Танення льодовиків у Гімалаях викликає занепокоєння щодо переходу Китаю та Індії до чистої енергії. Зменшення льоду в горах викликає занепокоєння щодо водопостачання, необхідного для роботи гідроелектростанцій, що відіграє важливу роль у планах обох країн зменшити викиди вуглецю до нуля. Про це повідомляє Eco-Business з посиланням на доповідь групи китайських і європейських вчених.
Дослідники оглянули льодовик Парлунг № 4 в гімалайському регіоні Гіндукуш, вибравши його за розмір та інші характеристики, що дозволяють використовувати об’єкт в якості еталону для відстеження змін, що відбуваються з крижаною масою під впливом клімату.
За їх словами, льоди Гіндукушу нагріваються в два рази швидше середнього глобального потепління. За останні 10 років температури тут підвищилися на 0,32°C проти середньосвітового значення в 0,16°C.
Згідно зі звітом, з 1990 року Парлунг № 4 зменшувався приблизно на 30 сантиметрів на рік. З 2000 року кількість снігопадів під час сезону дощів на льодовику зменшилася на 26%.
Парлунг № 4 поряд з іншими льодовиками Гіндукушу живить водою Брахмапутру — одну з найбільших річок Південної Азії, яка тече по території 10 країн, включаючи Китай, Індію, Пакистан і Непал.
Гідроелектричні проекти на Брахмапутрі повинні допомогти Китаю та Індії перейти до вуглецевої нейтральності. Однак швидке танення гірських льодів і стали непередбачуваними через Клімат мусонні зливи можуть спочатку затопити греблі гідроелектростанцій, а потім привести до постійної нестачі води для стабільної генерації.
У 2021 році Китай виробив близько 1,3 тис.терават-годин електроенергії за рахунок гідроенергетики, А Індія — одну десяту частину цього обсягу. Обидві країни планують стати вуглецево-нейтральними-Китай до 2060 року та Індія до 2070 року.
Незважаючи на те, що низьковуглецеві показники гідроенергетики були поставлені під сумнів, вона як і раніше є важливим компонентом поновлюваних джерел енергії обох країн.
Згідно моделі, розробленої Національною комісією з розвитку і реформ Китаю, для досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року виробництво електроенергії в країні подвоїться до 14,8 тис.терават-годин, з яких 14% будуть вироблятися за рахунок гідроенергетики.
Тим часом в Індії знаходиться найбільший у світі гідроенергетичний трубопровід. До 2032 року він планує збільшити свої нинішні 52 гігават гідроенергетичної потужності майже на 200% за рахунок додавання проектів загальною потужністю 91 ГВт.
Таким чином, для обох країн дуже важливо використовувати енергію Брахмапутри.
