Є дві основні різновиди інгаляцій: домашні парові інгаляції і інгаляції за допомогою спеціальних апаратів (інгаляторів, небулайзерів). Парові інгаляції більше поширені через їх доступності, проте у них є ряд недоліків, про які слід знати.
Парова інгаляція – це вдихання пари, що виходить від гарячого лікувального настою. Зазвичай такі інгаляції проводять, нахилившись над ємністю з настоєм і накривши голову рушником. Ще один варіант – вдихання пари через паперову трубку, яка надівається на носик чайника з настоєм.
Головний недолік парових інгаляцій полягає в тому, що існує ризик обпалити слизові, нахилившись занадто низько. Тому не рекомендують використання гарячих інгаляцій для лікування бронхіту у маленьких дітей. Крім того, при сильно підвищеній температурі тіла інгаляції гарячим пором можуть погіршити стан хворого.
Однак при дотриманні заходів безпеки з парові інгаляції ефективно допоможуть впоратися з симптомами бронхіту. При проведенні інгаляцій з парою слід пам’ятати, що:
- не можна проводити інгаляції над киплячим настоєм;
- тривалість процедури повинна становити не більше 5 хвилин для дітей і 7-10 хвилин для дорослих;
- не можна робити інгаляції відразу після прийому їжі або фізичної активності;
- при інгаляції потрібно дихати якомога спокійніше, вдихи не повинні бути занадто глибокими;
- після інгаляції треба спокійно посидіти або полежати;
- після процедури слід уникати різких перепадів температур (протягу, відкритих вікон тощо).
Звичайно для домашніх інгаляцій використовують настої і відвари лікарських трав, а також ефірні масла. Для боротьби з бронхітом чудово підходять такі рослини, як шавлія, ромашка, звіробій, малина, календула, м’ята перцева, мати-й-мачуха, ялівець, евкаліпт, материнка, липа, сосна (бруньки).
Для інгаляцій готують настій або відвар згідно інструкції на упаковці з лікарською сировиною. Злегка остиглий відвар або настій проціджують, переливають в ємність для інгаляції і розбавляють окропом.
Інгаляції з ефірними маслами також допоможуть впоратися з бронхітом, але проводити їх можна лише в тому випадку, якщо у вас немає алергії. Найбільшою ефективністю володіють олії ментолу, хвойних рослин (туї, ялини, ялівцю), евкаліпта і чайного дерева. Масло додають в гарячу воду з розрахунку 3-5 крапель на склянку води.
Слід пам’ятати про те, що рослини і ефірні масла можуть стати причиною алергічної реакції. Тому особам, схильним до алергії, радять не використовувати їх для інгаляцій. Алергікам при бронхіті рекомендують парові інгаляції з сольовими або содовими розчинами. Морську сіль додають з розрахунку 3 ст. л. на літр води, питну соду – 1 ч. л. на літр води. Замість содового розчину можна використовувати слабо лужну мінеральну воду.
Якщо у вас є можливість придбати для лікування бронхіту інгалятор або небулайзер, варто нею скористатися. Компресійні та ультразвукові апарати створюють аерозолі з лікарських розчинів без нагрівання, а це означає, що подібна інгаляція більш безпечна, ніж парова. Та й користуватися інгалятором набагато зручніше, ніж сидіти, нахилившись над мискою або каструлею.
Домашні настої і відвари лікарських трав, а також ефірні масла для таких інгаляцій у більшості випадків використовувати не можна, так як це може привести до поломки інгалятора. Зазвичай в якості інгаляційного розчину застосовують фізіологічний розчин, розчин харчової соди (1/2 ч. л. на склянку води) або слабо лужну мінеральну воду.
Крім того, для інгаляцій застосовують лікарські засоби, розлучені з фізрозчином. Зазвичай це протимікробні та протизапальні засоби, наприклад, хлорофіліпт або фурацилін. Їх розводять у фізрозчині (який також можна придбати в аптеці) в співвідношенні 1:10.
Отже, домашні інгаляції – ефективний засіб боротьби з бронхітом, якщо використовувати їх в комбінації з іншими методами лікування. Перш ніж вдаватися до інгаляціям, слід проконсультуватися з лікарем, щоб бути впевненим у тому, що вони підуть вам тільки на користь, а не шкоду.