На кухні майже в кожній оселі окріп після макаронів, картоплі чи пельменів летить просто в раковину. При цьому багато хто чув застереження, що так можна зіпсувати труби. Насправді короткий злив окропу у більшості сучасних квартир для каналізації не критичний, а основні проблеми створює зовсім інше — жир.
Що витримують труби та сифон під мийкою
У нових і відремонтованих квартирах внутрішню каналізацію зазвичай роблять із сірих поліпропіленових труб. Їх з’єднують розтрубами з гумовими манжетами, без клею. За українським стандартом такі труби розраховані на постійні стоки до 80 °C і короткочасні — до 95 °C.
Злив води з каструлі якраз і є таким коротким гарячим скидом. Випробування проводять жорсткіші, ніж звичайне домашнє користування: зібрану ділянку трубопроводу півтори тисячі разів поспіль по хвилині поливають водою 93 °C, потім хвилину — холодною, роблячи паузи між циклами. Після цього труба не повинна помітно прогнутися, а стики — протікати.
За час такого тесту через систему проходить приблизно 45 тонн гарячої води. Якщо щодня виливати по трилітровій каструлі окропу, до такої кількості дійде лише за кілька десятиліть. Сифон під мийкою за європейським стандартом також має витримувати періодичні стоки до 95 °C.
У старих будинках стояки часто чавунні, а для чавуну окріп не становить загрози.
Коли гаряча вода може нашкодити
Не всі пластикові деталі однаково стійкі до температури. Звичайний ПВХ і поліетилен слабші за поліпропілен: вони розраховані на постійні стоки до 60 °C. Тому в багатоповерхівках такі труби зазвичай не використовують для зливу від пральних і посудомийних машин.
Якщо під час ремонту під мийкою встановили вставку з ПВХ або поліетилену, саме вона першою страждає від гарячої води. Маркування матеріалу є на самій трубі: PP — поліпропілен, PVC — ПВХ, PE — поліетилен.
Часто радять відкривати холодну воду під час зливу окропу. Таку рекомендацію дають американські сантехніки, адже в них каналізацію часто роблять із ПВХ, деталі склеюють, і ці системи розраховані на нижчу температуру. Для поліпропіленових труб і сифона це не обов’язково, але й не зашкодить.
Якщо під мийкою є елементи з ПВХ, варто спочатку відкрити холодну воду, а вже потім виливати окріп і не перекривати кран, доки каструля не спорожніє.
Найбільше гаряча вода шкодить, коли злив уже частково забитий. Якщо вода сходить повільно, окріп довго стоїть у сифоні та трубі, нагріваючи пластик. У такій ситуації сантехніки радять спочатку прочистити злив, а вже потім користуватися гарячою водою.
Окріп не варто виливати й в унітаз: холодна фаянсова чаша від різкого нагрівання може дати тріщину.
Чи витримає мийка окріп
Мийки з нержавіючої сталі та штучного каменю (кварцового композиту) розраховані на гарячу воду з каструлі. Швейцарський виробник Franke, наприклад, дозволяє встановлювати крани з окропом (100 °C) над усіма своїми мийками з нержавійки, кварцового композиту та кераміки. Їхній штучний камінь витримує до 280 °C.
Для мийок зі штучного каменю небезпечніша не вода, а розпечений посуд. Виробники радять не ставити на дно сковорідки чи дека прямо з плити або духовки, а дати їм трохи охолонути на підставці.
Чому труби насправді забиваються
Основний ворог каналізації — жир у зливі. Він потрапляє в труби зі сковорідок, тарілок, жирного бульйону, а також із води після пельменів чи сосисок. У воді від макаронів і картоплі жиру майже немає, там переважно крохмаль.
Гаряча вода розтоплює жир, і здається, що злив став чистішим. Насправді в трубі вода швидко холоне, жир знову застигає й прилипає до стінок уже там, де рукою не дістати. До нього чіпляються залишки їжі, прохід поступово звужується, і з часом труба може повністю закупоритися.
Засіб для миття посуду також розщеплює жир лише тимчасово — далі по трубі він знову осідає. У великих міських колекторах із такого жиру утворюються цілі пробки. Дослідження Університету штату Північна Кароліна показали, що за своєю природою це фактично мило: жирні кислоти з’єднуються з кальцієм, який є в каналізації, тверднуть і утворюють відкладення, схожі на сталактити.
Через це водоканали просять не виливати жир у раковину, а для кафе та ресторанів норми вимагають встановлення жировловлювачів.
Як зливати воду, щоб каналізація служила довше
Воду після макаронів, картоплі та яєць можна спокійно зливати в раковину, якщо вона йде швидко й немає ознак засмічення.
Жирний бульйон і воду від пельменів краще спочатку охолодити (можна в холодильнику), щоб жир застиг. Він збирається твердим шаром зверху — його зручно зняти ложкою й викинути в сміття. Рідкий жир варто зливати в банку або пакет з-під молока, щільно закривати й викидати.
Перед миттям сковорідки чи дека дайте їм охолонути, зіскребіть застиглий жир у сміття, залишки витріть паперовим рушником, і лише потім мийте посуд.
На злив корисно поставити сіточку — вона затримує шматочки їжі. Багато сантехніків радять періодично промивати труби гарячою водою з крана: свіжий наліт у сифоні вона змиває. Але старий жир так не прибрати, його надійніше зібрати ще до миття.
Що робити, якщо вода сходить повільно або з’явився запах
Від жиру та залишків їжі в сифоні може з’явитися неприємний запах. Якщо ж відчувається саме «аромат каналізації», а мийкою давно не користувалися, найімовірніше, у сифоні висохла вода, яка перекриває шлях запахам зі стояка. У такому разі достатньо пустити воду на кілька хвилин. Якщо мийка стоїть без діла, робіть це приблизно раз на тиждень.
При перших ознаках засмічення варто спробувати вантуз. Закрийте отвір переливу мокрою ганчіркою, налийте в мийку трохи води, щоб вона закрила чашу вантуза, щільно притисніть його до зливу й кілька разів різко прокачайте.
Якщо це не допомогло або зі зливу продовжує тхнути, доведеться розібрати й помити сифон. Спочатку звільніть шафку під мийкою та підставте відро. Рукою відкрутіть нижній стакан сифона або гайки вигнутого коліна. Усередині є вода, тому знімайте деталі повільно, щоб не розплескати вміст.
Усе, що всередині, викиньте в сміттєве відро, а не в унітаз. Деталі зручно чистити старою зубною щіткою з краплею засобу для посуду, промиваючи їх під краном у ванній, адже мийка без сифона зливає прямо у відро.
Зверніть увагу на гумову прокладку: якщо вона потріскалася або сплющилася, її потрібно замінити. Потім зберіть сифон назад, закручуючи все рукою без надмірних зусиль, і пустіть воду, не прибираючи відро. Якщо стики залишаються сухими, а вода сходить швидко — усе в порядку. Якщо десь підкапає, трохи підтягніть з’єднання.
Якщо засмічення не зникає й виникає спокуса скористатися хімічним засобом для прочищення труб, варто пам’ятати: у мийку зі штучного каменю таку хімію лити не рекомендують, виробники забороняють її для цієї поверхні. Якщо й після всіх спроб проблема не зникає, краще запросити сантехніка.
