Механізм виживання влаштований так, що дитина може дихати і смоктати одночасно. Якщо вдих відбувається через ніс, то здійснюються фільтрація та зволоження повітря. Наскільки ці процеси пов’язані з фізіологічними особливостями. Як краще дихати: ротом чи носом.
Організм налаштований забезпечувати безпеку та здоров’я. Людина здатна дихати ротом, але якщо робити це через ніс, можна отримати такі переваги:
- Контроль температури повітря. На шляху до легень воно стає комфортним для дихання.
- Нюх. Ніс допомагає залишатися в безпеці, виявляючи шкідливі токсини в повітрі та їжі.
- Сприйняття феромонів. Ці речовини – ключ до сексуального збудження.
- Фільтрація повітря. Вії в носовому проході затримують сміття, шкідливі елементи та спрямовують їх у горло, а не в легені.
- Вивільнення оксиду азоту. Хімічна речовина, яку виробляє організм, розширює судини. У результаті ними проходить більше крові та кисню, знижується артеріальний тиск.
- Обмеження гіпервентиляції. Носом не можна вдихнути стільки ж, як через рот.
- Зволоження повітря. Цю функцію виконують носові проходи.
Іноді люди частіше дихають ротом з таких причин:
- Проблеми із закладеністю носа. Вони викликані алергією, нежиттю, запаленням носових пазух.
- Збільшені аденоїди. Коли ці залози опухають або інфікуються, то закупорюють носові дихальні шляхи.
- Задишка, за якої людина не може зробити повноцінний вдих. Вона буває симптомом захворювань легенів і серця.
- Викривлення носової перегородки. Проблема викликає хронічну закладеність носа.
При диханні ротом можливі побічні ефекти:
- Порушення вироблення слини, яке призводить до карієсу, захворювань ясен.
- Хропіння.
- Апное уві сні.
- Потріскані губи.
- Слинотеча.
- Алергія.
- Денна сонливість.
- Проблеми з поведінкою в дітей.
- Відмінності в щелепі та обличчі.
Дихання ротом – не природний процес для людини. Важливо з’ясувати, в чому його причина. Якщо турбують додаткові симптоми, необхідно звернутися до лікаря.
Увага! Інформація, подана в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.