Вперше небезпечне інфекційне захворювання коклюш було описано в 16 столітті французьким лікарем в період епідемії в Парижі. Найбільш характерним симптомом захворювання є кашель у вигляді нестримних, мучать спазмів. Це небезпечне інфекційне захворювання, причому головну загрозу таїть в собі коклюш для дітей до 2-х років. У минулому коклюш завжди вважався дитячим недугою, тим дивовижніше, що в останні роки він усе частіше страждають підлітки і навіть дорослі люди.
Збудник захворювання – бактерія Борде-Жангу, яка поза тіла людини не здатна вижити довше кількох хвилин, оскільки у зовнішньому середовищі є дуже нестійкою. Однак симптоми захворювання спричиняють не самі мікроби, а продукти їх життєдіяльності, які для людського організму виступають в ролі токсинів. Негативні впливи цих токсинів досить численні. Одним з найбільш небезпечних можна назвати збільшення проникності спеціального бар’єру в головному мозку (гематоенцефалічного), який охороняє цей найважливіший орган від проникнення інших бактерій і вірусів. Крім цього, токсини сприяють збільшенню вироблення організмом людини інсуліну, внаслідок чого знижується природне постачання глюкозою головного мозку. Ще одне негативне вплив продуктів життєдіяльності бактерій – підвищення чутливості до гістаміну.
Повітряно-крапельний шлях – це шлях передачі інфекції, причому джерелом її завжди служить хвора людина. У вкрай рідкісних випадках зустрічається хронічне носійство бактерій кашлюку. При розвитку кашлюку інкубаційний період може бути як швидкоплинним (2 доби), так і здатний займати досить тривалий час (до 3-х тижнів). Стільки ж часу забирає катаральний період, коли пацієнта мучать такі прояви хвороби, як загальне нездужання, кашель, нежить, чхання, зниження апетиту, при цьому захворювання найчастіше плутають зі звичайною застудою і відповідним чином (природно, без жодного результату) намагаються лікувати. З часом наростають прояви основного симптому захворювання – посилюється кашель, особливо це помітно в нічний період. Спазматичний, гавкаючий кашель – відбувається внаслідок звуження дихальних шляхів, коли при вдиху слід серія коротких поштовхів кашлю, що нагадують собачий гавкіт.
Це небезпечне інфекційне захворювання може викликати у хворого почервоніння або посиніння шкіри обличчя, коклюш може супроводжуватися крововиливами в очі, кровотечами з носа, виділення мокротиння, в рідкісних випадках – блювотою. Напади кашлю найчастіше наздоганяють у вечірній або нічний час, особливо в задушливому, теплому приміщенні. Вдень кашель виникає рідше, тому на ніч рекомендується провітрювати приміщення, де спить дитина, можливо слід тримати відкритими вікна. За вечір і ніч нападів кашлю може відбуватися кілька (до 10-15 раз), період, коли кашель мучить особливо часто, триває місяць або трохи довше, після чого з часом починає стихати. При цьому поряд зі зниженням кількості нападів кашлю, відбувається поліпшення апетиту і стабілізація сну.
До декількох місяців може розтягнутися процес одужання. Ускладнення захворювання бувають особливо небезпечні для немовлят – чим молодше дитина, тим серйозніше можуть бути наслідки. Як правило, головним ускладненням у маленьких дітей є отит – запалення середнього вуха. Самим небезпечним і складним наслідком кашлюку служить запалення легенів при приєднанні вторинної інфекції. Особливо небезпечно це стан для самих маленьких пацієнтів, оскільки при цьому велика небезпека задухи (асфіксії). З боку нервової системи найбільш важким ускладненням є кашлюковий енцефаліт, крововиливи в мозок. Такі
ускладнення рідкісні (не частіше 0,8% від кількості всіх хворих), але можливі. В цілому, при коклюші летальність вважається низькою, частіше захворювання є смертельно небезпечним для дітей до півроку, набагато рідше від 6 міс. до 1 року. Смертельні випадки серед пацієнтів старше 1 року – вкрай малоймовірні.
Одного разу перенесене захворювання дає довічний, стійкий імунітет до нього, тому повторно заразитися коклюшем неможливо. Ніякого спеціального лікування недуга не потребує, за винятком ускладнених форм коклюшу. Головне – це забезпечення відпочинку, утримання пацієнта в чистому, провітрюваному приміщенні, насичення організму вітамінами. Якщо хворий – дитина на грудному вигодовуванні, годування продовжувати обов’язково.
