Про Спартака нічого не знає хіба що самий дрімучий людина. І то напевно скаже хоч мінімум: «так, Так, це було повстання Спартака. Гладіатори боролися за свободу».
Людина з легенди
Хтось назве футбольний клуб «Спартак». Театрали згадають балет «Спартак» і мюзикли. Любителі літератури перерахують п’єси і романи. Кіномани – фільми про цю людину.
Чим він заслужив таку славу? Рух рабів за свободу в Стародавньому Римі (74-71 рр. до н. е.) було настільки потужним, що повстання Спартака століття за століттям дає їжу для роздумів. Його ім’я – символ визвольної боротьби.
Продали в гладіатори
А де виникла змова рабів, очолений Спартаком? Він – виходець із сім’ї аристократів. Народився у Фракії (теперішня Болгарія). Його ім’я невипадково співзвучно з сім’єю царів з роду Спартокідів.
Спартак – розумний і освічений. Як усі чоловіки цього народу, він вважав кар’єру військового єдино гідною. З 18 років – воїн римської армії. Вона тоді була найсильнішою. Молодий боєць добре вивчив її організацію і манеру ведення бою. Це придалося для війни Спарти.
Пізніше фракієць поїхав на батьківщину, яка почала війну з Римом. Бився. Був полонений і проданий в рабство.
До речі, він двічі опинявся в полоні. Але перший раз зміг втекти. Коли його вдруге схопили римляни, то продали бранця в гладіаторську школу в Кануе, де виникла змова рабів, очолений Спартаком.
Виходець з елітних верств змушений був на потіху публіки битися на арені з такими ж нещасними, як він. Перебування в школі гладіаторів – просто відстрочена смертна кара.
Але Спартак був міцним не тільки фізично. Завдяки силі духу, бійцівської стійкості він користувався повагою у гладіаторів.
Змова і втеча
Чим більше у Стародавньому Римі рабів ставало, тим більше посилювалася експлуатація. Вони тікали, палили майно господарів, вбивали їх. Траплялися і виступи зі зброєю в руках. Але то були розрізнені бунти.
В 74 році до н. е. в капуанской школі гладіаторів з’явилися 200 змовників. На чолі – уродженець Фракії.
Тоді Капуя, де виникла змова рабів, очолений Спартаком, нічим не відрізнялася від інших міст. Але незабаром про неї почнуть говорити. Адже таємний задум розкрили. Учасників схопили. Врятувалися лише 78 осіб. Напали на охоронців. Виламали двері школи і втекли з міста.
Йшли на Везувій. На горі розбили табір. До повсталих звідусіль стікалися гладіатори з інших шкіл, раби з плантацій, пастухи, селяни, солдати.
Перший бій. Перша перемога
На боротьбу з втікачами Капуя посилала свої загони. Але ті терпіли одну поразку за іншим. Про це стало відомо в Римі. На придушення рабів направили тритисячний загін. Очолив його Клавдій Пульхр.
Це завдання здавалося йому простим. До вершини гори вела лише одна стежка. Клавдій мав намір перекрити її – тоді зголоднілі повстанці самі здадуться в полон.
Спартак виявився розумнішим. Він наказав бійцям сплести з лози дикого винограду канати, з вербових прутів – сходи. Вночі воїни спустилися вниз. Захоплений зненацька загін римлян був розгромлений.
«Рабська війна»
Про поразку Клавдія дізналися в столиці. Направили на придушення «рабської війни», як тоді говорили, чергові загони. На чолі їх – претор Вариний. Він змусив повсталих відійти на південь. Спартак і сам не рвався в бій. Його армія була слабшою ворожої. Він планував досягти багатих південних областей країни. Там набрати ще воїнів і лише тоді дати бій римлян.
Але Вариний, переслідуючи повсталих, розділив свою армію на частини. Це допомогло Спартаку один за іншим розправитися з обома загонами ворога.
В результаті цих та інших перемог весь південь Італії виявився підконтрольним повсталим. Але Спартак не має наміру був осідати тут. Він мріяв вивести своїх бійців у Фракію, Німеччину, Галлію, щоб вони повернулися додому. І тому армія біглих рабів починає свій шлях до Альп.
Найстрашніший ворог
Тільки зараз, отримуючи зведення про розмах бунту, про 120 тисяч солдатів, які зібралися під прапори Спартака, Сенат усвідомив всю важливість війни з ними. Проти повсталих виступили дві великі армії. В бій їх вели консули Геллі і Лентул.
Відхід з багатих територій сподобався не всім з спартаківців. Та ще після такого числа перемог! Мало хто вірив у поразка повстання Спартака. І сам ватажок, мабуть, теж. 30 тисяч незадоволених бійців (під початком Крикса) відокремилися від ватажка повстання, стали окремим табором. Їх наздогнали солдати Геллия і перебили. Загинув і сам Крікс.
Лентул полював за Спартаком. Але той розбив його загін, а заодно і підоспілі на допомогу частини Геллия.
Спартак швидко йшов з Італії. Ось він уже в Цизальпийской Галлії. Тут його зустріла 10-тисячне військо претора Гая Вару. І знову доля благоволить рабам.
Фатальна помилка
Настав апогей війни пригноблених за свою свободу. Все вирішувалося саме зараз. Як поведе себе Спартак? Повстання рабів чи не зазнає поразки?
Дорога в Трансальпийскую Галлію, за Альпи, відкрита. А ватажок раптом повертає назад – в Італію! Чому? Є версія, що він розраховував на підтримку Серторія, але того вбили. Тут криються причини поразки повстання Спартака.
Звістка про те, що армія повсталих йде на Рим, викликала паніку серед городян. Казали, що до цього кидка полководець наказав йти без нічого. Тобто зайвий обоз – спалити, вбити полонених і зарізати в’ючний худобу.
Спартак з простого гладіатора перетворився в самого небезпечного ворога великого Риму. Враховували і те, що основні армії римлян перебували у Фракії та Іспанії. У Римі в спішному порядку обрали нового головнокомандувача – Марка Красса.
А Спартак раптом передумав йти на столицю. Він як і раніше вважав свою армію слабкіше римської. Замість північної Галлії, біля воріт якої вже стояв, повернув на південну Сицилію.
Це стало його помилкою. Тут причини поразки повстання Спартака. Чимало повсталих сприйняли це рішення погано. 10 тисяч осіб просто відокремилися від основної частини армії. Красс моментально напав на них. Знищив дві третини складу і продовжив погоню за Спартаком.
А той вже був на узбережжі і домовився з піратами про перевезення війська на острів. Але ті його обдурили. Потихеньку вивели кораблі з Мессинську протоки.
Збунтувалися раби тим часом підійшли до самої південної частини області Бруциум – Регии. Тут протоку між Італією і Сицилією найбільш вузький. Спартак, якого майже неможливо було змусити змінити будь-яке його рішення, задумав плисти на саморобних плотах. Колоди і бочки зв’язали гілками. Але налетіла буря розвалила кволий флот.
Спартак бачив – бій з Крассом доведеться прийняти. А той все тягнув. Зметикував, що можна відрізати спартаківців від материка. Для цього викопали рів за 55 км завдовжки. Від моря до моря. Раби самі здадуться в полон, коли є буде нічого.
Але ватажок повсталих не захотів пасивно чекати. Він повів армію до порту Брундізій. Думав, що є шанс вирватися з Італії. До Крассу ж прийшло потужне підкріплення.
Восени 71 р. до н. е. на річці Силариус в жорстокому бою армію Спартака римляни розбили. Полководець, який бився нарівні з іншими, був убитий.
Від Капуї, де виникла змова рабів, очолений Спартаком, до річки Силариус – такий трирічний шлях за звільнення рабів. Боротьби напруженою, але безуспішною.
Великий полководець
Епопея під назвою «Спартак, повстання рабів» завершилася. Багато знайшли смерть на полі бою. А 6 тисяч воїнів, які потрапили в полон, розіп’яли на хрестах. Це страшне видовище тягнулося вздовж всього тракту – з Капуї до Риму. На знаменитої Аппієвої дороги.
Після війни Спарти якихось значних бунтів рабів не було. Хоча підневільні ніколи не припиняли свої протести в самих різних формах.
Отже, рабська війна програна. Так, у ній, як і в будь-якому бунт, мали місце і стихійний елемент, і звичайні прорахунки. Однак сам Спартак, незважаючи на те, що не вивчав військову науку, вважається геніальним полководцем. Він довгий час виходив переможцем у війні, де кращі сили були у супротивника. Сьогодні його досі ставлять у приклад як військового стратега.
