»: «Професор, а ви один до нас прибутку чи з дружиною?» На що Воланд йому відповідає: «Один, один, завжди один». І разом з тим «професор чорної магії», може бути, найменш самотній порівняно з іншими героями, звичайно, з-за своєї свити. Від цієї дивної компанії не виходить обтяжливого відчуття безвиході, напевно, тому, що вона прибула в Москву не заради розваги, а для того, щоб врятувати Майстра і дати бал «Ста королів».
Доводиться наполягати саме на такому порядку, так як щорічне свято міг пройти в будь-якому місті світу, але Москва 1930-х була вибрана не випадково, а саме тому, що там був Майстер і його роман про Понтія Пілата. Такий портрет Воланда в контексті теми “Проблема самотності у романі “Майстер і Маргарита””.
Понтій Пілат
З Пілатом теж у цьому сенсі стає все ясно з самого початку, йому ненависний Ершалаим. Він самотній. Єдине створіння, до якого він прив’язаний, – це його пес Банга. Прокуратор хоче померти через нестерпного головного болю. Йому б відпочити, але ні, треба допитувати якогось волоцюгу. За чутками, той підмовляв народ зруйнувати храм.
Потім цей бродяга чудесним чином зцілює прокуратора і говорить з ним так, як мало хто собі дозволяє. Незважаючи на це, игемон вже готовий відпустити «філософа», але тут виявляється, що Ієшуа винен ще і злочин проти державної влади. За законом прокуратор повинен розіп’яти свого рятівника, бо немає нічого жахливішого злочини проти кесаря.
Пилат робить все можливе, щоб запобігти трагедії, але, на жаль, його зусилля марні. У ході розповіді з ним трапляється духовне преображення. Він змінюється до невпізнання і відкриває для себе, що насправді бродяга, якого не захотів помилувати синедріон, виявляється йому так само близький, як і Банга, хоча ніяких розумних причин для цього немає. Проблема самотності у романі «Майстер і Маргарита» Булгакова немислима без образу Понтія Пілата.
Він, можливо, є найбільш самотньою і найтрагічнішою постаттю романа. І без неї у твори було б зовсім інше обличчя та інша глибина. Всі подальші муки: місячне світло, безсоння, безсмертя – ніщо, в порівнянні з тим моментом, коли Пилат втратив свого єдиного друга – Ієшуа.
Поки тема «Проблема самотності у романі “Майстер і Маргарита”» витримується в сумною тональністю. На жаль, нічого не змінюється і тоді, коли мова заходить про долю Івана Бездомного
Іван Бездомний
З персонажами, що представляють радянську реальність роману, все складніше. Їх самотність стає очевидним тільки в прикордонних ситуаціях – точках людського існування, де життя підходить до своїх меж (смерть або божевілля).
Так сталося і з поетом В. Бездомним, який тільки в психлікарні усвідомив, наскільки неправильну життя він вів до того. Щоправда, постать Івана Бездомного, так чи інакше, трагічна – життя відкрила йому правду про його безпритульності, але нічого не дало натомість. Надії на отримання порятунку у Івана немає.
Головні герої
Майстер і Маргарита – єдина пара персонажів, чия історія закінчується добре, але не в цій реальності, а лише на «тому світі». Якщо звільнити історію від романтичного флеру, то виявиться, що саме самотність штовхнуло їх в обійми один одного.
Чоловіка Маргарити в романі немає (він присутній тільки в її словах), але читач розуміє, що, швидше за все, її чоловік нудний, до вульгарності практичний і розумний тільки в побутових або комерційних питаннях, тому жінці і захотілося польоту.
Майстер теж людина самотній. У нього нічого немає, крім підвальчика і роману про Понтія Пілаті, і він як ніхто інший потребує любові гарненькою жінки. Правда, в силу того, що у пари зовсім немає грошей, тільки сильна любов тримає їх разом, а може бути, страх повернутися в своє тотальне і суцільна самотність. Взагалі, важко сказати напевно, чи була любов між ними. Якщо й була, то, напевно, хвора і кривенька, а ось страх залишитися одному – точно був. Виходить, що проблема самотності у романі «Майстер і Маргарита» Булгакова ховається навіть там, де на перший погляд живе любов.
Майстру змінив розум саме тому, що він не впорався з вантажем нездійснених надій і сподівань. Він дуже розраховував на роман, на його публікацію, а твір було зустрінута критикою, що і закрило йому шлях у світ.
Майстер більше не міг мучити Маргариту. «Човен кохання розбився об побут». Вірніше, у Майстри просто виявилася совість, але тут прийшов Воланд і все виправив. Правда, навіть його влади не вистачило для того, щоб дати парі порятунок в цьому житті, а не в іншій.
Роман М. А. Булгакова – твір багатошарове
Відповідно, проблеми роману «Майстер і Маргарита» не обмежуються тільки темою самотності. Талант письменника в тому, що читач не може з упевненістю сказати, в чому ж головна тема цього загадкового роману: чи то це «Євангеліє Михайла Булгакова» (назва книги Олександра Зеркалова), а значить, релігійні питання в ньому займають головне місце. А може бути, основне – це сатира, спрямована проти радянської реальності?
Роман про все відразу, і щоб не порушити цілісність твору мистецтва, його краще не розщеплювати на молекули та складові. Такий, напевно, самий загальний відповідь на питання, які існують проблеми роману «Майстер і Маргарита».
Філософія як ознака високої класики
Прийнято вважати, що філософія – це щось нудне і живе десь в стінах академій. Простому смертному все це точно недоступно. Таке масове і в корені невірне уявлення про «любов до мудрості». Насправді в житті кожної людини (а вже тим більше художника) настає час, коли він замислюється про Бога, долі, людському самоті. Зазвичай подібні твори важко писати, їх важко читати, але вони надзвичайно багато дають людині. Таких творінь безліч як в російській, так і в світовій класиці, тому гіпотетично тема статті могла звучати так: «Проблема самотності…». Майстер і Маргарита були обрані невипадково, бо ці персонажі і книга про них користуються неймовірною популярністю у сучасних росіян.
Курт Воннегут і Михайло Булгаков: два погляди на проблему самотності
Курт Воннегут, так само як і наш класик, все життя вболівав проблемою самотності і намагався її вирішити на свій лад. Наприклад, у романі «Балаган, або Кінець самотності» він запропонував усім людям об’єднатися в сім’ї так, щоб на світі не залишилося жодного самотнього людини (за подробицями читач може звернутися до першоджерела). У деяких своїх публіцистичних книгах американський класик писав приблизно таке: життя людини – це постійна боротьба з самотністю.
Думається, Булгаков з цим цілком погодився б, але вони розійшлися б у питанні подолання самотності. Згідно нашого роману, самотність (в «Майстрі і Маргариті» це добре видно) для людини непереборно, трагічно і неминуче. К. Воннегут ж дивиться на людину і його перспективи більш оптимістично, що не може не радувати. Якщо раптом люди подолають власний егоїзм і зрозуміють, що «усі ми брати», то є надія на перемогу над самотністю. Правда, якщо говорити чесно, то це схоже на диво.
