У тілі людини живуть корисні бактерії, які протидіють шкідливим мікроорганізмам. З віком їхня кількість зменшується, що призводить до розвитку запальних процесів. У людей похилого віку нерідко виникають інфекцій сечовивідних шляхів (ІМП). Які симптоми їх супроводжують, хто перебуває в зоні ризику, особливості лікування.
Захворювання може вразити будь-яку частину сечовивідних шляхів:
- Нірки.
- Мочовий міхур.
- Мочеточники.
ІМП можуть виникнути у будь-якої людини, але в літньому віці це відбувається частіше. У зоні ризику жінки у постменопаузі. У них знижується вироблення естрогену, який допомагає зберегти здоров’я корисних бактерій.
Крім того, шкіра і тканини між сечівником і отвором піхви стають тоншими і сухішими. Вони втрачають кислотність, яка запобігає зростанню шкідливих мікроорганізмів. Небезпечні бактерії швидко розмножуються, потрапляють у сечовий міхур. Відмінне живильне середовище для цього – застій сечі. У чоловіків таку ситуацію може спровокувати збільшена простата. З віком м’язи тазового дна та сечового міхура втрачають частину своєї сили, що ускладнює його повне спорожнення.
У зоні ризику ІМП люди, які приймають певні ліки, живуть з діабетом, використовують катетер або перенесли опромінення або операцію в області тазу. Захворювання супроводжують класичні симптоми: Біль, печіння під час сечовипускання. >Болі в області тазу, попереку або живота.
- Тусота.
- Втома.
Іноді у людей похилого віку при ІМП з’являються рідкісні ознаки – сплутаність свідомості, дезорієнтація. Не завжди вони вказують на інфекції сечовивідних шляхів, особливо за відсутності інших симптомів. У такій ситуації необхідно пройти додаткове обстеження. При підозрі на ІМП лікар призначить аналіз сечі, розгляне симптоми. За наслідками проводять лікування антибіотиками. Іноді у сечі виявляють бактерії, які пов’язані з інфекцією. Вони не викликають симптомів, не загрожують здоров’ю.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
