Спілкування з грошима — це той урок, який батьки повинні дати дітям самі. Що трапиться, якщо батьки не дадуть дитині цей урок? Він сам наступить на всі можливі граблі, наб’є шишки і даремно витратить купу грошей. Зрозуміє він якісь важливі речі з першого разу або не розбереться в них до старості — невідомо. Але своїм досвідом ви можете заощадити дитині масу сил і часу.
«Як навчити дитину поводитися з грошима?» — нерідко запитують батьки. Я думаю, навряд чи коли-небудь буде розроблений універсальний курс сімейної економіки. Тому що цей курс повинен бути максимально наближений до реальності, а життя в різних сім’ях дуже різниться, і економіка в них має різні форми.
Наприклад, у батьків може бути як загальний, так і роздільний бюджет. Зараз багато сімей з нестабільним достатком — сьогодні у них гроші є, а завтра зовсім немає. Десь прийнято збирати на майбутні покупки, десь-брати і повертати кредити, де-то — обіймати у родичів…
Одним словом, скільки сімей, стільки й різних ситуацій, а значить, давати якісь загальні поради дуже важко. Навіть на рівні етичних цінностей все не так просто. Наприклад, яким ви хотіли б бачити свою дитину: щедрим або бережливим?
Гроші падають з неба
Перше, що часто батьки намагаються пояснити дитині: гроші не падають з неба, а дістається тяжкою працею. Це нісенітниця. І навіть дитина це розуміє. Він бачить кінозірку на екрані телевізора, яка ходить і посміхається за мільйони доларів, і бачить двірника, який працює за кілька тисяч рублів.
Але батько впертий. «Не потрудишься — не отримаєш!» — говорить він, і дитина відправляється на кухню мити посуд за сто рублів (хоча раніше робив це безкоштовно), або його по знайомству працевлаштовують в якусь фірму, де для нього з пальця висмоктують яке-небудь завдання, і він мається від нудьги, щоб заробити свої кишенькові гроші.
Який урок викладається дитині? Для того щоб отримати гроші, треба виконати якийсь безглуздий ритуал, мало пов’язаний з практичною користю. Звичайно, іноді трапляється і так — я сам знаю цілком дорослих людей, які отримують гроші саме за виконання ритуалів. Але ж не такої ж долі ми бажаємо своїй дитині?
Не хочу, щоб склалося враження, ніби я виступаю проти заробляння підлітком грошей на власні потреби. Навпаки, я тільки за! Проте я за те, щоб саме він заробляв їх, а не імітував трудову діяльність.
Взагалі прив’язувати цінність праці до грошей дуже небезпечно. Якщо ви вдалбливаете в голову дитини постулат про те, що працювати треба, щоб годувати сім’ю, доля може зіграти з ним злий жарт. В той момент коли для того, щоб прогодувати сім’ю, працювати буде не обов’язково (а можна замість цього здавати бабусину квартиру, жити на зарплату дружини/чоловіка, витрачати спадщину, вийти на пенсію тощо), робота втратить для нього всякий сенс. А разом з нею втратить сенс і життя, яка до того вкладалася в просте розклад.
Можу навести і протилежний приклад. Я особисто знаю жінку, яка відмовилася від легкої надомної роботи на користь старої — низькооплачуваної і дуже трудозатратной. Знаєте, який у неї був аргумент? Нова робота здалася їй «несерйозною». Всі її самоповагу і відчуття правильності життя будувалися на тому, що вона в коржик розшибується, заробляючи гроші для сім’ї. Вона відмовилася від більш легкого способу отримувати ті ж гроші — гроші настільки міцно в її свідомості були пов’язані з працею.
Між тим сучасна економіка пов’язана з чим завгодно, тільки не з працею. Я отримаю за цей текст гонорар. Напевно, я зароблю ці гроші легше, ніж робітники, що зараз довбають асфальт під моїм вікном. Але вже точно незрівнянно більші гроші я отримав би за цей же текст, будь я хоч скільки-небудь знаменитий.
Загалом, про гроші і про працю я б так сказав своїй дитині: «Гроші падають з неба. Вони потрапляють до людей дивно і нерідко несправедливо. Я знаю багатих дурнів і неуків. І я знаю розумних і працьовитих людей, які ледве зводять кінці з кінцями.
Але якщо ти хочеш бути впевненим в тому, що завтра у тебе будуть гроші, — знай, що ти отримуєш гроші за те, хто ти і який ти. Гроші тобі платять за твої знання, за твої вміння, за твій досвід. За твою сміливість і твою мудрість. За вміння серйозно відноситися до справи і за хороший характер. А отримати всі ці якості можна, тільки серйозно потрудившись. Потрудившись над собою».
Гроші — це час
Як же працювати над собою, щоб заробити? Які якості для цього потрібні? Це питання виникає у підлітка і без вашої участі. Але буде краще, якщо відповідь він отримає від вас, а не вигадає його сам. Тому що не у всіх вистачить сил і часу зрозуміти, що гроші люблять терплячих.
Зазвичай кажуть: «Час — гроші», але мало хто замислюється, що і зворотне твердження вірне. Англійський учений Волтер Мітчелл провів у 1960-х роках експеримент, названий «Зефірний тест», в ході якого він пропонував дітям на вибір одне частування прямо зараз або два таких ласощів, але через п’ять хвилин. Не всі діти витримували ці п’ять хвилин, багато хто відразу ж хапали лежав перед ними зефір. Але були й такі, хто почекав — і отримав свою законну нагороду.
Цінність експерименту полягає в тому, що через двадцять років учений розшукав цих же дітей, тепер уже дорослих, і з’ясував, що в цілому, за незначною похибкою, життя у тих, хто зміг дочекатися другої порції страви, що склалася краще, ніж у тих, хто не чекав. Вчений безпосередньо пов’язує вміння домагатися бажаного (в тому числі і фінансового благополуччя) з умінням на час відмовлятися від сьогохвилинних радощів заради кінцевої мети.
Гроші — хороший привід навчитися терпінню і вмінню не відволікатися. Але важливо розуміти, що не можна навчити терпінню дитини, якщо ви просто не даєте йому грошей і говорите: «Почекай!». Стримувати себе можна, лише маючи свободу діяти. Тобто справжня стриманість — це коли дитина має на руках гроші, але не витрачає їх, і не тому, що його за це пожурять, а тому, що у нього є мета.
Гроші бувають різними
Перед батьками часто постає питання: давати гроші дитині чи не давати? І якщо давати, то скільки? Дозволяти йому самому вирішувати, на що їх витрачати? І з якого віку?
Я для себе це питання вирішив так: гроші, звичайно, потрібно давати. Краще невеликими сумами, але регулярно і в заздалегідь обумовлених обсягах, причому ці домовленості порушувати ні в якому разі не слід! Практика показує, що саме батькам частіше хочеться порушити умови договору: дати побільше, коли гроші є, і не дати нічого, коли з грошима напружено.
Навіть старші підлітки насилу справляються з таким часовим періодом, як місяць, тому буде краще, якщо ви будете видавати гроші щотижня, обговорюючи з дитиною, як і на що він буде їх витрачати. З часом періоди фінансування можна збільшити — це стане наступним уроком планування.
Гроші — це проблема, а не її вирішення
— Мама, купи мені цю конячку!
— Відстань, у нас грошей немає на іграшки!
Мамині слова можуть бути правдою, можуть — неправдою, але і в тому і в іншому випадку батьки частенько вдаються до цього аргументу. Декому з них здається, що така відповідь вдалий, оскільки є фінальною точкою, з ним не посперечаєшся (що зовсім не так, як показує практика). Інші батьки думають, що викладають дитині урок заощадливості… насправді єдиний урок, який отримує при цьому дитина, між ним та його мрією стоять тільки гроші! Їх недолік — єдина причина, по якій він опинився нещасний, і все, що потрібно взяти від життя, це гроші. Ось буде в нього багато грошей, і тоді…
Мудрий і дбайливий батько пояснить дитині, що витратити гроші з розумом не менш важливо, ніж заробити їх. Якщо ти вирішив збирати на велику покупку, важливо не зірватися і не витратити їх на щось інше. А перш ніж купити, треба як слід подумати, чи згодиться тобі ця річ, чи так вже вона тобі потрібна?
Обговоріть все це з дитиною до покупки і ні в якому разі не обговорюйте (тим більше — не засуджуйте!) його рішення після. Що зроблено, те зроблено. Навіть якщо вам здається, що дитина купив явно непотрібну річ, можливо, ця покупка була цінна тим, що створила у нього відчуття — у нього є речі, які він хоче мати. Це відчуття вкрай важливо!
Стаття надана видавництвом “Нікея”
