За останні кілька десятиліть відомо безліч випадків появи невпізнаних літаючих об’єктів (НЛО), але всі ми задаємося питанням, коли ж насправді все почалося. Коли відбулося перше в історії спостереження НЛО?
Більшість людей чули про спостереження літаючої тарілки Кеннета Арнольда в 1947 році або про відому катастрофу літального апарату в Розуеллі в тому ж році. З тих пір довгий список інцидентів з НЛО потрапив у заголовки світових газет, починаючи з дивної історії про те, як Тревіс Уолтон був телепортований на борт інопланетного апарату, і закінчуючи пілотами ВМС США, які захопили на свої камери невстановлений гіперзвуковий об’єкт..
Непізнані літаючі об’єкти і непізнані повітряні явища (НВЯ) все частіше потрапляють в заголовки новин. Міністерство оборони США почало залучати інші країни, такі як Японія, для створення союзницької мережі моніторингу неба на предмет аномальних відвідувачів. Один з колишніх фахівців з оборони, який працював в урядовій програмі США По НЛО (Aatip), Луїс Елізондо, навіть згадав про можливі древні корені цього явища в популярному шоу на каналі History Channel. Як далеко в історію нашої планети йдуть ці зустрічі і прояви?
Відповідь може шокувати будь-кого.
Здається, перший позаземний об’єкт на нашому небі був помічений не сучасними людьми, а нашими еволюційними предками, архаїчними гомінінами Homo erectus, близько 780 000 років тому!
Під час ряду досліджень НАСА було встановлено, що дивний об’єкт прибув з глибини космосу близько 780 000 років тому. Це тіло мало кілометри в поперечнику і повинно було рухатися зі швидкістю понад 32186 км на годину, що типово для великих космічних тіл, що переміщаються по Сонячній системі (деякі рухаються у багато разів швидше).
Коли велике тіло мчить до землі на таких колосальних швидкостях, можливі два варіанти розвитку подій: або об’єкт пролетить повз під дією гравітації нашої планети, або зіткнеться з поверхнею. Другий сценарій є катаклізмічним за своєю природою.
Однак під час досліджень NASA було виявлено, що об’єкт припаркувався на орбіті, ніби він міг якось сповільнитися.
Хоча деякі дуже маленькі, розміром з Автомобіль, скелясті тіла можуть тимчасово опинитися на орбіті Землі, наша планета просто недостатньо масивна, щоб надати такий вплив на щось діаметром в кілька кілометрів.
Юпітер і Сатурн, наприклад, мають вражаюче гравітаційне тяжіння і, як відомо, відхиляють від курсу комети, що летять, але цього не відбувається з маленькими кам’янистими світами внутрішньої Сонячної системи.
На цьому дивацтва не закінчуються.
Велике австралійське тектитове поле
Тектити – клас імпактитних порід, що представляє собою невеликі оплавлені шматочки світло-зеленого, темно-зеленого, іноді чорного, білуватого або жовтого скла найрізноманітнішої форми, найчастіше — з характерними включеннями у вигляді бульбашок газу: 435. Мають метеоритне, астероїдне або кометне Походження.
Після невизначеного періоду перебування на орбіті дивний гість зазнав тривалого процесу перегріву або самоплавлення, який перетворив його на скло.
Потім краплі замерзлого рідкого скла пролилися дощем на величезну територію землі, від Антарктиди до Південного Китаю. Хімічний аналіз знайдених уламків показав, що якою б не була ця штука, колись вона на 75% складалася з кварцового кристала, матеріалу, що займає центральне місце в наших технологіях обробки інформації, а також значної кількості алюмінію, заліза, оксиду кальцію, оксиду магнію, оксиду калію і різних мікроелементів.
Цікаво, що багато з них є сполуками, що володіють властивостями, потенційно важливими для проектування космічних апаратів.
Жоден з відомих гостей природного космосу, будь то комети, Метеорити чи астероїди, ніколи не складався з кремнезему більше 60%. Більш ніж в одному дослідженні вчені припускають, що об’єкт містить сліди ізотопів, що вказують на міжзоряне походження, що потенційно робить його першим в історії науково зафіксованим гостем нашої Сонячної системи.
Саме завдяки детальному аналізу склоподібного уламка, названого австралітовим тектитом, ми так багато дізналися про цього незрозумілого древнього мандрівника з потойбічного світу. Досі, після століття досліджень, ніхто точно не знає, що це було, звідки воно взялося і як виявилося на орбіті, перш ніж вибухнути, що зробило це початкове тіло першим в історії зареєстрованим непізнаним літаючим об’єктом.
Тектит і його форма утворилася при вході в атмосферу
Деякі дослідники намагалися пояснити загадку австраліта, посилаючись на зіткнення величезного астероїда десь в Південно-Східній Азії, інші стверджували, що це результат того, що шматок Місяця відірвався і полетів в нашу сторону. Ці гіпотези обговорювалися протягом десятиліть, і хоча кожна з них має переконливі переваги, на жаль, обидві не можуть пояснити спостережувані факти.
Перевага місячної гіпотези полягає в тому, що вона пояснює, як склоподібна речовина могла випасти на нас з космосу. Якщо астероїд зіткнувся з місячною поверхнею і розніс багато розплавленої породи, можливо, що частина отриманого тектитового матеріалу потрапить до нас. Ця ідея врешті-решт відпала після того, як було виявлено, що Місяць складається не з того типу матеріалу, який міг би відповідати уламкам австраліту.
Гіпотеза про земний удар переконливо доводить, що скло містить сполуки, які можуть відповідати деяким змішаним сланцям на Землі. Чи міг швидко рухомий об’єкт вдарити нас досить сильно в потрібному місці, щоб пояснити величезне поле уламків і незвичайне утворення скла?
Хоча ця модель залишається популярною, відповідь-ні. Дослідження NASA чітко показують, що так звані аустралітові ґудзики утворилися в космосі в період тривалого нагрівання, перш ніж поступово потрапляти в атмосферу. Вони не тільки практично не містять води, але навіть містять бульбашки твердого вакууму.
Мабуть, найбільш проблематичним з усього цього є те, що, згідно зі спостереженнями, посилаючись на добре прийнятий закон Стокса щодо сили тертя рідин, тектитове скло повинно було нагріватися особливим чином, в результаті чого більша частина бульбашок була видалена і залишився дуже однорідний матеріал.
При ударі вивільнення енергії є надзвичайно потужним, але в той же час короткочасним. Таке швидке нагрівання та охолодження призвело б до утворення скла з великою кількістю бульбашок, і матеріал не був би однорідним.
Деякі шматки повинні мати включення частково розплавленої породи або різних елементів з різноманітного геологічного складу місця удару. Коротше кажучи, тривале нагрівання і окислення вихідного матеріалу для австралітів просто неможливо приписати ударному впливу, не порушуючи при цьому усталених фізичних законів.
Якщо це не відколовся шматок місяця або який-небудь відомий природний об’єкт, що врізався в нашу планету, то що ж це могло бути?
Неймовірно, але багато наших астробіологів і астрономів відкрито заявляють, що одного разу наш світ відвідає постбіологічний інопланетний штучний інтелект, позаземні істоти, що існують у вигляді величезних мобільних кремнієвих мереж. Можливо, одна з цих надмірно просунутих сутностей вже відвідала Землю, і наші далекі предки Homo erectus спостерігали за своїми величезними мережевими кораблями кремнезему, що крутяться над головами на нічному небі?
Аномальний процес нагрівання, який призвів до утворення цього високофінованого та однорідного матеріалу австралійського тектиту, цілком міг бути результатом критичного збою в екзотичній технології приводу, яка дозволила цьому чужому розуму рухатися по нашій Галактиці.
Крім того, інтригує той факт, що 780 000 років тому наша планета пережила останній зафіксований повний геомагнітний розворот. Повне перемикання північного і південного магнітних полюсів.
Чи може цей глибокий планетарний енергетичний зсув мати щось спільне з першим у світі зареєстрованим НЛО та подіями, що призвели до його руйнування.
Варто відзначити, що подія зовсім не могло бути банальною аварією викликаної технічною поломкою. Цивілізація створила подібні кораблі навряд-чи здатна допускати подібні поломки.
Хто знає… може це був навмисний “засів” нашої планети розумом? Якщо конструкція корабля являла собою матрицю для зберігання інформації, то цілком ймовірно, що на нашу планету і наших диких первісних предків пролився той самий світло, подібно принесеному Прометеєм, але цей вогонь був не нищівним, а відкриває нам – людям очі розуму.
Може саме ця подія і перетворило мавп в людину, а не горезвісна вигадана “еволюція” пана Дарвіна.
