У шкільному курсі російської мови існує вправа під назвою «Морфологічний розбір слова», також це завдання часто присутній у вступних іспитах у різні навчальні заклади. Мета такої вправи – розглянути слово як частину мови, з усіма притаманними йому ознаками, а також визначити його роль у реченні. Морфологічний розбір не треба плутати з морфемным розбором (розбором слова за складом) – незважаючи на те, що звучать ці слова схоже, принцип розбору зовсім різний.
Інструкція
1. Деталі морфологічного розбору варіюються в залежності від того, з якою частиною мови ми маємо справу. Але загальна схема завжди залишається незмінною. На першому етапі необхідно визначити, до якої частини мови належить разбираемое слово і на яких підставах (що означає, який запитання до нього можна задати). Потім слово ставиться в початкову форму і визначаються його незмінні морфологічні ознаки – ті, які властиві йому у всіх формах. Охарактеризувавши «слово в цілому», можна переходити до контексту, визначивши ті ознаки, які притаманні йому саме в цьому реченні (наприклад, падіж для іменників, рід і число прикметників і так далі). Останній етап – визначення синтаксичної ролі слова в реченні (яким членом речення воно є). Синтаксична роль визначається тільки для знаменних частин мови – службові слова не вважаються членами речення. Розглянемо схему морфологічного розбору на кількох прикладах різних частин мови.
2. Розбір іменників
Схема розбору:
– визначення слова як частини мови (іменник, що позначає предмет або особа, що відповідає на питання «хто?» або «що?»);
– визначення початкової форми, тобто називного відмінка в однині;
– аналіз постійних ознак (є іменник власним чи загальним, живим або неживим, до якого граматичною роду відноситься, тип відмінювання);
– непостійні ознаки, які визначаються в контексті (число і відмінок),
– роль у реченні, в якому розглядається іменник (зазвичай це підмет або додаток).
Для прикладу розберемо слово «коти» у реченні «В березні коти співають пісні на дахах».
Коти – іменник (хто?). Початкова форма – кіт. Постійні ознаки – живу, загальне, чоловічий рід, 2 відмінювання. Непостійні ознаки – називний відмінок, множина. Роль у реченні – підмет.
3. Розбір прикметника
Схема розбору:
– визначення слова як частини мови (прикметник, що позначає ознаку предмета, відповідає на питання «який?»),
– визначення початкової форми, тобто називного відмінка чоловічого роду в однині;
– постійні морфологічні ознаки (для прикметників це тільки розряд за значенням – якісними, відносними або присвійним воно є);
– непостійні ознаки (для якісних прикметників визначаються ступінь порівняння і форма – повна або коротка, для всіх без винятку представників цієї частини мови – число, рід в однині та падіж);
– синтаксична роль у реченні (як правило прикметник є визначенням або іменною частиною присудка).
Наприклад, розглянемо прикметник «березовий» в реченні «Вікна квартири виходили на березовий гай».
Березову – ім’я прикметник відповідає на питання «який?» і позначає ознаку предмета. Початкова форма – березовий. Постійний ознака прикметника – відносне. Непостійні ознаки – однина, жіночий рід, знахідний відмінок. Функція в реченні – означення.
4. Морфологічний розбір дієслова
Розбір дієслів будується за такою ж схемою, початковою формою вважається інфінітив. Якщо розбору піддається складовою дієслово (такий, наприклад, як «буду обідати» чи «сходити б») – для розбору він виписується з пропозиції цілком навіть у тому випадку, якщо частини розділені між собою іншими словами. В якості постійних морфологічних ознак цієї частини мови вказується вид (досконалим або недосконалим він є), перехідність або непереходность, зворотність і тип відмінювання.
Найбільшу складність при розборі дієслів викликає перерахування непостійних ознак – їх набір сильно залежить від конкретної форми. Непостійні ознаки можуть бути наступними:
– спосіб – изъявительное, наказовий або умовне (вказується для всіх дієслів),
– число (там, де воно определимо),
– теперішній, минулий чи майбутній час (визначається тільки у дієслів дійсного способу),
– особа (для теперішнього і майбутнього часу изъявительных дієслів, а також для дієслів у наказовому способі),
– рід (для дієслів однини минулого часу изьявительного й умовного способу).
5. Розбір імен числівників
При розборі числівників в якості початкової форми вказується називний відмінок для кількісних числівників, для порядкових – той же відмінок в однині чоловічого роду. Перераховуючи постійні ознаки, треба вказати, простим, складним або складовим є числівник і визначити, чи є воно кількісним або порядковим. У непостійних ознаках вказується відмінок (завжди), рід і число – в тих випадках, коли їх можна визначити.
6. Морфологічний розбір службових частин мови
Службові частини мови не змінюються, не є членами речення, тому їх морфологічний розбір проводиться за спрощеною схемою. Першим пунктом вказується, до якої частини мови вони належать (прийменник, союз або частка) і називається її загальне значення. В якості морфологічних ознак перераховуються наступні:
– для приводів – простим чи складовим він є похідним або ж непроизводным;
– для союзу – сурядний він або підрядний, простий або складений;
– для частки – розряд.
При характеристиці синтаксичної ролі службових слів іноді особливо вказується, що вони не є членами речення.
