Багато власників дивуються, навіщо виробники фарбують гранули сухого корму в різні кольори, якщо коти й собаки орієнтуються насамперед на запах і смак, а не на відтінки. Для самих тварин колір корму не має значення, проте для людей він відіграє важливу роль.
Сегмент зоотоварів особливий тим, що рішення про покупку приймає не кінцевий споживач — тварина, а її власник. Тому виробники намагаються зробити продукт привабливим саме для людини, використовуючи, зокрема, колір як один із ключових критеріїв вибору.
Як з’явилися кольорові корми
Перші різнокольорові сухі корми для котів і собак з’явилися в середині минулого століття у Великій Британії та США. Їхнє головне завдання полягало не в тому, щоб сподобатися тваринам, а в тому, щоб привернути увагу господарів до нового для них формату харчування — промислових сухих кормів.
На той час сухий корм лише починав виходити на масовий ринок, і виробникам потрібно було показати людям, що це не «пресований картон», а повноцінна їжа. Яскраві гранули виділялися на полицях, зацікавлювали покупця, а далі вже продавець пояснював, що саме «ховається» за кожним кольором.
Кольоровий корм спочатку розглядали як варіант для одноразового або епізодичного годування — свого роду «знайомство» власника з сухим раціоном. Основна мета була в тому, щоб людина спробувала дати його тварині, переконалася, що улюбленець їсть, оцінила зручність у порівнянні з домашнім приготуванням і згодом стала постійним покупцем промислових кормів.
Чому колір так важливий саме для людей
Людське сприйняття сильно залежить від візуальних сигналів. Кольорові об’єкти швидше привертають увагу, а за допомогою кольору легше пояснити склад, призначення та користь продукту. Багато відтінків уже мають усталені смакові асоціації, і виробникам залишається лише «прив’язати» їх до потрібних інгредієнтів.
Наприклад, чимало покупців сприймають жовтий колір на упаковці як натяк на наявність курки, а коричнево-червоний — як асоціацію з яловичиною. Це працює і в людських продуктах, і в кормах для тварин.
У зоомагазинах кольорові гранули допомагали продавцям пояснювати склад: червоні — умовно «м’ясо для м’язів», зелені — «рослинні добавки для травлення», помаранчеві чи жовті — «овочі» тощо. Так власнику було простіше повірити, що перед ним справжня їжа з різними компонентами, а не щось штучне й одноманітне.
Побачивши, що тварина їсть такий корм, людина оцінювала, наскільки це зручніше, ніж готувати самостійно, і часто залишалася з цим форматом надовго.
Кольорові корми сьогодні: економ-сегмент і його роль
Нині різнокольорові корми зазвичай належать до економ-класу. Вони, як і раніше, добре виконують функцію «першого знайомства» новачків-власників із сухими раціонами. Кольорові гранули створюють враження різноманітного меню для улюбленця, але при цьому не дають розуміння, які мають бути реальні пропорції інгредієнтів тваринного та рослинного походження.
Отримати інформацію про збалансований раціон — завдання самого власника. Кольоровий корм лише натякає: «тут є м’ясо, овочі, зелень», але не показує, скільки чого насправді міститься всередині.
На практиці це часто призводить до плутанини. Пропонуючи покупцям корми вищої категорії, продавці нерідко чують: «Цей корм якийсь тьмяний. А в економ-кормі я бачу зелень, м’ясо, овочі — ось зелені, ось червоні, ось помаранчеві гранули. Овочі ж корисні, кіт їх окремо не їсть, а в кормі — їсть».
У таких випадках доводиться пояснювати, що для домашнього хижака овочі корисні лише як невелика добавка — приблизно 5–15% раціону, а іноді можна й без них. Основою має бути м’ясо. В економ-кормах його зазвичай лише 4–8%, тож поживність і користь такого раціону обмежені. Однак багато покупців не зважають на ці пояснення і продовжують орієнтуватися насамперед на колір і «картинку» в мисці.
У результаті знайомство з економ-кормами для частини власників і їхніх тварин перетворюється на довготривалу «дружбу». Водночас є й такі коти та собаки, яким корми економ-класу цілком підходять — усе залежить від конкретної тварини та очікувань власника.
Корми без барвників: наступний етап для обізнаних власників
Перехід від кольорових кормів до раціонів без барвників можна порівняти з тим, як дитина спочатку цікавиться лише книжками з яскравими картинками, потім читає короткі тексти поруч із ними, а згодом переходить до видань без ілюстрацій.
Корми суперпреміум-класу та холістік, як правило, не бувають кольоровими. Вони мають однорідний, часто сіро-бежевий, трохи тьмяний відтінок. Такий вигляд сигналізує, що в складі немає зайвих добавок, у тому числі барвників. Ці раціони розраховані на власників, які вже розуміють принципи харчування котів і собак і звертають увагу не на яскравість гранул, а на склад і якість інгредієнтів.
Проблема в тому, що для багатьох людей сприйняття так і залишається на рівні початкових асоціацій: «яскравий — значить різноманітний і корисний». Через це перехід до більш якісних, але візуально «скромних» кормів відбувається не завжди, навіть коли власнику пояснюють різницю в поживності.
Отже, кольорові корми виконують насамперед маркетингову та ознайомчу функцію для людей, а не для тварин. Для котів і собак важливі запах, смак і реальний склад, тоді як колір — це інструмент, покликаний вплинути на вибір їхніх господарів.
