Аутоімунний тиреоїдит був вперше описаний у 1912 році японським лікарем Хашимото і являє собою захворювання щитовидної залози, при якому її клітини руйнуються власними антитілами організму. Згідно зі статистикою, хвороба Хашимото зустрічається, в основному, у людей старше 60 років, причому жінки хворіють частіше, ніж чоловіки.
Лікування аутоімунного тиреоїдиту щитовидної залози: все починається з самодіагностики
Найчастіше аутоімунний тиреоїдит порівняно тривалий час протікає безсимптомно, не викликаючи жодних підозр не тільки у пацієнта, але і у лікаря. У цьому випадку він діагностується, якщо тільки серед усього іншого доктор призначить пройти обстеження щитовидної залози.
Імунна система атакує клітини власного організму
Однак, по мірі прогресування захворювання, найбільш часто виникають деякі симптоми, які змушують людину звернутися за медичною допомогою цілеспрямовано.
Зміна розмірів щитовидної залози. При гіпертрофічному варіанті аутоімунного тиреоїдиту залоза має неоднорідну структуру (вузлуваті), може бути дещо збільшена в об’ємі. Іноді пацієнти скаржаться на утруднення при диханні, ковтанні, болі в області щитовидної залози. При атрофічній формі розміри залози дещо зменшені або звичайні.
Поява ознак зниження функції щитовидної залози (гіпотиреоз). В домашніх умовах можуть бути виявлені деякі симптоми, перераховані нижче:
- незрозуміла
загальна слабкість; - депресія;
- зниження здатності запам’ятовувати;
- апатія;
- зростання маси тіла, ожиріння;
- підвищена чутливість до холоду;
- ламкість нігтів, сухість шкіри;
- набряклість обличчя, язика (стає важко говорити);
- підвищена сонливість;
- посилення випадання волосся;
- запори;
- болі в суглобах.
Хоча дані ознаки можуть зустрічатися і при інших захворюваннях, до лікаря-ендокринолога необхідно звернутися, якщо ви відзначили у себе більшість симптомів з цього списку.
Поява ознак надмірної дії щитовидних гормонів (гіпертиреоз). Цей стан може зустрічатися на початку захворювання і проявлятися наступним чином:
- підвищена
дратівливість; - відчуття жару;
- непереносимість жаркого клімату;
- зниження статевого потягу;
- тахікардія;
- характерне витрішкуватість;
- схуднення;
- періодично рідкий стілець;
- гіпертонія;
- пітливість;
- порушення менструального циклу.
У всіх цих випадках необхідно пройти УЗД щитовидної залози, здати аналізи, що визначають рівень гормонів щитовидної залози в крові та рівень антитиреоїдних антитіл.
Лікування аутоімунного тиреоїдиту щитовидної залози
Лікування аутоімунного тиреоїдиту займається лікар-ендокринолог. Воно призначається тільки після проведення необхідного обстеження з обов’язковим контролем результатів лікування (для цього періодично доведеться знову здавати аналіз крові на визначення рівня гормонів щитовидної залози).
Ось що говорять про цю хворобу в популярній медичній передачі:
В залежності від переважання симптомів гіпер – або гіпотиреозу, ступеня гіпертрофії щитовидної залози призначають різні види лікування.
Гормон щитовидної залози
Гіпотиреоз: гормони щитовидної залози (наприклад, тироксин). Доза препарату підбирається індивідуально, а лікування триває практично довічно. Рівень гормонів щитовидної залози контролюють 1 раз протягом 3-6 місяців.
Гіпертиреоз: препарати, що знижують серцебиття, нормалізують роботу кишечника, покращують кровообіг і живлення тканин. За рекомендацією лікаря до лікування можуть бути додані гормональні препарати (наприклад, глюкокортикоїди).
Наявність великих вузлів щитовидної залози або їх зростання: у цих випадках може піти мова про висічення частини тканини щитовидної залози хірургічним шляхом, хоча при аутоімунному тиреоїдиті така необхідність виникає рідко.
Профілактика загострення захворювання
Первинна профілактика аутоімунного тиреоїдиту в даний час не розроблена, так як до кінця не вивчені причини, що його викликають. Для профілактики загострення аутоімунного тиреоїдиту фахівці радять дотримуватися наступних рекомендацій:
- Регулярно приймати препарати, призначені лікарем.
- Своєчасно проходити необхідні обстеження.
- Не приймати препарати, що стимулюють імунну систему (в тому числі і фітопрепаратів) без консультації з лікарем, оскільки вони можуть посилити ураження щитовидної залози власними антитілами.
- Стежити за дієтою: вона повинна бути різноманітною, з достатньою кількістю необхідних вітамінів і мінералів (наприклад, вживати не менше 200 г різноманітних фруктів і 300 г овочів щодня).
- Приймати додаткові полівітаміни в період сильних емоційних або фізичних навантажень, стресу.
