Мої пацієнти часто дивуються з того, що я призначаю їм здачу лабораторних аналізів крові, сечі, слини тощо на визначення таких показників, про які вони ніколи в житті не чули. Або насторожуються, якщо аналізів занадто багато.
Я хочу показати вам, як це працює — цифровий портрет пацієнта плюс лабораторні аналізи, що призначаються за його результатами.
Наприклад, пацієнт — великий, пухкий чоловік із великим животом. Відчуває він себе і виглядає “не дуже”: блідий, млявий, з задишкою. Роблю цифровий портрет.
— Біоімпедансометрія показує, що у нього в тілі багато жиру та мало м’язів.
— Еластичність судин низька, рівень сатурації — також.
— Стрес не відчуває.
— Щільність кісткової тканини нормальна.
В наявності ожиріння, судинна дисфункція, проблеми з серцем. Якщо ожиріння, можливий жировий гепатоз, інсулінорезистентність, цукровий діабет 2-го типу, глікування гемоглобіну. Нездоров’я серцево-судинної системи, швидше за все, спричинене атеросклеротичним ураженням судин. Причиною низького рівня сатурації може бути глікування гемоглобіну, і низький вміст заліза в організмі. Є підозра на анемію.
Які аналізи здавати?
За наслідками попереднього діагнозу призначаю лабораторні аналізи.
— Розширений біохімічний аналіз крові покаже значення маркерів жирового гепатозу, інсулінорезистентності, порушення жирового обміну, ризику атеросклерозу.
— Аналіз крові на вміст феритинувизначає, наскільки великі запаси заліза організмі. А воно відіграє найважливішу роль у перенесенні кров’ю кисню, що міститься в молекулах гемоглобіну; також входить до складу сотень ферментів. Феррітін – білковий комплекс, що виконує роль депо заліза. Коли крові не вистачає заліза, організм бере його з депо — рівень феритину знижується. Поганий аналіз на вміст цієї речовини віщує настання анемії, пояснює порушення обмінних процесів.
— Аналіз крові “Омега-3 індекс” відображає вміст у ній двох найбільш значущих омега-3-поліненасичених жирних кислот і є маркером еластичності мембран еритроцитів, ризик розвитку серцево-судинної патології.
— Слід також отримати результати аналізу на вміст глікованого гемоглобіну — найважливіший показник для діагностики цукрового діабету.
— Аналіз крові на вміст вітаміну В12: його дефіцит — найчастіша причина гіпоксії, анемії та оксидативного стресу.
— Напевно, у пацієнта в такому стані знижено рівень тестостерону, вміст вітаміну D3 та гормонів щитовидної залози– основних жироспалювачів (поряд з омега-3-поліненасиченими жирними кислотами). У цьому теж треба впевнитись…
І так далі. При цьому я намалював грубу картину діагностики. Але тут важливе одне. Цифровий портрет пацієнта дозволяє мені швидко оцінити:
— у якому стані перебуває пацієнт, наскільки хороші чи погані відносини з його здоров’ям;
— що потрібно лікувати та які лабораторні аналізи проводити для підтвердження попереднього діагнозу та проведення терапії.
Алабораторні дослідження дають мені таке:
а) підтверджують або уточнюють попередній діагноз, поставлений за цифровим портретом;
б) допомагають визначитися з дозуванням та тривалістю прийому ліків, призначених для фармакотерапії;
в) після лікування дозволяють переконатися в його ефективності (коли я порівнюю результати аналізів, проведених до терапії та після неї).
Чим корисний цифровий портрет?
Це необтяжливе для пацієнта та досить швидке комплексне обстеження. Воно чудово підходить для відстеження результатів терапії у динаміці. Припустимо, чоловікові було призначено курс лікування від ожиріння та супутніх йому захворювань, рекомендовано програму харчування та фізичні навантаження. Через місяць він приходить до мене на прийом і каже: — Лікарю, я й таблетки пив, і займався собою, як ви радили, а щось не відчуваю жодних змін.
— Добре, — кажу я, — давайте порівняємо ваші цифрові портрети до лікування та після!
І він знову за 20 хвилин проходить у моєму кабінеті апаратне комплексне обстеження. Я йому показую результати місячної давності і щойно отримані:
— Дивіться, ви втратили два кілограми жиру. Збільшили м’язову масу кілограм. Насичення крові киснем підвищилося. Рівень стресу у вас знизився вдвічі…
Пацієнт замислюється, а потім відповідає:
— Справді, загалом, я почував себе краще. І ремінь на одну дірочку тепер тугіше затягую, ерекція вранці з’явилася… Та й гарний настрій!
А кілька хвилин тому він стверджував про відсутність результатів лікування!
Це важливо і для пацієнта, і для лікаря. Перший знаходить впевненість у тому, що досягне успіху, слідуючи призначенням свого лікаря. Він надихається, і це велика підмога в лікуванні: ефективність фармакотерапії та переходу до ЗВЖ підвищуються. І лікар теж у гарному настрої – задоволений. Він бачить, що все робить правильно: його розпорядження дають добрі результати!
З іншого боку, може статися і так, що цифровий портрет показує: змін на краще не відбулося. Тоді я знову проводжу лабораторні аналізи. І, наприклад, бачу: глікований гемоглобін з моменту призначення лікування зріс, вміст інсуліну теж. Тоді доречно згадати слова доктора Ріхтера і зробити висновок: пацієнт не дотримувався моїх розпоряджень!
Про референсний діапазон у результатах аналізів
Референсні значення – це те, з чим ви можете порівнювати показник(Зміст у крові лейкоцитів, концентрація тестостерону, рівень феритину, вітамінів тощо) у вашому аналізі. Вважається, що якщо він потрапляє в діапазон референсних значень, то турбуватися вам нема про що, все в межах норми.
Але це так? Поясню, як визначається референсний діапазон. Тут медицина поступається місцем статистиці. Беруться аналізи у великої популяції здорових людей, відібраних та згрупованих за віком, статтю та іншими біологічними та фізіологічними ознаками. Отримані дані усереднюють та отримують референсні значення. Умовно це норма. Далі враховують статистичні відхилення у всій популяції та отримують референсний діапазон, який дає нам верхню та нижню межу норми.
Але хто сказав, що у референсних групах аналізи брали саме у здорових людей? На підставі чого робили такий висновок? Як їх обстежили? Наскільки ретельно? І скільки років тому? Тоді, коли ще не було сучасних методів досліджень, які дають найвищу на сьогодні достовірність результатів аналізів? До того ж, напевно, ніхто не вивчав геноми піддослідних, не оцінював дані їхніх генетичних паспортів (про це — у наступному розділі).
Показання аналізів поза референсним діапазоном не вважаються патологічними. Вони ненормальні лише статистично. І все-таки це точка опори для лікаря, він ставиться до них як до індикаторів можливої хвороби.
Тут вирішує сума його знань та навичок. Справжній лікар постійно навчається, стежить за науковими досягненнями у медицині, знає нові нормативи, рекомендації з останніх міжнародних конгресів. Вердикт виносить його професійну компетенцію, а не вихід показника в аналізі за межі референсного діапазону.
Ось чому я категорично проти того, щоб пацієнти самостійно призначали собі аналізи, здавали їх у комерційних лабораторіях та тлумачили їхні результати.
Зроблю важливе застереження. Лише один показник у аналізах всім здорових людей Землі суворо тримається у межах свого надзвичайно вузького референсного діапазону. Це рН крові, її кислотність. Значення рН не може бути нижче 7,37 і вище 7,47. Навіть незначні порушення цих кордонів призводять до тяжких наслідків організму. Недарма в людини, доставленої до реанімації, насамперед беруть цей аналіз. Значення показника нижче 6,8 та вище 7,8 несумісні з життям.
Результат аналізу “у нормі”?
Навіть якщо показник “в нормі”, це для конкретної людини з її індивідуальними особливостями нічого не означає.Ось вам приклад. Мій давній знайомий чоловік у віці 45 років прийшов до мене на прийом і надовго став моїм пацієнтом. Тверезим я його до того, як почав лікувати, не бачив. Цигарку він з рота не виймав, прикурював одну від одної. Якось я вмовив його здати аналізи. І що б ви думали? Вони виявились ідеальними для чоловіка його віку! І почував себе чудово, ні на що не скаржився. За його словами, кожен божий день він випивав три літри пива та пляшку віскі. І викурював щонайменше дві пачки цигарок.
Цей феномен можна було пояснити лише генетично заданою високою активністю природної детоксикації. Я лише розвів руками.
Але коли навіть така видатна система очищення організму перестала справлятися з потоком токсинів, здоров’я мого знайомого впало в один день. І він прийшов до мене на лікування.
Генетична детермінація накладає друк індивідуальних особливостей на будь-який аналіз – гормонів, вітамінів, ферментів та ін.
Інший приклад. Я знаю пацієнта, у якого 60 років рівень тестостерону має значення 30 нмоль/л. Це найвищий показник для його віку! Але тут каже своє слово геном. Рівень тестостерону задано генетично. Статеві залози протягом усього життя пацієнта виробляють основний статевий гормон більш інтенсивно, ніж це відбувається у більшості його ровесників. А клітини його тіла мають до тестостерону підвищену чутливість та добре засвоюють гормон. І уявіть собі, якби рівень тестостерону цього чоловіка знизився до нижньої межі референсного діапазону, не виходячи з нього, — до 12 нмоль/л! Ця енергійна життєрадісна людина похилого віку перетворилася б на старого! А аналіз тестостерону вважався б у нього нормальним!
У Росії не ведуться андрологічні паспорти. А треба робити так: чоловік на піку свого фізіологічного розвитку в 28 років здає аналізи. Ну, як мінімум, на гормони. (Адже ви вже знаєте, що в процесі старіння вони відіграють дуже важливу роль!) І заносить їх результати у такий паспорт. І коли настане час гормональної терапії, лікар загляне в цей важливий документ і проводитиме терапію з заданими цілями лікування.
Причому з урахуванням індивідуальних, генетичних особливостей фізіології пацієнта!
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
