Людина має емоціями і почуттями. Ми злимося, радіємо, горюем, закохуємося, заздримо, ревнуємо і т. д. Негативні емоції – невід’ємна частина життя, але надмірні страждання занурюють у депресію, що тривала смуток або злість негативно позначаються на роботі, стосунках з рідними і близькими, стан здоров’я.
Важкі переживання рано чи пізно йдуть, а позитивне мислення залишається. Звільнення людини від негативних почуттів називають катарсисом.
Походження терміну
Вперше слово «катарсис» ввів в обіг Аристотель. Давньогрецький філософ вважав, що катарсис – це духовне очищення, звільнення душі від страждань. Досягнення катарсису відбувається під час перегляду трагедії. Глядач співпереживає героям, переймається їх почуттями. Хвилювання, страх і настало потім спокій підносять людину над повсякденністю, спонукають думати, працювати над собою, шукати способи стати краще.
Аристотель трактував катарсис з різних позицій: моральних, естетичних, медичних. Тоді за допомогою мистецтва лікували як тілесні, так і душевні недуги. У психотерапевтичних та виховних цілях пропонував слухати музику Піфагор.
З часом ідея очищення, позбавлення від страждань стала розглядатися різними науками.
Психологія
В психології трактування поняття «катарсис» близька до тієї, яку дав Аристотель. З точки зору психотерапевтів, катарсис – це звільнення від злості, депресії і стресу. Катарсис поділяється на високий і побутової. Перший виникає при сприйнятті творів мистецтва, а другий як наслідок переживань з приводу повсякденних проблем.
Катарсис – це ще й допомогу в позбавленні від негативних переживань. Досягнення катарсису поклав в основу терапії Зигмунд Фрейд. Вчений вводив пацієнтів, що страждають істерією, в стан гіпнозу і спонукав згадувати дитячі роки. В результаті витіснені в несвідоме неприємні спогади актуалізувалися і розряджалися. Такий спосіб психотерапії отримав назву катартического. Тобто катарсис – це (в психології) полегшення стану людини.
У имплозивной терапії у клієнта викликають сильні емоції, занурюючи його в неприємну ситуацію. Рано чи пізно напруга досягає межі і йде. Також досягнення катарсису домагаються під час психодрами: учасники групи програють свої проблеми від імені втілюваних персонажів.
Літературознавство
У літературознавстві катарсис – це переживання читача з приводу змісту твору. Сприйняття тексту – це не просто розуміння сенсу слів. Читаючи книгу, людина зустрічається з автором і героями, дізнається про їхні погляди на ті чи інші проблеми, події, дискутує, співпереживає і в кінці кінців виховується. А. С. Пушкін у вірші «Я пам’ятник спорудив собі нерукотворний…» справедливо зауважив: «Почуття добрі я лірою будив».
Літературні твори дивують, хвилюють, заспокоюють, змушують міркувати, плакати, сміятися, вселяють оптимізм або сприяють примиренню з трагічними подіями в мистецтві і житті. Читачі дізнаються у персонажах себе або своїх знайомих, аналізують вчинки героїв, зіставляють вигадане і реальне.
Майстри слова пропонують свої способи досягнення катарсису. У Стендаля це гонитва за щастям, у Бальзака – матеріальні блага, у російських письменників другої половини XX століття (В. Астаф’єв, Шукшин В. та ін) – слідування моральним канонам, у постмодерністів (Ст. Пелевін, Ст. Єрофєєв) – заперечення того, що відбувається за допомогою абсурду.
Так що катарсис – це (в літературі) виховання і в якійсь мірі психотерапія читача.
Філософія
Як було сказано вище, вперше термін «катарсис» запропонував Аристотель. З тих пір його трактування розвивалася в навчаннях мислителів.
Так, І. Кант та Ф. Шиллер вважали, що споглядання трагедії пов’язане з відчуттям задоволення. Але це не приємне відчуття, а задоволення як звільнення від власних страждань і страхів, перетворення афекту у чеснота і досягнення моральної рівноваги.
А. Ф. Лосєв пов’язав вчення Арістотеля з уявленнями про вищу розумі. Розум, що знаходиться в космосі, – першооснова всього. Потрапляючи на Землю, знання спочатку розщеплюється і роздрібнюється, а потім повертається до першоджерела, що, по суті, і є катарсис. М. Бахтін розглядав його як звільнення від страху, обману і порожніх надій, наближення до розуміння того, що в житті не все однозначно.
Таким чином, катарсис – це (у філософії, психології та літературі) перехід особистості на новий щабель розвитку через переживання трагічного в мистецтві і протистояння негативу в реальному житті.
