Загадковий вигляд шиперке
Коли спостерігаєш за шиперке, його чорні очі вражають своєю глибиною. Виглядає так, ніби зазираєш у безодню, адже межі зіниці та райдужки практично не помітні. Ці очі, темні як ніч, контрастують з глянцевим блиском шерсті, що надає шиперке особливого шарму.
Цю породу собак у книзі Вільяма Берроуза описують як провідника у потойбіччя. Власники часто називають своїх улюбленців маленькими чортенятами, підкреслюючи їхню грайливу, але водночас серйозну натуру.
Походження та історія
Існує кілька теорій щодо походження шиперке. За однією з них, їх пращурами були леувенари, які зникли з часом. Інші експерти вважають, що шиперке мають спільні корені з різними шпіцами. Важливо зазначити, що ці дві породи мають суттєві відмінності як зовні, так і за характером.
Леувенари були більшими собаками, які використовувалися для полювання та охорони. Вони мали відмінні сторожові якості та були універсальними тваринами. Відомо, що шиперке з’явилися в XVII столітті, а їх стандарт був затверджений лише у 1888 році.
Сучасні особливості шиперке
Шиперке відрізняються компактними розмірами, але їхня сміливість і рішучість вражають. Вони не вважають себе малими собаками, а їхня поведінка свідчить про впевненість. Цікаво, що в минулому хвости шиперке купірували, але сьогодні ця практика вже не використовується, хоча іноді народжуються цуценята з короткими або навіть відсутніми хвостами.
Щодо назви породи, існує думка, що правильніше вживати термін “схіперке”, що в перекладі з фламандської означає “маленький човняр” або “пастушок”. Це може свідчити про те, що шиперке використовували на кораблях для полювання на щурів, що додає ще більше таємниць до їхнього походження.
