Коли в родині один із дорослих працює на вахті, постає запитання: де насправді більше часу разом — при звичайній п’ятиденці чи при графіку «15 на 15» або «місяць через місяць»? Якщо порахувати лише повні дні вдома, вахта часто виглядає вигіднішою. Але ці дні організовані зовсім інакше, і ціну за них платить уся сім’я.
Скільки повних днів удома дають різні графіки
За стандартного графіка з понеділка до п’ятниці за рік виходить приблизно 104 вихідні дні. Додаємо до них відпустку — близько 17 робочих днів — і отримуємо орієнтовно 120 повних днів удома. Решта — це вечори після роботи, яких набирається близько 240 на рік.
При графіках «15 на 15» або «30 на 30» вдома проводять половину року — приблизно 182 дні, а відпустка вахтовика йде додатково до цих днів. Однак частину цього часу забирає дорога до місця роботи й назад.
Якщо на дорогу в кожен бік іде по одному дню, то за «15 на 15» вдома залишається близько 158 днів, за «30 на 30» — приблизно 170. А от графік «два місяці через місяць» за кількістю повних днів удома майже не відрізняється від п’ятиденки — виходить близько 120 днів.
Водночас у вахтовика половину року немає жодного звичайного вечора удома. Але й «кожен вечір удома» при п’ятиденці не завжди означає, що батько чи мати реально бачать дітей.
Так, одна дружина гірника розповідала, що коли вони жили в селищі при руднику, чоловік працював по 12 годин: ішов до того, як діти прокидалися, і повертався, коли вони вже спали. У результаті сім’я переїхала назад до міста, а чоловік перейшов на вахтовий графік. Інший батько-вахтовик, навпаки, казав, що тепер може ходити на шкільні заходи дитини — на п’ятиденці це було б нереально.
Міжвахтовий відпочинок: відпустка, яку вже відпрацювали
Два тижні вдома після вахти часто сприймаються як подарунок долі, але насправді це відпочинок, зароблений наперед. На вахті зазвичай працюють без вихідних, зміна може тривати до 12 годин, і все, що людина перепрацювала, перетворюється на дні вдома.
Фактично два тижні по 12 годин — це ті ж самі два тижні відпочинку. Чим далі розташований об’єкт, тим довшою зазвичай стає вахта: часто переходять на «місяць через місяць», адже часто міняти людей дорого й довго.
В Україні найпоширенішим називають саме графік «15 на 15». Якщо ж об’єкт дуже віддалений, частіше використовують «30 на 30». У моряків далекого плавання рейси можуть тривати по три-чотири місяці. На суходолі в Україні за правилами вахта не має перевищувати місяць, а у виняткових випадках — двох.
Переходи між вахтами: найважчі дні для сім’ї
Однозначної відповіді, який графік легший для родини, немає. Особливо складно при «стиснутих» варіантах, коли робота триває значно довше, ніж відпочинок, наприклад чотири тижні через один.
Але й надто короткі цикли не завжди полегшують життя. У дружин гірників напруження виявилося сильнішим при графіку «7 через 7», ніж при «14 через 14». Кожен приїзд і від’їзд — це окреме емоційне потрясіння, і при коротких вахтах таких «гойдалок» просто більше.
Найнапруженіші дні — це самі переходи: період перед від’їздом і перші дні після повернення, коли всі знову звикають одне до одного. У ці моменти сварок буває більше. Навіть після тижневої розлуки, щоб знову відчути близькість, може знадобитися два-три дні. Тому пів місяця вдома — це зовсім не те саме, що пів місяця спокійного сімейного життя.
Для дружин від’їзд часто дається важче, ніж приїзд. Норвезькі дослідники опитали дружин моряків, які йдуть у рейс на місяць-півтора: перед від’їздом чоловіка третина з них часто нервувала, а коли він повертався — лише 11%. Стільки ж, близько третини, часто хвилювалися через те, що не знали точної дати від’їзду.
Натомість сама тривалість розлуки й кількість днів удома турбували їх значно менше. Серед незручностей найчастіше згадували раптові зміни графіка та навчання, призначене майже впритул до сімейних свят. За відчуттями матерів, дітям було легше, ніж їм самим. Водночас чотири з десяти дружин зізналися, що хоча б іноді поступаються в суперечках, бо знають: чоловік скоро знову поїде.
Як змінюється побут і ролі в родині
Поки вахтовик на роботі, дім, діти й усі термінові справи лягають на плечі іншого дорослого. Сумують майже всі, але дружин моряків найбільше турбувало не це, а те, що у разі будь-якої непередбаченої ситуації розбиратися доведеться самій.
Найскладнішим у вихованні дітей батьки називають постійне перемикання: то вони разом, то один дорослий сам. Щоразу доводиться наново домовлятися, хто за що відповідає. За час відсутності чоловіка в дружини формується свій порядок, і більшість жінок зберігають його й тоді, коли чоловік повертається.
Водночас чотири з десяти дружин говорили, що рішення, ухвалені без чоловіка, хоча б іноді стають приводом для суперечок після його приїзду. Але багато хто бачить у такому житті й плюси: є час для себе, поки його немає, і окремий час удвох, коли він повертається. «У мене два життя, і в обох свої плюси й мінуси», — так описували це самі дружини.
Окрема тема — «тато-свято». Поки батька немає, дисципліна тримається на матері. Повернувшись, він хоче залишатися для дітей героєм і не карає їх, а мама лишається єдиною суворою в домі. Звідси — і неслухняність дітей, і конфлікти між батьками.
Для дітей вахтовий ритм теж щось змінює. Вони можуть узяти на себе нові обов’язки — наприклад, читати молодшому перед сном чи годувати собаку — і пишаються цим.
Що допомагає сім’ям вахтовиків
Сім’ям, де один із дорослих працює на вахті, допомагають прості, але продумані домовленості.
- Заздалегідь обговорити важкі дні. Свята без нього, дні перед від’їздом, перші дні після приїзду — краще проговорити ще до того, як вони настануть. Чим раніше відомий графік, тим легше це зробити.
- Єдині правила для дітей. Те, що дозволено при мамі, має бути дозволено й при татові. Спільні правила зменшують напругу й не ставлять одного з батьків у роль «поганого поліцейського».
- Щоденний зв’язок. Фото дітей, відеодзвінки чи хоча б короткі телефонні розмови допомагають підтримувати контакт. Важливо, щоб вахтовик мав можливість зателефонувати додому тоді, коли потрібно, і поговорити без сторонніх.
Для дітей психологи радять кілька простих речей, які роблять розлуку зрозумілішою й менш болісною.
- Календар очікування. На ньому видно, коли тато їде й коли повернеться, а діти можуть відмічати дні наліпками.
- Спільна справа. Якась особлива активність, якою батько й дитина займаються саме тоді, коли він удома. Потім про неї можна говорити телефоном.
- Відео з казкою. Запис, де тато читає улюблену казку на ніч, допомагає зберігати відчуття його присутності.
- Записка на свято. Невелике послання від батька до події, яку він пропустить, підтримує дитину.
- Менше «подарунків замість часу». Після приїзду важливіше провести час разом, ніж завалювати дитину подарунками з почуття провини.
У підсумку вахта може давати більше повних днів удома, ніж п’ятиденка, але ці дні мають іншу якість і ритм. Для сім’ї важливі не лише цифри в календарі, а й те, як організовані переходи між розлукою та спільним життям, наскільки передбачуваний графік і чи вдається зберігати відчуття команди, навіть коли один із дорослих далеко.
