Футбол багатогранний, непередбачуваний, власне, тим і прекрасний. Тому і називають його грою мільйонів – за багату історію, за яскраве сьогодення, за незвідане майбутнє. За красиві стадіони, за моменти єднання цілих націй, за одіозних гравців, які стали символами цілих епох. Одні, наприклад, як англійський півзахисник Джої Бартон, більше прославилися за межами зеленого газону, інші, як Стівен Джеррард, скромно робили свою справу і заробили визнання і повагу багатомільйонної армії уболівальників. Ну а треті встигали відзначатися і на футбольному полі, і поза його, викликаючи одночасно і любов, і ненависть. До таких можна віднести сумно відомого Пола Гаскойна або одного зі скандальних південноамериканських футболістів Клаудіо Каніджу. Останній, до речі, доводиться дуже близьким другом ще одного неординарного співвітчизнику – Дієго Марадоні, тому і представляє особливий інтерес для гурманів гри мільйонів.
Біографія
Майбутня зірка футболу Аргентини народився в невеликому містечку під назвою Едерсон, що належать до провінції Буенос-Айрес, 9 січня 1967 року. Як і будь-який інший хлопчик, який народився в Південній Америці, Клаудіо буквально зростав з м’ячем, заповнюючи футболом весь вільний від школи час. А іноді і замінюючи їм саму школу. У 15 років він виявляється в молодіжній команді «Рівер Плейта», де через три роки почав свою професійну кар’єру, виступаючи за основний склад «мільйонерів».
За 19 років аргентинський нападник пограв у себе на батьківщині, в Італії, Португалії, Шотландії, а закінчувати кар’єру відправився в Катар. Клаудіо Каниджа – особистість, безумовно, суперечлива. Одні фанати готові були носити його на руках, інші – ненавиділи всім серцем. Навіть у себе в Аргентині він зумів викликати дисонанс серед фанатів, адже в різний час захищав кольори двох непримиренних суперників – «Рівер Плейта» і «Бока Хуніорс».
Кар’єра футболіста
У складі «смугастих» Каниджа виступав три роки, після чого, як і більшість талановитих південноамериканських футболістів, прийняв рішення спробувати сили в Європі. У 1988 році нападник підписав контракт з аутсайдером Серії А, «Вероною», однак порадувати уболівальників клубу навряд чи у нього вийшло – за сезон відзначився Клаудіо лише три рази. Тим не менш, новий футбольний рік він почав в «Аталанті», кольори якої досить успішно захищав протягом трьох років.
Дискваліфікація і повернення в Аргентину
У 1992 році Клаудіо Каниджа ступив на чергову сходинку своєї «кар’єрної драбини». Аргентинець перейшов у столичну «Рому» і дуже непогано виглядав на тлі партнерів по команді, однак на початку наступного року в його долі все різко змінилося. Допінг-проба, взята у нападника після матчу Серії А проти «Наполі», показала наявність у крові гравця кокаїну, а це означало автоматичну дискваліфікацію на рік.
Після тринадцяти місяців поза футболу Каниджа відіграв 23 матчі в чемпіонаті Португалії за «Бенфіку», після чого прийняв рішення повернутися в рідний для себе футбол Аргентини. Все б нічого, але зробив він це, підписавши контракт з найлютішим ворогом команди, яка дала йому шлях у великий спорт – «Бокой Хуніорс». Всього за «дженоа» Клаудіо провів чотири сезони і взяв участь в 74 матчах.
На заході кар’єри
У 32 роки Каниджа знову опинився в Італії, у вже знайомій йому «Аталанті». Аргентинець провів не самий сильний сезон у кар’єрі, проте допоміг команді повернутися в елітний дивізіон, після чого відправився підкорювати футбольні поля Шотландії. На Британських островах Клаудіо Каниджа, біографія якого знову закинула його в чергову безодню, провів три сезони, захищаючи кольори «Данді» і «Рейнджерс», і досить багато забивав. Фінальним же акордом аргентинського нападника у професійному спорті став сезон 2004-2005 років у складі “СК Катар”.
Повернення в професійний футбол на один матч
У 2012 році 45-річний легендарний форвард на один матч став гравцем англійського «Уемблі» і своїм голом допоміг команді обіграти «Ленгфорд» в рамках Кубка Англії.
У збірній
Дебют Каниджи в національній команді Аргентини відбувся в 1987 році – у поєдинку проти Італії. Нападник відмінно проявив себе на чемпіонатах світу 1990 і 1994 років, забивши у ворота супротивників кілька важливих м’ячів. Мундіаль 1998 року він пропустив через розбіжності з головним тренером збірної Даніелем Пассареллой і, здавалося б, тим самим поставив хрест на своїх подальших виступах за національну команду, однак Клаудіо Каниджа своєю натхненною грою за «Рейнджерс» закрив рот всім скептикам і вирушив з «біло-блакитними» на ЧС-2002 у Південну Корею. Втім, на полі 35-річний ветеран так і не вийшов, зате примудрився заробити видалення, сидячи на лавці запасних.
Клаудіо Каниджа: цікаві факти
Життя легендарного аргентинського форварда буквально насичена історіями та подіями, про які можна написати цілу книгу. Чого тільки варта його дружба з іншим одіозним і легендарним нападником збірної Аргентини. Клаудіо Каниджа і Дієго Марадона були друзями і на полі, і далеко за його межами. Разом вони створювали неймовірний тандем, який блищав на полях Італії і Сполучених Штатів. Ну і, звичайно, не можна забувати, що обидва опальних форварда в різний час були залучені в кокаїновий скандал.
Каниджа Клаудіо – неймовірно талановита особистість, і водночас суперечлива. Він з легкістю блищав на двох поспіль Мундіалях, і з такою ж легкістю не поїхав на Чемпіонат Світу 1998 року, відмовившись виконати вимогу головного тренера збірної – постригти волосся. До речі, завдяки саме зачісці і стилю гри, вболівальники і нагороджували нападника прізвиськами на зразок «син вітру» або «людина-птах».
Історія футболу знає чимало прикладів, коли один і той же футболіст в одній країні захищав кольори не просто двох протиборчих таборів, а ворогуючих клубів. Таким гравцем був легендарний португальський півзахисник Луїш Фігу, який перейшов з «Барселони» в «Реал», таким гравцем був англієць Ешлі Коул, який, на думку вболівальників «Арсеналу», проміняв їх любов на гроші «Челсі». Клаудіо Каниджа не переходив безпосередньо з одного клубу в інший, але той факт, що він захищав кольори і «Рівер Плейта», і «Боки Хуніорс», сам по собі змушує багатьох фанатів ворогуючих аргентинських клубів зневажливо ставитися до легенди футболу. Навіть через багато років після завершення його кар’єри. Сам футболіст на питання про те, який же з двох грандів йому подобається більше, ухильно відповів, що у «Рівер Плейта» краща спортивна академія, а у «Бока Хуніорс» найкращі вболівальники в світі.
Клаудіо Каниджа: голи, важливі досягнення
«Сімка» (пізніше – «вісімка») збірної Аргентини не був нападником у класичному розумінні цього амплуа. У різних клубах він виконував роль відтягнутого форварда, атакуючого півзахисника і навіть грав у центрі поля. Можливо, Каниджа не забивав стільки голів, скільки є в арсеналі кращих бомбардирів світового футболу, проте кращого, ніж аргентинець асистента, визначити складно. Найкраще бомбардирський талант йому вдалося розкрити під час першого приходу в «Аталанту», а також в період виступів за «Боку».
Найбільше трофеїв Клаудіо Каниджа виграв, як не дивно, на заході кар’єри, виступаючи за шотландський «Селтік». З «кельтами» футболіст став переможцем чемпіонату і кубка Шотландії, а також два рази триумфовал в кубку Шотландської ліги. Обидва трофеї у складі збірної (Кубок Америки 1991 року і Кубок Конфедерацій 1992 року) аргентинський нападник виграв також будучи у віці далеко за тридцять. З «Рівер Плейт» Каниджа завоював Кубок Лібертадорес і Міжконтинентальний кубок 1986 року.
