Морських катастроф було багато. По всій видимості, людству і надалі належить випробувати інші аварії суден, літаків, поїздів і різної іншої техніки, яка стає все швидше і важче. Але кожен раз, коли відбувається якесь жахливе подія, що супроводжується численними людськими жертвами, його мимоволі порівнюють з вже случавшимися лихами. Аварія порома Естонія викликало асоціацію з загибеллю «Титаніка». Дійсно, у цих двох катастроф є щось спільне. В обох випадках суду були великими і розкішними, втопилося багато людей, і передбачити цього ніхто не міг. Але все це тільки на перший погляд. Обставини, виявлені розслідуваннями, виробленими незалежними експертами, виявилися скандальними і красномовно говорили про те, що катастрофи можна було уникнути. Втім, версій подій висловлено кілька.
Яким був пором
Пором «Естонія» був розкішним судном, що пропонував своїм пасажирам не просто утилітарне переміщення з одного порту в інший, а подорож, повне задоволень. Для цього на борту було все необхідне і безліч надмірностей, призначених для створення незабутніх вражень. Кілька кафе і ресторанів, клуб з дискотекою, басейн, кімната розваг для дітей, сауна, сучасний кінотеатр забезпечували приємне проведення часу протягом усього рейсу. Фото порома «Естонія» було надруковано на поштових листівках, що продаються в сувенірних крамницях тут же, разом з іншими товарами, необхідними в дорозі і купують просто на пам’ять. Але і про головне призначення плавзасоби слід згадати. Небачена для зовсім ще недавно колишніх радянських громадян можливість потрапити за кордон разом з власним авто відчувалася як розкіш прилучення до європейського життя. 460 місць для машин вистачало всім бажаючим, які мали гроші на оплату будь-якого з них. Пором «Естонія» і виглядав розкішно, він був великим (довжина понад 155 метрів, ширина – 24 м, водотоннажність 15,5 тис. т). Побудований він був в Німеччині, в 1980 році на верфі «Мейер» для Норвезької судноплавної компанії, хоча тут же був перепроданий «Вікінг лайн». Тоді пором називався «Сільвія Стар», але букви на борту, що позначали фірму-судновласника, довелося неодноразово зафарбовувати й писати нові. У 1991 році судно придбала компанія «Васа Лайн», його перейменували в «Васа Кінг». Потім відбулося злиття фірм, і воно отримало нове, на цей раз останнє ім’я – пором «Естонія». Загибель його в холодних водах Балтики потрясла у 1994 році весь світ.
Сухі факти
Пором вийшов з Талліна за розкладом, у чверть на восьму вечора 27 вересня. Погода була хорошою, але прогнозувалося її погіршення. Пасажири розважалися, але о першій годині попівночі більшість з них вже лягли спати. Коли пором «Естонія» проходив лінію траверса Турку, люди, ще не встигли заснути, відчули поштовх, досить сильний, і почули скрегіт. Судно почало кренитися, до пів на другу ночі ухил палуб досяг 30 градусів і продовжував зростати. Почалася паніка, але зусиль до порятунку більшості пасажирів виявилися марними, вийти коридорами вже було неможливо. Вода прибувала, і лише мешканці верхньої палуби мали шанси на життя. Сигнал лиха був переданий в ефір, але пором практично в той самий момент зник з екранів радарів, – було це без десяти два ночі. Пором “Естонія” затонув на глибині приблизно 80 метрів в точці з координатами 59°22′ північної широти і 21°40′ східної довготи. Вранці скорботна звістка облетіла планету.
Порятунок
Першим до місця катастрофи прибув пором «Маріелла», екіпаж якого приступив до порятунку терплять лихо. Шанси мали тільки дві сотні людей, які зуміли покинути судно і віддалитися від нього. Всього на борту знаходилися 989 членів команди та пасажирів. Розігрався шторм, дув сильний вітер, ускладнював обстановку туман. Рятувальні шлюпки і плоти виявилися марними, їх знаходили порожніми, більшість людей опинилися у воді одягнені хто в що. Вони переохлаждались і гинули. Приблизно в три після півночі в справу вступили вертольоти, але і вони були безсилі, троси на вітрі не витримували навантаження. Навіть ті, кого вдалося підняти, вмирали від холоду. Героїчні зусилля моряків призвели до порятунку 137 чоловік з усіх, кого в Талліні взяв на борт пором «Естонія». Загинуло 95 членів команди та пасажирів, 757 деякий час вважалися зниклими без вести, але до семи ранку стало ясно, що їх можна зарахувати до скорботного списку.
Офіційна версія
Пояснити швидку загибель сучасного судна в досить безпечному районі моря відразу ніхто не наважувався. Незабаром з’ясувалося, однак, що пором «Естонія» затонув тому, що ударами хвиль зірвало визоры (це такі елементи апарелі, при відкриванні яких машини отримують можливість в’їхати на вантажну палубу). Винною стороною поспішно оголосили німецьку верф «Meyer», на що представники суднобудівного підприємства заперечили, що термін експлуатації на момент катастрофи перевищив 14 років. Крім цього, плавзасіб взагалі не було розраховане на океанське або морське хвилювання і повинно було здійснювати тільки прибережні каботажні рейси, наприклад перетинати затоки. У будь-якому випадку причина катастрофи була названа. Але вона пояснювала не всі обставини. Виникали додаткові версії.
Наркотики
Петлі були зірвані, стулки відлетіли, їх в подальшому знайшли на значній (близько милі) відстані від місця залягання на дно корпусу. Але дослідження порушених елементів конструкції показало, що кріплення були потужними і теоретично могли витримувати в закритому стані великі навантаження. Тоді виникла версія про те, що зрив петель стався через відкриття стулок на повному ходу. Відразу ж з чиєїсь легкої руки було сформульовано припущення про викиданні за борт партії наркотиків. Начебто хтось зміг попередити контрабандистів про чекає їх засідці, і вони в терміновому порядку позбувалися від небезпечного вантажу. Версія, м’яко кажучи, була притягнута за вуха. Навіть якщо пором «Естонія» і перевозив недозволені препарати, вони не могли займати великого обсягу, викинути їх за борт можна було без самогубного ризику.
Вибух?
Що ж, якщо стулки були закриті, то можна припустити, що їх кріплення зазнали додатковим навантаженням, наприклад, вибуховим. Для перевірки цього припущення в 2000 році було здійснено підняття з дна відвалилися деталей, які піддалися дослідженню. Чіткої відповіді ці заходи не дали, але припущення не спростували. Кому і навіщо потрібна була ця диверсія? З цього приводу відразу ж виникли дві взаємовиключні гіпотези.
Подвійна шпигунська версія
Після розпаду СРСР контроль кількості зберігається на його території зброї, в тому числі і новітнього, був частково втрачений. Принаймні, так вважають деякі сучасні аналітики. Стали незалежними країнами, колишні радянські республіки стали власниками значних арсеналів, у складі яких опинилися новітні зразки, в тому числі що відносяться до спеціальних і ядерних. Ось тут-то і з’явилася грунт для припущень про те, хто був зацікавлений у знищенні секретного вантажу. Варіант перший – пором «Естонія» затонув співробітники ЦРУ, які побоювалися викриття своїх шпигунських дій, і утопившие докази на дні. Друга гіпотеза абсолютно протилежна, але за змістом така ж. Агенти російської розвідки, спадкоємці «кей-джі-бі», попередили спробу вивезення радянського секретного зброї.
Яка таємниця загадковіше
Існує ряд обставин, що стали надбанням громадськості і досі не знайшли пояснення. Комп’ютер, жорсткий диск якого фіксував параметри судна фактично в режимі літакового «чорного ящика», водолази і рятувальники так і не знайшли, хоча й шукали старанно. Два вантажних автомобіля, які перебували на борту, за свідченнями свідків, які не проходили митного огляду. Таємниця загибелі порома «Естонія» стає ще більш туманною, якщо врахувати, що капітан Ялиць, зниклий за офіційною версією безвісти, був помічений в одній з медичних машин, увозивших врятованих, і його навіть зняли на плівку. Після цього його більше ніхто не бачив. Точно так само зникли і кілька інших пасажирів вже після їх вилучення з холодних вод. Втім, все це можна пояснити крайньої плутаниною, завжди панує після великої біди.
Але чому корпус судна вирішили замурувати бетоном, це зрозуміти важко. Глибина, на якій воно затонуло, не настільки велика, щоб виключити можливість підйому якщо не самого судна, то хоча б тіл жертв катастрофи. Тим не менш, було прийнято рішення назавжди приховати від людських очей під шаром бетону пором «Естонія». Загиблі залишилися в своїй сталевий могилі навіки. Як тут не повірити в «ядерну» версію?
Найбільш ймовірна розгадка
Лише за півдоби до фатального рейсу пором «Естонія» зазнав техогляду. Неупереджений погляд фахівців на його стан виявив ряд недоліків, про які було повідомлено керівництво суднової компанії. Незважаючи на це, судно вийшло в море. У числі неполадок інженери і вказали на порушення конструкції запірних пристроїв апарелі. По всій видимості, естонські бізнесмени, не володіючи достатніми фінансовими ресурсами для ремонту техніки, вирішили відкласти лагодження, а поки заробити побільше. Це дуже нагадує надію на авось, приписувану чомусь одним лише російською. У цьому можна угледіти причину приховування багатьох фактів, що спричинило виникнення і малоправдоподобных версій. Інтереси держави та її престижу, можливо, виявилися пріоритетніше правди. Море недбалості не прощає.
