Поки дитина маленька, маму та тата турбує: чи достатньо вона їсть, спить, чи нормально розвивається. Пізніше батьків хвилює, як він піде до дитячого садка, школи, наскільки правильно вони його виховують. Пік тривоги – підлітковий вік. Коли занепокоєння стає всепоглинаючим, це впливає на повсякденну діяльність, відносини з дитиною.
Щоб батьківська тривога стала серйозною проблемою, важливо знати, як вона проявляється. Після цього необхідно використовувати перевірені методики, що допомагають і впоратися.
Психологи виділяють такі ознаки батьківського стресу:
- Поведінка, пов’язана із захистом. Дорослі намагаються захистити дитину від будь-якої небезпеки чи шкоди. Цим вони позбавляють його можливості розкрити свої здібності та межі.
- Уникаюча поведінка. Батьки намагаються виключити ситуації, які вважають загрозливими. Вони можуть обходити собак, щоб ті не покусали дитину, не відвідувати заходи з великою кількістю людей з остраху втратити її в натовпі. Це усуває загрозу, але не позбавляє страху.
- Тривожні розмови. Іноді вони допомагають поглянути на ситуацію збоку. Важливо, щоб у них брали участь діти. Вони можуть засвоїти тривожне мислення та посилити власні страхи та занепокоєння.
- Зацикленість на проблемах дитини. Малюкові важливо розмовляти з дорослими про те, що його хвилює.
За батьківським занепокоєнням можуть стояти тривожні події у навколишньому світі. До факторів ризику відносяться психічні захворювання у членів сім’ї, стресові та травмуючі ситуації. Іноді до хвилювань призводить порівняння дитини з однолітками.
Тривожні батьки негативно впливають на дітей. Вони організують надпеку, надмірний контроль. Це заважає дитині навчитися бути самостійним та усвідомлювати наслідки прийняття неправильного рішення. Він повинен вміти відповідати за вибір, який робить у житті.
Діти завжди беруть приклад із батьків. Якщо ті тривожно поводяться протягом тривалого періоду, дитина засвоює такий стан. Він бачить причини занепокоєння і починає боятися тих самих ситуацій.
Щоб упоратися з тривогою, психологи дають батькам такі рекомендації:
- Познайомтеся зі своїми тригерами. Виявіть фактори, що викликають сильне занепокоєння.
- Шукайте закономірності та записуйте, як ви почуваєтеся і реагуєте на різні ситуації.
- Навчіться технікам усвідомленості, дихання та релаксації, які допомагають заспокоїтися.
- Відокремлюйте факти від страхів. Визначтеся, чи існує реальна проблема, яка викликає занепокоєння. Чи є докази, що страх справді пов’язаний із ризиками?
- Якщо проблеми пов’язані з розвитком, вихованням дитини, вибором школи, дитячого садка, поговоріть із фахівцями, які усунуть побоювання.
- Поділіться своїми страхами із близькими людьми.
- Якщо нічого не допомагає, зверніться за професійною допомогою.
