Зебра у багатьох викликає розчулення, а ще й здивування, як у дітей, так і дорослих. І досить часто вона викликає асоціацію з благородними скакунами, завдяки своїй поставі. Ось лише трохи не дотягує у висоту. Мова піде про зебрі.
Зебра – тварина сама по собі красиве і оригінальне. А оригінальність полягає в її забарвленні. Чорно – білі смуги завжди викликають питання, який уже став не лише жартом, але й науковою дискусією багатьох поколінь вчених мужів: “Зебра біла в чорну смужку або, чорна в білу смужку?”
Існує кілька версій вчених з приводу такої ось “смугастості”. Перша з них полягає в тому, що оригінальна природна забарвлення допомагає тварині приводити в замішання хижаків, які використовують зебр в якості своєї здобичі. Рятуючись від великих і лютих хижаків, наприклад львів, зебра пускається в перегони.
Так як зебра парнокопитне тварина, а її біг подібний бігу коня, то миготіння контрастних смуг на корпусі викликають оптичний обман зору. А в стані спокою смуги змінюють контур тварини, порушуючи чітку видимість тіла. Поки у хижака проходить замішання від виду ось такої “краси”, зебра встигає втекти.
За другою, нещодавно оприлюдненою версією, такий окрас виник в результаті захисної реакції на укуси безлічі комах, які живуть в тих місцях. Ґедзі з величезним задоволенням кусають коней темної масті, а на світлих коней сідають дуже рідко.
Від тварин темної масті відображається поляризоване світло, що і приваблює комах. І в цьому випадку, відповідь на питання, чому зебра смугаста, полягає в тому, що за версією вчених, що чергуються між собою білі і чорні смуги, створюють плутанину в очах ґедзів і мух. У цьому випадку вони і не могли зрозуміти, як виглядає їхня жертва.
А найпростіша версія забарвлення зебр – це звичайний генетичний відбір, адже за дослідженнями вчених, предки зебри були дуже темними, а в середовищі виживали лише ті, у яких випадково опинилися при народженні світлі смужки. Зміна поколінь і призвела до появи такої оригінально пофарбованого і граціозного тварини.