Коли з вікон починає тягнути холодом, зовсім не обов’язково купувати плівку, поролон чи дорожчі матеріали. Для старих дерев’яних вікон досі працює простий спосіб, яким користувалися ще до появи пластику: достатньо бруска господарського мила, паперу і вати або старих ганчірок.
Мило обійдеться приблизно у 20–25 гривень, а решту зазвичай легко знайти вдома. Цього вистачає, щоб закрити щілини на один холодний сезон без складних ремонтів.
Як знайти, де саме дме
Перед тим як утеплювати, варто зрозуміти, звідки саме заходить холодне повітря. Зручніше робити це у вітряний день, коли протяги відчутніші.
- Проведіть долонею вздовж зачиненого вікна — у місцях, де є щілини, ви відчуєте рух повітря.
- Точніший спосіб — звичайний аркуш паперу. Вкладіть його між стулкою і рамою, зачиніть вікно й потягніть за край. Якщо папір вислизає без зусилля, у цьому місці слабкий притиск.
- Перевірте так само ділянку біля петель, згори, знизу та з боку ручки.
Якщо ж повітря проходить з-під скла, закладені вата і папір не допоможуть — у такому випадку скло потрібно встановлювати на герметик.
Не варто шукати протяги свічкою чи запальничкою, особливо біля фіранок і штор: це небезпечно.
Утеплення дерев’яних вікон ватою, папером і милом
Починати роботу краще в суху, не надто холодну погоду: при низькій температурі клей будь-якого типу тримається гірше. Перед утепленням раму доцільно помити і знежирити, щоб папір і тканина краще фіксувалися і не відставали.
1. Закладаємо щілини
- Використовуйте вату або смуги тканини. Скрутіть їх щільним джгутом і за допомогою викрутки чи столового ножа щільно втисніть у щілини між рамою і стулкою.
- Альтернатива — паперова маса. Подрібніть старий папір або газети, залийте водою і дайте розмокнути. Потім розімніть до стану пасти і цією масою ретельно замажте щілини. Після висихання вона твердне і тримається досить міцно.
2. Заклеюємо поверх щілин
Щоб остаточно перекрити рух повітря, зверху на закладені щілини наклейте смужки паперу чи тканини.
- Для таких смужок можна зварити простий клейстер: змішати борошно або крохмаль з холодною водою у пропорції одна частина сухого продукту до двох частин води, додати трохи окропу й на слабкому вогні, постійно помішуючи, проварити до прозорості.
- Ще простіший варіант — господарське мило. Покладіть брусок у теплу воду, щоб один бік розм’як. Проведіть смужкою паперу або тканини по мильній поверхні й одразу притисніть до рами. Коли все висохне, папір чи тканина стають щільнішими і майже не пропускають повітря.
Такий спосіб розрахований на один сезон: заклеєну стулку до весни відчинити нормально вже не вдасться, тому залиште кватирку вільною — через неї будете провітрювати взимку.
Чому обрати мило, а не скотч
Паперовий малярний скотч зазвичай коштує дорожче, ніж шматок мила, а навесні нерідко відходить разом із шаром фарби на рамі.
Смужки паперу чи тканини, приклеєні на мило, тримаються достатньо, але не надто міцно, тому легко знімаються. Досить змочити їх ганчіркою з теплою водою — і папір без проблем відходить від рами.
Клейстер з борошна або крохмалю потім доводиться ретельно відмивати, що забирає більше часу.
Як працювати з пластиковими вікнами
Якщо при перевірці аркуш паперу всюди затискається щільно і протягів немає, додаткових маніпуляцій не потрібно: стандартного заводського налаштування зазвичай вистачає і взимку.
Коли ж дме з боку стулки, спробуйте відрегулювати притиск. На бічних торцях стулки є металеві ролики — ексцентрики (цапфи). У великих вікнах вони можуть бути також згори і знизу. Якщо їх повернути, стулка сильніше притискається до ущільнювача.
Що знадобиться для регулювання
- Найчастіше використовується шестигранний ключ на 4 мм.
- Іноді потрібна «зірочка», викрутка або плоскогубці — залежно від типу фурнітури.
На кожному ролику є позначка — риска, крапка або овальна голівка. У багатьох системах чим ближче вона до ущільнювача, тим сильніший притиск, тобто зимове положення. Але в різних виробників маркування може відрізнятися, тому орієнтуйтеся на загальну логіку та інструкції саме до вашої фурнітури, якщо вони є.
Усі ексцентрики на одній стулці слід встановити в однакове положення. Якщо частина з них у «зимовому» режимі, а частина у «літньому», стулка притискатиметься нерівномірно і в окремих місцях все одно дутиме.
Після регулювання зачиніть вікно. Ручка повинна рухатися трохи тугіше, ніж раніше, це нормальна ознака посиленого притиску. Ще раз перевірте аркушем паперу в кількох точках — він має витягуватися з помітним зусиллям.
Якщо ручка не провертається до кінця, або стулка починає тертися об раму, проблема, найімовірніше, вже не у притиску, а в тому, як стулка «висить». У такому разі налаштування проводять на навісах (петлях): знімають декоративну накладку з нижнього навісу і шестигранним ключем трохи піднімають або опускають стулку.
Балконні пластикові двері регулюються за тим самим принципом: цапфи розташовані на торці полотна, а щільність притиску перевіряють аркушем паперу.
Якщо ролики гладкі, без прорізу під ключ та будь-яких позначок і не провертаються навіть рукою, у такої конструкції немає регулювання притиску — як і у глухих вікнах, де стулка не відчиняється.
Коли протяг відчувається між рамою і стіною, це, як правило, наслідок невдалого монтажу, і ключем чи регулюванням фурнітури таку проблему не вирішити.
Чи обов’язково перемикати режими щороку
Існують різні підходи до того, як часто варто переводити вікна в зимовий чи літній режим.
- Дехто радить восени (у жовтні–листопаді) встановлювати максимальний притиск, а навесні (березень–квітень) повертати вікна до «літнього» положення. Аргумент такий: надто сильний притиск протягом року швидше зношує ущільнювач і фурнітуру, а в теплу пору ще й погіршує природний повітрообмін.
- Інші вважають, що чіпати налаштування треба лише тоді, коли реально дме, адже зайві перемикання теж поступово зношують гумові елементи.
Монтажники нерідко одразу виставляють ексцентрики у середнє положення. У такому режимі чимало вікон працюють роками, поки не почнуть зношуватися ущільнювач або фурнітура.
Є й ті, хто підходить до цього гнучко і змінює положення до чотирьох разів на рік: навесні й восени ставить середній притиск, улітку послаблює, а взимку робить його найсильнішим.
Стан ущільнювача і догляд за ним
Поки стулка відчинена, варто оглянути гумові ущільнювачі. Якщо гума потріскалася, стала жорсткою або відходить від рами, просте регулювання притиску вже не дасть відчутного ефекту — ущільнювач потрібно міняти.
Щоб придбати підходящий варіант, зручно взяти з собою в магазин невеликий фрагмент ущільнювача довжиною кілька сантиметрів — так легше підібрати аналогічний профіль.
Цілий ущільнювач бажано доглядати: один-два рази на рік, зазвичай восени та навесні, його змащують засобом на основі силікону. Наносьте його тонким шаром на чисту й суху гуму м’якою ганчіркою.
Домашній варіант — гліцерин, хоча його дія триває недовго порівняно з силіконовими складами.
Не варто обробляти ущільнювач рослинною олією: вона притягує пил і бруд. Також не рекомендується мити гуму абразивними порошками та засобами, що містять розчинники, наприклад ацетон або уайт-спірит.
