Багато хто впевнені, що уретрит – це виключно чоловіче захворювання, але це не вірно, і у жінок в сечовипускальному каналі може розвинутися запальний процес. Найчастіше уретрит виникає на тлі інших захворювань сечостатевої системи або органів малого тазу, до того ж, із-за особливостей будови жіночого сечовивідної системи, практично одночасно з уретритом часто розвивається цистит.
Причини хвороби
У переважній більшості випадків уретрит у жінок носить інфекційний характер. У рідкісних випадках запалення сечовипускального каналу виникає в результаті дії на його слизову оболонку дратівливих речовин, наприклад, при частому спринцюванні уретри антисептичними розчинами. Можливо також пошкодження стінок уретри медичними інструментами під час цистоскопії або катетеризації, при проходженні конкрементів (каменів) по сечівнику.
Інфекційний уретрит підрозділяється на специфічний і неспецифічний. Останній може бути викликаний умовно-патогенною мікрофлорою (стафілокок, кишкова паличка), захворювання найчастіше виникає на тлі зниження імунітету або при поширенні інфекції з інших органів гематогенним шляхом (з кровотоком). Специфічний уретрит – найбільш поширена форма захворювання, що виникає як ускладнення хвороб, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, мікоплазмоз, трихомоніаз). Окремо виділяються кандидозний уретрит (спричинений грибами), туберкульозний (викликаний мікобактеріями) і вірусний, що викликається вірусом герпесу.
Виділяють також ряд факторів, які можуть сприяти виникненню уретриту:
- зниження імунітету;
- безладне статеве життя, відмова від використання бар’єрних методів контрацепції;
- недотримання правил інтимної гігієни;
- хронічні запальні захворювання сечостатевої системи;
- вагітність (крім зниження імунітету, в цей період в організмі жінки відбуваються гормональні зміни, в результаті яких захисні механізми слабшають).
Симптоми уретриту у жінок
На жаль, дуже часто це захворювання протікає безсимптомно, тому жінки вчасно не звертаються до лікаря, а гострий уретрит, тим часом, переходить в хронічну стадію.
Симптоми специфічного уретриту, що виникає на тлі інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом, з’являються після закінчення інкубаційного періоду, який може тривати від кількох днів до кількох місяців. Однак і після закінчення прихованого періоду захворювання може ніяк себе не проявляти. Неспецифічний уретрит зазвичай розвивається практично відразу після впливу на слизову оболонку сечівника несприятливих факторів.
Основні симптоми уретриту у жінок:
- печіння, свербіж, біль, дискомфорт в уретрі під час сечовипускання, а також при тривалій затримці сечі;
- неінтенсивні ниючі болі внизу живота;
- слизові, гнійні, а іноді навіть кров’янисті, виділення з сечовипускального каналу (найчастіше важко визначити джерело виділень, до того ж при специфічних уретритах присутні також виділення з піхви).
Неускладнений уретрит не супроводжується симптомами загальної інтоксикації, що виникають при запальних процесах. Винятком є туберкульозний уретрит, який супроводжується тривалою субфебрильною лихоманкою.
Враховуючи вищеописані симптоми, неможливо достовірно встановити діагноз, тому при появі таких ознак необхідно звернутися до лікаря. Визначення збудника захворювання, а також його чутливості до лікарських препаратів, можливо тільки при лабораторному дослідженні.
Лікування уретриту у жінок
Якщо у жінки виявлено інфекційний уретрит, то без антибіотиків не обійтися. При своєчасному зверненні до лікаря і відсутності ускладнень, для лікування зазвичай достатньо одного курсу антибактеріальної терапії, препарати приймаються перорально, лікування проводиться амбулаторно.
При грибкової природи захворювання потребує призначення протигрибкових препаратів. Препарати для лікування (їх може бути декілька) підбираються тільки лікарем на підставі результатів аналізів.
Самолікуванням в такій ситуації не можна займатися. Так само не слід самостійно проводити спринцювання уретри антисептичними і протизапальними розчинами, це може призвести до сходження інфекції і розвитку циститу.
Так як уретрит у переважній більшості випадків виникає на тлі зниження імунітету, необхідно приймати препарати, що сприяють зміцненню захисних сил організму (вітаміни, адаптогени, імуностимулятори).
З метою профілактики дисбактеріозу кишечника, а також молочниці, під час прийому антибіотиків і протягом 2 місяців після закінчення лікування, слід приймати препарати, що відновлюють мікрофлору (Лінекс, Аципол, Нормофлорин, Біфіформ та ін). Для профілактики молочниці лікар може рекомендувати використання вагінальних свічок, що містять лактобактерії (Лактобактерин, Ацилакт та ін).
Загальні рекомендації при уретриті
Дотримання дієти дуже важливо
Під час лікування, а також протягом декількох місяців після нього, рекомендується дотримання дієти, що виключає гостру, солону, мариновану їжу, спеції, прянощі, приправи, солодке та алкоголь. При вживанні такої їжі в сечу потрапляють речовини, дратівливі запалену слизову оболонку уретри, а це може знизити ефективність лікування.
Необхідно дотримувати питний режим, в добу, при відсутності обмежень, слід випивати 1,5 літра рідини, цей обсяг потрібно рівномірно розподіляти протягом всього дня. Це забезпечить регулярність сечовипускання, завдяки чому хвороботворні мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності постійно вимиватися з уретри і сечового міхура. Корисно пити трав’яні чаї, журавлинний і брусничний морси; сечогінні відвари дозволяється вживати тільки після консультації з лікарем.
Під час лікування рекомендується утриматися від статевих контактів, навіть з використанням презервативів, важких фізичних навантажень, а також уникати переохолоджень. Заняття спортом слід проводити за полегшеною програмою, від відвідування басейну до одужання також слід відмовитися.
Особливу увагу потрібно приділити дотримання інтимної гігієни, для підмивання можна використовувати спеціальні засоби, а також відвари лікарських трав, які мають протизапальну дію (ромашка, календула і ін). Не рекомендується носіння синтетичного і тісної нижньої білизни.
